СПАДЩИНА

Свято-Троїцький кафедральний собор на Дніпропетровщині, аналогів якому немає в світі, потребує термінової реставрації

"...Усе гармонійно злилось, і виникла велика вічна поезія... Живе... дух народу, його естетичний ідеал... Нас з тобою не буде, а дев'ятиглавий цей стоятиме, повинен стояти!" - так писав про Свято-Троїцький Новомосковський собор Олесь Гончар у своєму знаменитому романі "Собор". То чи стоятиме для майбутніх поколінь цей "довершений архітектурний витвір, оця симфонія пластики"? "Повинен стояти!" - скажімо вслід за письменником.

Однак сьогодні унікальному хрестово-купольному собору, який побудований без жодного цвяха і належить до сотні найкращих дерев'яних споруд світу, непереливки. За словами настоятеля храму отця Володимира, церковна будівля перебуває в критичному стані й може завалитися в будь-яку мить. "Ми не знаємо достеменно, в чому проблема, але на наших очах відбувається зсув церкви, - стурбовано каже священик. -Нині вона має вигляд нахиленої піраміди".

Зодчому він наснився

Коли цариця Катерина Запорозьку Січ розігнала, козацькі старшини вирішили: "Натомість собор святий вибудуєм, дух свій у небо пошлем, і він у віках сіятиме над степами!.." Причому храм мав бути без цвяхів - адже Христос мав через них страждання. І замовили архітектору із села Нові Водолаги Харківської губернії Якиму Погрібняку побудувати церкву, якій би не було рівні. І пішов зодчий у плавні думу думати, як завдання виконати. Там наснився йому собор, і зробив він з очерету макет майбутньої перлини козацького зодчества. Старшинам макет сподобався. І 13 травня 1778 року виріс небаченої краси унікальний дерев'яний собор з 9 банями. Зі старої церкви перенесли до нього і освятили іконостас старовинний.

"Українська церква проста, лаконічна, освітлена. З часів Київської Русі ще так будували. Були одно-, дво-, три-, п'ятизрубні дерев'яні церкви. А з дев'яти верхами церква єдина в Україні, немає їй аналогів і в Європі, й, напевно, у світі", - пояснює архітектор і краєзнавець, автор книги про собор Олександр Харлан.

Дивувався і Олесь Гончар у своєму "Соборі": "Перед тобою цілком самостійний твір українського барокового стилю, досить лише глянути на плавке оте наростання ярусів, на шатра бань, перехоплених унизу, наче міцно затягнутих козацькими поясами! А сама таємниця розміщення бань - всі ж дев'ять маківок виринають перед тобою, рухаються, мов живі! Як це досягнуто?"

... Простояв собор майже сто років. А в 1887-му стався перший напад на нього. Єпархіальне начальство вирішило його знищити і натомість побудувати цегляний у синодальному стилі. Собор повністю розбирають - без будь-яких креслень, обмірів, поміток деревин. І піднялася вся катеринославська інтелігенція, дійшла до імператора, і той дає наказ на відбудову собору в первісному вигляді. За справу взявся реставратор з тих же Нових Водолаг Олексій Пахучий. Він відновлює собор лише за однією фотографією. Вирізали сосну, обшили її. На цегляний старовинний фундамент поклали дубові лаги. Замість цвяхів використали дерев'яні кібелі і "ластовиний хвіст".

"На початку XІX століття Російська імперія знищила всю культову українську архітектуру. За останніми дослідженнями, на території тільки Катеринославщини (нині Дніпропетровщина. - Авт.) існувало 600 дерев'яних церков. На сьогодні збереглося тільки дві, і то в пізній інтерпретації", - розповідає Олександр Харлан.

"За спасіння Троїцького собору"

Другу атаку собор відбив у 30-х роках минулого сторіччя. Знищення пам'ятки вдалося уникнути завдяки вчителям братам Григорію й Федору Бабко-Малим, які підняли студентство Катеринославщини. Ризикуючи життям, - адже їх могли просто розстріляти, - козацьку святиню врятували. Тут відкрили спортзал. Та люди в нього не йшли. Тоді в будівлі храму зробили зерносховище.

