Для українських садоводів важливий і внутрішній, і зовнішній ринки. Перший — основний споживач продукції й найбільший інвестор. А зовнішній стимулює набувати нової якості й дає змогу залучати валюту. Торік через негоду стався значний недобір урожаю. Тож цього року наші садоводи мають відновити виробництво фруктів в обсягах понад 2 мільйони тонн, а також закріпитися на нових ринках, на які вийшли, особливо на ринку ЄС, де конкуренція висока.
Ключові здобутки
Торік Україна постачала яблука у понад 50 країн. Трохи зросла їхня експортна ціна, а основними споживачами були Білорусь, Австрія, Угорщина, Вірменія, Грузія, Швеція та Велика Британія. При цьому ключовий здобуток — реалізація великої партії яблук на європейському ринку для споживання свіжими, що підтверджує успішну географічну диверсифікацію. За даними аграрного інформаційного агентства, протягом липня — січня сезону 2017/2018 років на ринок Євросоюзу було поставлено 9,2 тисячі тонн яблук, що у 9 разів більше, ніж за аналогічний період сезону 2016/2017 років. Це прорив.
«Левову частку яблук на ринок ЄС експортували господарства нашої корпорації. До Англії, Німеччини та Швеції. Це добрий початок», — зазначив генеральний директор корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолій Семенюк.
Принагідно зауважимо, що ця корпорація — визнаний лідер у промисловому садівництві нашої держави, а загалом Вінниччина серед областей виробляє найбільше плодово-ягідної продукції, концентрованих соків, джемів і варення.
Торік великої шкоди садівничим господарствам корпорації завдали весняні морози і потім градобій. Попри це вони зібрали 120 тисяч тонн фруктів (планували 180 тисяч). На зимовий період заклали в холодильники 80 тисяч тонн яблук. Основну частину їх (як і раніше ягід) господарства реалізували на внутрішньому ринку. Кілька тисяч тонн яблук ще є у сховищах: їх продадуть найближчим часом, адже попит добрий.
За словами Анатолія Івановича, великого прибутку з постачання яблук в ЄС поки що немає: дорого коштує отримання міжнародного сертифіката якості, продукція має бути у спеціальній упаковці тощо. Однак він переконаний, що українські господарства мусять це робити, адже розширення ринків збуту сприяє розвитку.
Торік у всій Європі був неврожай у садівництві. І можна припустити, що це певною мірою сприяло просуванню українських фруктів на тамтешній ринок. Однак і наші сади вже не ті, якими були колись. У 1999 році дала добрий поштовх набуття галуззю нової якості постанова Верховної Ради, згідно з якою протягом приблизно 12 років 1% з продажу алкогольної продукції і пива спрямовували на розвиток садівництва, хмелярства і виноградарства.
«Тоді сади були старі й високорослі, але тепер господарства нашої корпорації за врожайністю та якістю фруктів зрівнялися з європейськими. Більше того, деякі господарства перевищили їхній рівень. Якщо за СРСР ми збирали 120 центнерів яблук з гектара, то нині 50—80 тонн з гектара дають наші інтенсивні сади», — сказав він.
Чинний уряд відновив державну підтримку галузі. Цього року на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства передбачено 300 мільйонів гривень. Безсумнівно, ці кошти в господарствах використають з користю для місцевих громад й економіки держави. В аграрному секторі садівнича галузь — найбільший працедавець.
Треба бути професіоналом
В Україні сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для садівництва. Саме аномалії в погоді спричинили те, що торік усі категорії господарств виробили тільки 1,6 мільйона тонн плодоягідної продукції (за даними асоціації «Укрсадпром»). Зазвичай підсумок інший: понад 2 мільйони тонн. За інформацією асоціації, зерняткові культури (переважно яблука) формують більш як половину валового врожаю фруктів. Майже 30% припадає на кісточкові культури (здебільшого сливу і вишню), решту обсягів забезпечують ягоди й горіхи. Цікаво, що структура експорту інша (у грошовому виразі).
Торік експорт Україною плодово-ягідної продукції перевищив 195 мільйони доларів. Порівняно з 2016 роком він збільшився майже на третину. Найбільше валюти дали волоські горіхи (101 мільйон доларів) та фрукти у замороженому, вареному вигляді (61 мільйон доларів). До слова, частка останніх у фізичних обсягах експорту найбільша, тож значна частина доданої вартості залишається в нашій країні.
Варто зазначити і таке: сальдо торгівлі зернятковими і кісточковими культурами все ще залишається від’ємним, а торгівля ягодами (суницею, малиною, ожиною, смородиною, чорницею) має позитивний баланс.
На жаль, садівництво в областях розвинене не рівномірно. Кращий стан там, де зберегли обласну галузеву асоціацію, як на Вінниччині. У цій області асоціація трансформувалася в корпорацію, яка є організаційним і методичним центром для садоводів. Левову частку плодоягідної продукції торік, як і раніше, вироблено в домогосподарствах населення, а внесок промислового садівництва становить лише близько 25%. Тому непроста ситуація щодо технічного й технологічного оснащення. Чимало сільськогосподарським підприємств ще не мають сучасних фруктосховищ, сортувальних, достатньо техніки. Дотична й така проблема. Як зернові культури і цукрові буряки, садівнича галузь у догляді за плодовими деревами та ягідниками помітно технічно залежить від імпорту. Наприклад, малі, але потужні трактори використовують китайські, сортувальні й пакувальні лінії — європейські (засоби захисту рослин майже повністю імпортні). А це ж робочі місця, додана вартість тощо.
Вінницькі садоводи прагнуть змінити негативну тенденцію. Зокрема, надали пропозиції щодо виготовлення спеціальної ґрунтообробної техніки і формування крон дерев потужному краснянському агромашу, який входить асоційованим членом до корпорації «Вінницясадвинпром». Треба відновлювати українське сільськогосподарське машинобудування.
За словами Анатолія Семенюка, якщо не буде несприятливих погодних умов, цього року область значно збільшить виробництво продукції. Цієї весни посадимо ще 500—600 гектарів молодих інтенсивних садів.
Ми в Google+