МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ

На Черкащині дедалі менше молоді та все більше дачників

- Понад усе я люблю тварин, - признався мені якось хлопчина, тоді ще учень однієї з черкаських шкіл.

Потім випадково зустрілися в Золотоніському ветеринарному технікумі, куди Михайло вступив на навчання. А недавно хлопець виїхав до Ізраїлю разом з батьками та іншими членами сім'ї. Як з'ясувалося, після закінчення технікуму молодий спеціаліст так і не знайшов гідної, за його словами, роботи.

- Звичайно, можна було піти в торгівлю, - прокоментувала від'їзд небожа його тітонька, - чи ще кудись. Але ж у хлопця була мрія╔

- На жаль, - розповіла заступник директора Черкаського міського центру зайнятості Наталя Прудивус, - з ветеринарами, як і з дизайнерами, економістами, фармацевтами та деякими іншими спеціалістами, в Черкасах ціла проблема. Немає поки що на них попиту на ринку праці. Але це не значить, що треба виїжджати за кордон. Можна і перекваліфікуватися. Чималий попит зараз на управлінців середньої ланки та менеджерів, різні робітничі професії.

І все-таки на це не зважають - їдуть у світи. Тільки торік з Черкас за межі області в пошуках кращої долі виїхав 1921 житель. А з області - 10╩665. З них - значна частина за кордон.

Серед емігрантів чимало кваліфікованих фахівців з різних сфер, людей досить молодих. Одна з причин досить тривіальна: освічені люди, на підготовку яких витрачені значні, переважно державні кошти, не можуть реалізуватись у власній країні, а отже і кошти, витрачені на їхню підготовку, залишаються не відпрацьованими державі. Спонукає людину шукати ліпшу долю й низький рівень оплати праці. До того ж молодь, виїжджаючи за кордон або до інших регіонів у пошуках тимчасового заробітку, має шанси й можливості залишитися там на постійне місце проживання.

За інформацією головного управління статистики в Черкаській області, найбільше людей торік виїхало з обласного центру, Умані, Сміли, із Жашківського, Монастирищенського районів. Правда, мігрують люди і в зворотному напрямку. І все ж головна тенденція залишається "мінусовою", внаслідок чого населення області й скоротилося торік на 476 осіб. Приміром, в Умані за рахунок тих, хто виїхав, у тому числі й за кордон, кількість населення зменшилася на 141 особу.

У невеличкому селі Кобринова Гребля Тальнівського району за радянських часів було за 500 жителів. Тепер, бідкається сільський голова Володимир Маляр, - близько 60. Зрозуміло, минув час, чимало людей померло, впала народжуваність. Але ж більшість людей виїхали в регіони, на заробітки в інші країни. Тим часом тут досить непогані умови життя: є газ, водогін, недавно завдяки районній владі та орендарям облаштували вуличне освітлення╔ Однак через нестачу роботи молодь утримати важко, а приїжджають сюди в основному пенсіонери-дачники, які лишають квартири в місті дітям чи онукам.

За тими ж даними Світового банку, Україна втрачає не лише потенційних різноробочих, а й дипломованих фахівців. Так, за кордоном працюють 3,5% від загальної кількості українців, які мають вищу освіту. Але давайте замислимося. Якщо за кожен рік за рахунок зовнішньої міграції кількість населення в областях зменшуватиметься хоча б на ті ж півтисячі, скільки людей залишиться за 10-20 років?

КОМПЕТЕНТНО

Юрій КУЗОВОЙ,
директор департаменту розвитку соціального
страхування Федерації роботодавців України:

- Часто люди шукають роботу не за місцем свого проживання. Диспропорції на ринку праці за територіальним розподілом існують. Приміром, із західних регіонів їдуть працювати на схід, бо там можна заробити реальні гроші. Проте співвітчизники розуміють, що за однакових умов більші гроші платять за межами України. Так, проблема з робочою силою існує всюди, проте особливо гострою вона є у нас. І вирішувати її треба на державному рівні.

Нас турбує те, що мігрує активне населення, тобто саме прогресивна молодь. Вона прагне реалізувати себе на новому місці роботи. Я вважаю це найбільшою загрозою для країни, бо підприємницьки налаштовані люди тікають з батьківщини. Їдуть переважно нелегально, порушуючи всі вимоги законодавства. І хоч розумієш, що молодь прагне кращої долі, але..

Є випадки, коли працівники беруть лікарняні або відпустку за власний рахунок і влаштовуються деінде на тимчасові роботи, а тут заробляють стаж, фактично виїжджають на 1-2 місяці, не сплачуючи жодної копійки податків. Непоодинокі випадки, коли потрапляють вони у такі обставини, які не дають змоги їм повернутися.

На жаль, українські роботодавці в нинішніх умовах оподаткування та за існуючих розмірів внесків на соціальне страхування не завжди можуть запропонувати привабливу легальну зарплату. Але й амбіції, які мають вчорашні студенти, перевищують пропозицію, яка є на ринку праці: вони не погоджуються на малооплачувану роботу, хоч досвіду їм бракує. Таких прикладів чимало. Коли пропонують безробітному якусь вакансію, він завше відмовляється або прикидається дурником, бо краще отримувати тут державну допомогу, субсидію, пільги, а за кордоном - плату у валюті. Нехай навіть і дорогою ціною.