Дивовижно, але вижив собор і за часів Другої світової війни. У вересні 1943 року Новомосковськ звільнили від фашистів. Радянські військові дивувалися: "Німець усе кам'яне порушив, а дерев'яного собору не зачепив". Не знали вони, що на фундаменті капітан СС написав: "Не палити!" Не знали й про ту знахідку, що згодом виявить син полку Толя Морозов у церковних підвалинах. Хлопчина шукав там підземний хід від собору до монастиря. А знайшов зв'язку із 32 протитанкових мін. Потім хлопець отримав бойову нагороду "за спасіння Троїцького собору".

Про четверту атаку на старовинний храм талановито написав у своєму романі Олесь Гончар, за що письменника в 1967 році почали переслідувати. А згодом і Гончара, і собор, на місці якого хотіли побудувати торговельний комплекс, захищали впливові тоді письменники Шолохов і Корнійчук.

У 1988 році собор повернули церковній громаді. В 30-х роках з храму зникли безцінні речі - Євангеліє, старі ікони, оклади разом з унікальним коштовним іконостасом тощо. Коли 10 лютого 1989 року церкву знову відкрили, люди понесли до неї свої ікони.

Грошей нема

Сьогодні "німотну музику собору, музику отих гармонійно піднятих у небо бань-куполів", можуть врятувати приблизно 26 млн гривень. Остаточний кошторис буде визначений після завершення проекту реконструкції собору, який розробляє "УкрНДІпроектреставрація". Проектно-кошторисна документація коштує 1 млн 300 тис. гривень. Інституту вже заборгували 235 тис. грн. Ще 70 тис. потрібно на його експертизу. Тож першочергово треба близько 300 тисяч.

"Не маючи фінансового досвіду, кілька років тому ми "влипли", - розповідає отець Володимир. - Одна дніпропетровська фірма виграла тендер на косметичний ремонт собору. Але потім з'ясувалося, що ліцензії в неї немає, тож контролюючі органи відсторонили її від роботи. Зробили ми лише п'яту частину очистки й грунтовки собору. На цьому справа завершилася. Але втрачено 140 тис. грн". Чому фірма без ліцензії виграла тендер і куди поділися гроші -питання, напевно, до правоохоронців.

Улітку цього року дніпропетровська фірма "Укрєвропокрівля" розпочала реставрацію дзвіниці. Частину робіт обіцяли виконати на благочинних засадах. Як розповів настоятель собору, нині косметичний ремонт зроблений приблизно на 45%. Найскладніша - очистка від старої фарби в 13 шарів. Відчистити її можна було тільки електрофенами.

"Це дуже важка праця. Але в основному її зробили, - розповідає отець Володимир. - Пофарбували дерев'яні частини. А металеву і труби - ще ні. Слід міняти столярку. Також відремонтувати унікальний годинник Павла Буре. Йому, як і дзвіниці, - 130 років. Раніше дзвони відбивали кожну чверть, а кожну годину бив великий дзвін".

КОМПЕТЕНТНО

Євген УДОД, голова Дніпропетровської облради:

- Ми розуміємо важливість об'єкта. Скажімо, торік виділялися гроші на ремонт дзвіниці. Але якщо десятиріччями нічого не робилося, то одразу все не зробиш.Вирішення цього питання для мене - одне з пріоритетних.

Григорій КЛЕПАК, заступник голови Національної спілки краєзнавців:

- Спілка має низку програм щодо захисту відомих національних святинь, зокрема православних храмів, синагог, костьолів тощо. Щодо Троїцького собору, то готуємо відповідні звернення до Президента України, Верховної Ради, інших органів влади з нашими аргументованими висновками.

Руслана МАНЬКОВСЬКА, доцент Інституту історії НАН України:

- В Україні збереглося 2,5 тис. дерев'яних церков. Найбільше їх у Львівській області - 800. Ще 500 розташовані на етнічних українських територіях за кордоном. Якщо взяти Лівобережну Україну, зокрема на Дніпропетровщині - дві дерев'яні церкви. Та, що в Івано-Михайлівці, взагалі в жодному реєстрі не значиться.