На початку грудня під час селекторної наради віце-прем’єр Олександр Вілкул доручив керівникам регіонів прискорити роботи з добудови проблемних житлових об’єктів. Серед міст, де є такі об’єкти, назвали й Одесу. На жаль, за поширеністю цієї болячки Південна Пальміра поступається лише столиці.
Містечко безхатченків
Воно існує посеред начебто благополучної Одеси. Ні, йдеться тут не про класичних безпритульних, які традиційно тяжіють до великих і переважно південних міст, щоб мати додатковий шанс прожити трішки довше. Йдеться про людей, радше належних до міфічного середнього класу і з вищими, ніж у середньому в країні, статками. Бо із середніми в Україні трьома-чотирма сотнями доларів на місяць особливих шансів купити житло в Одесі, де вартість однокімнатної квартири стартує із 30 тисяч у. о., громадяни не мають. А в ролі людей з невизначеним місцем проживання вони опинилися через те, що пов’язали свої квартирні плани не з тими забудовниками.
Тож досі і чекають на свої квартири, які за договором мали б отримати ще років із п’ять тому. Є в Одесі й рекордсмен житлового довгобуду — ледь не ровесник Незалежності: десятиповерхівку на вулиці Вільямса, 138-а будують ще з 1993-го. Здати її не можуть і досі: хоч будинок на вигляд цілком завершений, зависло питання з комунікаціями. Утім, це унікум.
Основна кількість заморожених будов — родом із кризи 2008-го, що прийшла в Одесу вслід за будівельним бумом, який за інтенсивністю тут поступався хіба київському. Тож і за кількістю заморожених об’єктів Одеса нині відстає лише від столиці. Причину такого прикрого лідерства заступник голови ОДА Валерій Матковський вбачає лише у цьому: багато будували, тож багато і покинули. «Багато» в одеській локації — це півтора мільйона квадратних метрів так і не зданого житла, більш як мільярд доларів, зібраних із простих громадян, три десятки покинутих на різних етапах будівництва житлових будинків — здебільшого в обласному центрі.
У віртуальному містечку безхатченків мешкає 15 тисяч ошуканих інвесторів із сім’ями — приблизно стільки, як у пристойному райцентрі. Людей, що потрапили у таку халепу лише на Одещині, вдвічі більше, ніж тих, хто в масштабах усієї країни одержав підтримку в рамках урядової програми «Доступне житло» за три роки її реалізації.
Серед постраждалих вистачає і просто перекупників. За припущеннями Валерія Матковського, їхній відсоток може сягати 20—30. Такий бізнес в одеських умовах доволі привабливий: у момент здачі будинку ціна квартири може на чверть перевищувати вкладені інвестиції. Тож перекупники також страждають від недобросовісних забудовників, але це люди, які зазвичай вкладають у будівництво не останні гроші й мають де жити. А тому навіть від кількарічних затримок потерпають не так радикально, як основна кількість інвесторів.
А в нас свої «Еліти»
На запит «УК» до Одеської обласної прокуратури там відповіли, що «основною причиною зупинення будівельних робіт на більшій кількості об’єктів є наслідки економічної кризи 2008-2009 років». Утім, і випадки шахрайства у чистому вигляді виявилися зовсім не поодинокими. Як інформує облпрокуратура, «в Одеській області на цей час проводиться досудове розслідування у 9 кримінальних провадженнях за фактами вчинення злочинів, пов’язаних із порушенням прав інвесторів житлового будівництва». Позаторік розпочато досудове слідство за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами, вчиненого службовими особами ФК «СТС-Інвест».
До суду направлено справу проти директора ТОВ «Златоград», яка під час будівництва житлового комплексу «Золоте руно» у 2005—2007 роках шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами фізичних осіб — інвесторів на загальну суму майже 5 мільйонів гривень. Цей випадок Валерій Матковський вважає, по суті, єдиним одеським аналогом сумнозвісної київської будівельної афери з назвою «Еліта-Центр», від якої постраждало понад півтори тисячі осіб. На сьогодні з будмайданчика не відселено навіть людей, що мешкають там у старих будинках. Схожа картина спостерігається й на об’єкті ТОВ «Альянс-Жилбуд», що на Головковській, 5/7: «на майданчику ще стоять двоповерхівки, з яких треба відселити людей».
Щоправда, ситуація тут трохи відрізняється від попередньої. «Альянс» і справді спричинив одеситам чи не найбільше головного болю: на його рахунку нині 8 заморожених будівництв — більш як третина всіх проблемних майданчиків міста. Утім, не всюди вони перебувають на стадії нульового циклу. Кілька будівництв заклякло вже майже на фінішній прямій. Більш того, торік зусиллями виключно місцевої влади два «альянсівські» будинки таки здали в експлуатацію.
Тож лише цього року власники десь півсотні квартир в «альянсівських» будинках на вул. Марсельській, які вже понад 5 років чекають на повністю оплачене ними житло, раптом з’ясували, що їхні так і недобудовані домівки перебувають у заставі Укрсоцбанку. Можливо, що з огляду на докризові реалії забудовник планував «розрулити» цю махінацію, розрахувавшись із банком ще до здачі будинку. Та коли схема дала збій, усі проблеми перекинули на людей. Адже тепер навіть коли правоохоронці й зможуть дотиснути шахраїв, то обдуреним інвесторам це дасть хіба невеличку моральну втіху.
