«Не вірю, не вірю!» — це очільник приморського міста Олег Бриндак з імпровізованої трибуни у дворику літературного музею висловлює свій сумнів, що відкрита цього року скульптурна група стане останньою у тутешньому саду скульптур. Три симпатичні пацючки на старовинних фоліантах — пам’ятник «Музейному братству», — як повідомили ініціатори проекту, мають завершити скульптурний ансамбль чи не найзнаменитішого одеського дворика. Цю оазу новаторської гумористичної скульптури почали створювати ще 1995 року. Відтоді практично до кожного першоквітня тут з’являвся черговий мешканець.
Дотрималися традиції і цього року. «В Одесі відкривають пам’ятники, навіть коли у всій країні їх зносять!» — зауважив відомий шоумен Олег Філімонов. Фінальні для проекту «музейні пацюки» є 17-ю скульптурою. Вихід своєму скульптурному креативу одесити знаходитимуть у межах щойно анонсованого проекту «Одеський дворик». Виконувач обов’язків міського голови пообіцяв, що охоче надаватиме місцеві дворики, особливо у найбільш занедбаній Молдованці, під самодіяльний благоустрій — «головне, щоб без фінансування із бюджету!»
Втім, мотив заощадження бюджетних коштів був не головним, коли мерія вирішила не проводити цього року Гуморину на офіційному рівні.
«Річ не в бюджеті чи якихось фінансових витратах, — пояснила «УК» директор департаменту культури та туризму Одеської міськради Тетяна Маркова. — Адже в ці складні, критичні для країни часи просто клеїти дурника, напевне, не зовсім правильно». Все має бути скромнішим і доречнішим.
«Шкода, звісно, що не було чогось грандіозного та великого, чого люди вже звикли чекати», — поділилася з «УК» представник міськвиконкому Олена Павлова. Зокрема довелося відмовитися від фестивалю живих скульптур, котрі мали стати родзинкою цьогорічного свята. «Сподіваємося, що задум цей збережемо і перенесемо на наступний рік», — каже пані Павлова і зауважує, що й нині одесити цілком можуть знайти видовище собі до смаку.
А ще вони мали унікальну можливість повернутися до витоків Гуморини, котра з’явилася в Одесі 1973 року виключно як самодіяльна молодіжна акція. Найвиразнішим спадкоємцем саме такого формату стало свято, яке курсанти коледжу техфлоту провели в парку Шевченка. На «Запорожці» Потьомкінськими сходами вони не спускалися, як їхні попередники кілька десятиріч тому, а ось рекорд із кількості пасажирів для старенького «Жигульонка» встановити пробували.
Актори одеського «Дому Клоунів» були в ці дні практично всюдисущими. Ось вони показують веселі фокуси біля пам’ятника Дюку, а вже за кілька хвилин проводять конкурс у міському саду. І переконують, що «всі люди сміються однією мовою!»
Тетяна Маркова переконана, що скромні масштаби свята зовсім не зашкодять іміджеві міста: «Гуморина — не лише офіційно організована хода, це привід показати усьому світу, що Одеса завжди з гумором, з усмішкою сприймає будь-які обставини й проблеми, вміє посміятися над собою, над долею і ситуацією. І це завжди відчуватимуть численні гості».
Ми в Google+