СОЦІУМ

Як діяти, коли роботодавець не хоче визнавати травму на виробництві?

Мій знайомий Олександр кілька місяців тому йшов територією заводу, на якому він працює, послизнувся на мокрій підлозі, впав і зламав руку. Відтоді чоловік кілька разів лежав у лікарні, де лікував  травмовану руку. Олександр упевнений, що це ушкодження можна класифікувати як виробничу травму, адже отримав він її на рідному підприємстві. Проте його керівник не поділяє цієї думки. Натомість уже вкотре намагається переконати свого підлеглого, що впав він через власну необережність взагалі незрозуміло де. Мовляв, під ноги треба дивитись, тоді й руки ламати не будете. Хто має рацію в цій ситуації, з’ясовував «Урядовий кур’єр».

Зафіксувати все

Передовсім варто з’ясувати, яке ушкодження можна вважати виробничою травмою. Так-от, це раптове ушкодження, якого працівник чи службовець зазнав під час виконання роботи на території виробничого підприємства чи установи і яке спричинило порушення тканини або функції органа чи органів загалом.

Щоправда, на підприємствах, оснащених сучасним обладнанням, отримати виробничу травму вкрай важко, адже більшість процесів автоматизовано. А там, де працюють машини, люди не травмуються. Звісно, якщо працівник при здоровому глузді і в тверезому стані. За чим повинен стежити його безпосередній керівник. Проте Олександр банально послизнувся на мокрій підлозі. З одного боку, це трапилося в робочий час на підприємстві, а з іншого — не під час виконання службових обов’язків. Тож чи можна таке ушкодження вважати виробничою травмою — складне питання.

—  У ситуації, яка трапилася з Олександром, однозначно сказати важко — виробнича це травма чи ні, — розмірковує радник директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Сергій Ксьондз. — У цьому випадку повинна розбиратися спеціально створена комісія. Виробнича травма характеризується такими чинниками: робочий час, територія підприємства і виконання роботи в інтересах підприємства. Це три головні складові, завдяки яким нещасний випадок кваліфікується як виробнича травма.

Проте що робити, якщо керівник відмовляється визнавати виробничу травму і переконує, що це нещасний випадок? Хоч як це не сумно, проте такі ситуації трапляються доволі часто. Сергій Ксьондз радить звертатись до територіального управління Держгірпромнагляду, фахівці якого розбиратимуться в ситуації, яка склалась, а також органів прокуратури, суду.

Щоб у майбутньому уникнути подібних непорозумінь, якщо на виробництві трапилась неприємна ситуація, постраждалий або його колеги повинні повідомити про це безпосереднього керівника чи уповноважену особу. Потім керівник підприємства має створити комісію з розслідування нещасного випадку. До її складу обов’язково входить представник фонду, зазвичай це страховий експерт з охорони праці. Після цього комісія протягом трьох днів повинна: обстежити місце події, отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб. Визначити, чи відповідали умови праці вимогам законодавства про охорону праці. Також комісія з’ясовує обставини та причини нещасного випадку, визначає, хто з працівників підприємства допустив порушення вимог про охорону праці, якщо такі були.

І тільки після вивчення й детального аналізу зібраної інформації комісія приймає рішення та складає відповідний акт.

Щоб не зламати руку, треба дивитись під ноги. Фото Володимира ЗАЇКИ

Кондиціонер не винен

Якщо з виробничими травмами все більш-менш зрозуміло, то з профзахворюваннями ситуація дещо складніша. Наприклад, працівник захворів після встановлення в офісі кондиціонера, через який людину продуло. У багатьох виникає запитання, чи можна таке захворювання класифікувати як професійне. Експерти переконують, що застуду, отриману від кондиціонера, кваліфікуватимуть як «загальне захворювання».

— Зазвичай кондиціонери встановлюють для поліпшення умов праці, — каже начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України у м. Києві Ірина Протченко. — І тому їх важко зарахувати до чинників виробничого середовища, впливу якого на організм працівника неможливо уникнути. Звісно, якщо їхніми технічними можливостями не зловживати. Проте і тут є винятки. Приміром, якщо кондиціонер упав на робітника, потрібно з’ясовувати, як і чому це трапилося й шукати винних.

Розслідування випадку професійного захворювання проводить комісія. Роботодавець зобов’язаний подати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки праці тощо). А також забезпечити комісію приміщенням, транспортом і засобами зв’язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в потрібній кількості матеріалів розслідування.

Комісія з розслідування зобов’язана:

  • скласти програму розслідування причин професійного захворювання; 
  • розподілити функції між членами комісії;
  • розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;   
  • провести розслідування обставин та причин професійного захворювання;
  • скласти акт розслідування за формою П-4.

 

В акті слід зазначити заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали відповідних вимог (правила, гігієнічні регламенти). Ця комісія проводить гігієнічну оцінку умов праці робітника за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень. А також вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов’язаних із розслідуванням професійного захворювання.

— Акт розслідування причин професійного захворювання складає комісія з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та роботодавець надсилає його хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилає відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням заходів, — додає Сергій Ксьондз.

Якщо доведено, що людина справді отримала профзахворювання, вона має право на пільги. Це виплата одноразової допомоги, яка індивідуально розраховується, щомісячна страхова виплата. Якщо людина отримала 2—3 групу інвалідності, вона має право на санаторно-курортне лікування раз на три роки, а якщо 1 групу — то щороку.

Статистика свідчить, що до п’ятірки професій, представники яких найчастіше отримують професійні захворювання, входять такі: гірник очисного забою, прохідник, електрослюсар підземного, гірник підземного забою. Найчастіше профзахворювання виникають після 20—29 років роботи в шкідливих умовах праці. Хоч усе залежить від регіону. Так, у Києві протягом десяти місяців цього року на підприємствах, в організаціях та установах зареєстровано 15 випадків, коли працівники отримали професійні захворювання. Основними галузями, які поповнюють статистику виникнення професійних захворювань столиці, вважають машинобудування і заклади охорони здоров’я.

До речі,  Кабінет Міністрів затвердив нову редакцію Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Відповідна постанова схвалена на засіданні уряду 30 листопада 2011 року.