Торік ужгородець Володимир Мишанич поїхав у Шотландію, де з березня цього року працює в одній із шкіл міста Данді. На початку нового навчального року кореспондент «Урядового кур’єра» поцікавився, чим живе звичайна шотландська школа і як у ній почуваються діти, які приїхали разом з батьками-­переселенцями з України.

Кожна школа має свої традиції

— Цього року ви ведете відлік роботи в шотландській школі. Яка система освіти в цій країні? Які загальні враження?

— По­перше, освіта тут має кілька рівнів: є початкові і вищі школи, а також академії (відмінності між двома останніми неістотні). Навчаються діти п’ять днів на тиждень. У школі Baldragon Academy (академія Балдрагон), в якій працюю, перші три дні по шість­-сім уроків, а в наступні два — не більш як шість. У всіх школах є дрескод, і кожна пишається своєю історією та вихованцями. Що старіша школа, то більше в неї традицій, які бережуть і не переривають.

По­друге, освіта в Шотландії доступніша, ніж у багатьох інших країнах. Тут навчання безплатне й у вишах. У школах безплатне харчування. Освітнім закладам надають значні бюджетні кошти, що дає їм змогу мати добру матеріальну базу, висококваліфікованих педагогів.

— Який характер вашої роботи у школі і як називаєься посада?

— Вона називається Pupil Support Assistant — помічник із підтримки учнів. Працюю з дітьми, що потребують допомоги з різних предметів, а також морально-­психологічної підтримки. Передовсім така підтримка дуже потрібна учням з України, оскільки вони потрапляють в іншомовне середовище, а за великим рахунком, в інший світ, відмінний від того, до якого вони звикли. Я присутній щодня на уроках — від п’яти до семи. Перебуваючи у класі поряд з дітьми, допомагаю їм краще засвоювати матеріал, який викладає вчитель біля дошки. Часом доводиться перекладати з англійської, якщо вони чогось не зрозуміли.

— Як працюють у шотландських школах з важкими дітьми?

— Для цього є вчителі­-психологи, які проводять виховні заняття. До таких учителів звертаються інші шкільні педагоги, коли не можуть дати ради з такими учнями. У Шотландії немає спеціальних шкіл для дітей з особливими потребами, вони вчаться разом з іншими, але їм приділяють більше уваги, вони весь час перебувають у полі зору старших.

Матеріальній базі можна позаздрити

— Які умови в шотландських школах?

 — У всіх кабінетах сучасне навчальне обладнання, у спортивних залах — тренажери, а багато шкіл мають власні басейни. На подвір’ях майже всюди — майданчики для занять різними видами спорту. І все це у чудовому стані. Такі б умови всім українським школам! Можна тільки позаздрити тій матеріальній базі, яку створено в шотландських закладах.

Школа, де працюю, на хорошому рахунку, має досягнення і в освіті, і в спорті. Учні завоювали багато різних нагород, відзнак за успіхи. Є й кілька навчальних приміщень, спеціально облаштованих для проведення вільного часу школярів. Тут можна поспілкуватися з друзями або й усамітнитися, посидіти чи навіть прилягти на дивані, порадитися з учителями. Зазвичай такі умови створюють для учнів з особливими потребами.

— Яка атмосфера на уроках?

— У класах зазвичай не більш як 25 учнів. Кількість залежить від предмета, який вивчають, і від акредитації школи. Класи формують відповідно до рівня успішності учнів, а вони, до речі, мають право самостійно обирати навчальні дисципліни.

На уроках школярі вільно спілкуються, розмовляють на повний голос, інколи й відволікаються. Є проблемні класи, в яких багато учнів з особливими потребами.

Учитель не має права ображати учня або вдарити. Права дітей тут пріоритетні, і якщо  їх порушуватимуть дорослі, це матиме серйозні наслідки. Іноді учні цим зловживають, але це вже інше питання. Користування телефоном, як правило, не дозволено.

— Як почуваються учні, котрі приїхали з України?

— У Baldragon Academy понад два десятки таких дітей. Напевне сказати важко, бо відбувається постійна ротація. Учителі ними, якщо йдеться про успішність і поведінку, задоволені. У місті Данді ще є школи з українськими учнями. У всіх поряд зі звичними дисциплінами — такими, як математика, фізика, хімія та іншими, — у старших класах є театральне та образотворче мистецтво, музика, релігія й мораль. Школярі вивчають основи бізнесу й домашньої економіки, законодавство, засоби масової інформації та багато інших дисциплін, необхідних для життя.

— Яке ставлення до українських школярів?

— Більшість вчиться успішно, це приклади зразкової поведінки. Вони добре вмотивовані, знають, чого прагнуть. Учителі ставляться до них з розумінням і повагою, однокласники їх не ображають. Багато українських дітей достатньо добре володіють англійською, тож уже за кілька тижнів змогли вільно спілкуватися із шотландцями. Дружать з ними, зустрічаються поза школою.