Що робити з «авгієвими будовами»?
«Ми самі вкладаємо гроші, по 300 гривень за квадратний метр доплачуємо», — каже інвестор БК «Грані». Такий варіант у більшості ошуканих інвесторів викликає обурення: вони кажуть, що не хочуть іти на повідку в шахраїв, вдруге виплачуючи гроші за вже придбані квартири. Інший варіант — тиснути на владу, щоб та займалася проблемами ошуканих. Тобто знову перекривати дороги, пікетувати органи влади. «Пропоную подавати в суди на посадових осіб, які приймали рішення про надання всіх документів для груп, які збирали кошти», — заявляє голова Одеської обласної асоціації роботодавців півдня України Юрій Борщенко.
Від міських чиновників тим часом можна почути універсальну відповідь: «Ми вас не змушували нести свої гроші цим забудовникам». Але Валерій Матковський не поділяє такої позиції: «Ми розуміємо, що люди потрапили в таку ситуацію ще й тому, що ми як чиновники не напрацювали і законодавчих актів, які мали б ці інвестиції захистити».
Валерій Дмитрович не приховує свого невдоволення роботою міської влади щодо розв’язання проблеми довгобудів. Саме ця обставина змусила зайнятися цим питанням на рівні області. При облдержадміністрації було створено відповідну робочу групу, яку й очолив Валерій Матковський як посадовець, що має чималий досвід роботи у комунальному господарстві Одеси. Констатуючи факт, що працювати доводиться у законодавчому вакуумі, він, однак, чітко визначає способи, в які влада може прислужитися ошуканим інвесторам.
Насамперед можливе залучення бюджетних коштів. Валерій Матковський висловлює вдячність Мінрегіонбуду, який взяв будинок на вул. Плієва на співфінансування за рахунок бюджету: «Так ситуацію витягнемо однозначно!». Щоб знайти кошти на добудову об’єктів, місто змушене відмовлятися від квартир та інших приміщень, що мало б отримати за укладеними договорами. Тобто у цій ситуації щось втрачає як громада міста загалом, так і конкретні лікарі, вчителі, чорнобильці та афганці, що й мали б отримати помешкання у цих довгобудах. Тож привабливіша робота із забудовниками. Налаштованим на співпрацю забудовникам місцева влада готова надати певні бонуси: сприяти в отриманні техумов за найнижчими розцінками, домовлятися про певні пільги таких монополістів, як обленерго та водоканал. Коли є непродані площі будови, її можна передати іншому забудовникові, щоб той і справу завершив, і збитків не зазнав.
Закон на захисті… шахрайства
Не допустити появи нових довгобудів та недобудов — пряме завдання влади, яка вже кілька років бачить, у що виливається соціальна безвідповідальність будівельного бізнесу. «Держадміністрація не може впливати на процес забудови, — бідкається Валерій Матковський. — Нема у нас для цього жодних повноважень. Цього року управлінню капітального будівництва (УКБ) дали право контролювати цю справу, проте механізму, як це робити, ніхто не прописав». У реаліях спокійнісінько «зависають» навіть будівництва, де замовником є саме УКБ.
Він вважає, що, попри нинішні ринкові відносини, є галузі, де участь держави має бути якнайактивнішою. Коли вже масове забезпечення безплатним житлом залишилося у нашому радянському минулому, то держава принаймні могла б займатися житловим будівництвом на платній основі: щоб люди, хай і за гроші, та вже гарантовано отримували житло. Адже питання не лише у затримках зі здачею.
Валерій Матковський визнає, що з-поміж одеських недобудов є чимало таких, перспектив щодо яких він просто не бачить. Що, приміром, робити з об’єктом, де всі квартири розпродано, а на майданчику навіть екскаватор «не валявся»? Не вдасться, на його думку, розв’язати без втрат і проблему подвійного продажу квартир, зафіксовану на об’єктах «Альянс-Жилбуду» — навіть коли когось і посадять за шахрайство.
Можливості прокуратури щодо захисту прав інвесторів також обмежені. Як пояснили «УК» в облпрокуратурі, за нинішнім законом «до прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію право власності на цей об’єкт не виникає. Відтак підстав для представництва в суді органами прокуратури інтересів громадян або держави з вказаних питань не вбачається».
Валерій Матковський вважає, що ухвалити рішення, які дали змогу навести лад у житловому будівництві, заважають лобісти від будівельних компаній.
«На жаль, ті забудовники, які взяли з нас гроші, більше захищені законом, ніж ми», — наголошує Оксана Кузнецова. Їй пощастило: її квартира розташована в одному з двох «альянсівських» будинків, які торік вдалося здати в експлуатацію. Тепер Оксана бере участь у громадських акціях, щоб вивести на такий фінал й інших безхатченків.
Ми в Google+