КОРИСНИЙ ДОСВІД

Завзята команда з дев’яти студентів Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка самотужки випускає районну газету

Майбутні журналісти впродовж липня самотужки випускатимуть районну газету «Колос» у місті Погребище, що на Вінниччині. 

«Замість того, щоб у цей час бути на канікулах, студенти-журналісти погодилися пройти цікаву практику в редакції районки — вони заміняють штатних творчих працівників, які на цей час пішли у відпустки, — розповідає «УК» заступник директора Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Юлія Нестеряк. — Така практика відбувається в незалежній Україні вперше і дає чудову можливість молодим людям отримати корисний досвід». Захоплюючу поїздку студентів вдалося організувати завдяки об’єднанню зусиль Інституту журналістики та Фонду розвитку журналістики ім. Анатолія Москаленка.

Випускати районку приїхали молоді люди, які цьогоріч закінчили перший курс, тільки одна дівчина після другого — вона верстає газету. «У них праця колективна, під час підготовки матеріалів разом їх обговорюють, кожен вносить свої корективи, — розповідає редактор газети «Колос» Микола Маценко. — Зараз у відпустці тільки творчі працівники, замість яких і працюють студенти, залишились я, кур’єр, касир і бухгалтер. Тож збоку наглядаю за роботою молоді, підказую теми, які можна було б порушити. Скажімо, деякі історичні, або от нещодавно дівчата побували в нашій парашутній школі — єдиній в Україні — і були приємно вражені, з літака побачили всю Вінниччину. Газета про це раніше писала, але вони розкрили цю тему по-своєму».

Результатом праці майбутніх акул пера вже є кілька номерів, випущених їх зусиллями. За словами Миколи Івановича, кожен випуск газети має свою родзинку — цікавий репортаж чи проблемний матеріал. Водночас молоді доводиться тримати руку на пульсі міськрайонних подій. «Приміром, коли відбувся семінар з хімізації рослинництва, студенти непогано написали, розібралися в пестицидах-гербіцидах. Також побували на заході, де обговорювали  початок жнив — теж підготували матеріал. Вивчають на місці наші «дива». Адже з усієї групи чотири киянки, деякі, окрім асфальту, нічого не бачили, кажуть: мені треба побачити живу корову, качку і коня, — yсміхається Микола Маценко, який віддав улюбленій справі вже 22 роки і, виявляється, у свій час, будучи студентом, теж брав участь у подібному експерименті — у 1987-му. — Тому загалом така практика не лише допоможе студентам у набутті професійних навичок, а й збагатить життєвий досвід. Тож намагаюсь всіляко допомагати, приємно, що вони мене розуміють, а я їх».

В юних практикантів є й свій студентський редактор Ірина Булакевич, яка курує роботу молоді. «Ми дуже згуртувалися, усі працюємо, намагаємось внести в творчий процес щось нове, подивитися на місцеві проблеми свіжим поглядом. І хоч графік у нас шалений, втім, це й тримає нас у ритмі. Корисно і дуже пізнавально, що ми маємо можливість взяти участь у всьому процесі створення газети — від розробки тем до верстки», — ділиться Ірина. Майбутні журналісти майже повністю змінили дизайн газети і запевняють, що якби тут були створені елементарні умови (житло, більш-менш достойна заробітна плата), залюбки поїхали б працювати в районку.