Діти з України серед найкращих

— Якими успіхами можуть похвалитися учні з України?

— Вітер Кондріаненко, який приїхав із Києва, дуже талановитий і старанний. У четвертому класі він посів перше місце на київській міській олімпіаді з математики. У дитячій інженерній академії став автором і співавтором різних технічних проєктів, один з яких навіть представлено в державному патентному бюро. Каже, що у Baldragon Academy завдяки хорошим лабораторним умовам і вчителям, чого інколи не вистачало в Україні, новими барвами заграла для нього хімія. За успіхи в навчанні з цього предмета нещодавно вже в нашій школі Вітер отримав відзнаку. У майбутньому планує бути біоінженером, розробляти протези.

Серед найкращих у Baldragon Academy — Гліб Владіміров з Борисполя, Роман Терлецький з Донецька. З Романом ми багато займалися з математики й мистецтва. Радий за нього, бо два тижні тому він отримав грамоти за відмінні знання з цих предметів. І звичайно, це не лише його й моя заслуга, а досягнення всього колективу школи, в якій створено дуже добрі умови для учнів і педагогів.

З нинішнього понеділка я отримав завдання попрацювати більше з Родіоном Ведмедєвим та Мирославом Торохтієм. Мирослав — вінничанин, має значні успіхи в спорті: займається тхеквондо. За його словами, брав участь у чемпіонаті світу в Норвегії, виборов чимало різних кубків.

— Чи є в шотландській школі булінг?

— Булінг тут — досить рідкісне явище, а якщо й трапляється, то не призводить до якихось серйозних наслідків.

— Українські діти збираються продовжити навчання в Шотландії після закінчення школи?

— Із розмов з ними дізнався, що більшість — так. Вітер Кондріаненко, Гліб Владіміров хочуть навчатися у вищих закладах освіти Сполученого королівства. Звичайно ж, є й ті, котрі воліли б повернутися в Україну навіть попри бажання батьків, які категорично проти. Не все так просто й однозначно. Іноді сім’я приховує свої наміри, приймаючи неочікувані та спонтанні рішення.

Бажання більшості сімей і надалі залишатися в Шотландії пояснюється тим, що тут їм надають соціальне житло, а також протягом усього року — фінансову допомогу від місцевої влади.

Українських педагогів шанують

— Чи серед ваших знайомих є педагоги з України, які працюють у шотландських школах?

— Так. Одна з них Олена Тонне працює в моїй школі. Вона здобула диплом математика в Запорізькому державному університеті і приїхала в Шотландію 16 років тому. Спочатку була волонтером у благодійному магазині, а з часом стала викладати математику в школі. До Baldragon Academy прийшла дев’ять років тому і каже,  що жодного разу не пожалкувала. Останнім часом вона ще й Asistent Guidance Teacher (аналог класного керівника), і їй дуже подобається. Після початку війни з рф опікується дітьми з України: допомагає адаптуватися в шотландській школі, спілкується з їхніми батьками. Її поважають і вчителі школи, і діти.

— А яке ставлення у школі до вас?

— Колеги ставляться дуже доброзичливо, завжди готові допомогти порадою тощо. Одне слово, зовсім інший рівень стосунків, менталітет. Є елементи здорової конкуренції, змагання. У такому колективі хочеться працювати на повну силу, ефективно.

— А чому обрали для роботи за кордоном саме Шотландію?

— Я вже пенсійного віку й приїхав у Шотландію, бо є ще і сили, і бажання реалізуватися в розвиненій країні, якою є Шотландія у складі Сполученого королівства. За великим рахунком, усі ми громадяни планети Земля і маємо право жити там, де подобається, обирати ту людську спільноту, яка нам близька за цінностями і спосіб життя якої ми поділяємо. А країна, яку обираємо, має повне право прийняти нас чи ні. Усе залежить від нашої природи, людських якостей. Найважливіше — чесність і законослухняність.

— Дякую за розмову і бажаю прогресувати у вчительській роботі, отримувати задоволення від неї.

Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир МИШАНИЧ. Народився 16 жовтня 1960 року в селі Нижній Студений Міжгірського (нині Хустського) району Закарпатської області. 1980-­го закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, а 1990­-го — філологічний факультет Ужгородського державного університету.

Трудову діяльність почав учителем малювання та креслення в ужгородських школах.

Із початку 1990­х протягом понад півтора десятиріччя працював у засобах масової інформації на Закарпатті, публікуючи матеріали в обласних і центральних виданнях України. З 2008 року по 2022­-й — провідний методист Закарпатського обласного організаційно­методичного центру культури. Автор книжки «Митці Закарпаття. Літературні портрети» (Ужгород. Ужгородська міська друкарня, 2014, 424 стор.).