Валентин ШАПОВАЛ,
лікар-епідеміолог Полтавського обласного
центру контролю та профілактики  хвороб,
заслужений лікар України, кандидат медичних наук,
для «Урядового кур’єра»

Із тривогою і болем прочитав у №197 «Урядового кур’єра» за 12 жовтня інформацію власного кореспондента газети в Рівненській області Інни Омелянчук про те, що в багатодітній родині на поліомієліт захворіли одразу семеро дітей, а у найменшої, якій ще й півтора року не виповнилося, через ураження небезпечним вірусом стався парез кінцівок. Як лікар-епідеміолог добре розумію, що дитяче здоров’я цілком залежить від дій батьків, спрямованих на профілактику небезпечних хвороб, чи їхньої бездіяльності. Тому хочу ще раз висловитися на цю важливу тему. 

Хвороба немитих рук

Спалахи поліомієліту у світі фіксували до нашої ери. У XVIII—XIX століттях у Європі, США й Канаді ця небезпечна хвороба набувала масштабів епідемій. Вітчизняний епідеміолог професор Костянтин Синяк у мемуарах пише, що захворюваність на дитячий епідемічний параліч у світі й Україні різко збільшувалася після Другої світової. Батьки впадали в паніку, почувши лише натяк на можливий діагноз поліомієліт у дитини. І лякалися, адже після перенесеної паралітичної форми інфекції розвивалася важка інвалідність. Епідемічна ситуація рік у рік погіршувалася. А вакцини, щоб зупинити цю недугу, ще не було. Раніше від неї в різних країнах вмирало 10—30% людей, а з тих, які захворіли, до 40% ставали інвалідами. 

Ефективно протистояти поліо-мієліту навчилися тільки після того, як унаслідок цього захворювання інвалідом став президент США Франклін Рузвельт. Коли це трапилося, його дружина Елеонора із благодійного фонду надала науковцеві Джонасу Солку мільйон доларів для створення вакцини. На це знадобилося майже десять років. Першу вакцину проти поліомієліту світу представили 12 квітня 1955-го. 

Вакцинувати українців проти цієї хвороби активно почали у 1960-х. Костянтин Синяк зазначає, що тоді люди, налякані страшною інфекцією, стояли в черзі, аби прищепити дітей і вакцинуватися самим. Завдяки цим заходам захворюваність дитячого населення вдалося зменшити. Якщо у довакцинальний період 1959 року показник захворюваності на поліомієліт в Україні був 9,1 на 100 тисяч населення, то 1963-го він знизився до 0,13. Це була перемога!

До подолання недуги причетні фахівці Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної служби, зокрема кандидат медичних наук Микола Ковган та епідеміолог Йосип Клорфайн. У країні регулярно стали проводити вакцинацію всіх вікових груп населення, діяв ефективний епідеміологічний нагляд. Унаслідок таких дій 2002 року наша область отримала сертифікат ВООЗ, що вона вільна від поліомієліту. І ось тепер знову дізнаємося про спалах в Україні цієї небезпечної хвороби.

Імунізувати, щоб урятувати

Тепер про сам поліомієліт і способи боротьби з ним. Збудник недуги — віруси кількох типів. Вони стійкі у природному середовищі, до антисептиків і холоду. Вірус може зберігатися у замороженому стані (наприклад у фекаліях) багато років. Під час кип’ятіння гине за кілька хвилин. За кімнатної температури може зберігатися кілька днів. 

Джерело поліомієліту — хвора людина або вірусоносій. Вірус виділяється в навколишнє середовище з носоглотки і з фекаліями. На другий — четвертий день після зараження з носоглотки він може виділятися протягом 1—2 тижнів, а з фекаліями — 4—7 тижнів і навіть більше. Передача вірусу від людини відбувається фекально-оральним і повітряно-крапельним шляхом. Розповсюджується вірус і через воду, продукти харчування, антисанітарію в помешканнях, брудні руки, мух. У стічних водах вірус може перебувати протягом року.    

Поліомієліт дуже заразний. Його інкубаційний період 2—35 днів, частіше 10—12. Вияви хвороби після інкубаційного періоду можуть бути легкими, середніми або важкими. У разі легких форм одужання настає через 3—7 днів. 

Поліомієліт може не переходити в паралітичну форму — менінгіальний поліомієліт. Зазвичай початок хвороби гострий, спостерігається висока температура, головний біль, рвота. Може виникати біль у кінцівках, спині, попереку. Симптоми хвороби тривають до місяця. Найбільш загрозлива для людини паралітична форма хвороби, вона призводить до інвалідності, тому що вражає нервову систему. Трапляються і летальні випадки.

Лікування хворих на поліомієліт необхідно проводити у стаціонарних умовах. А планова вакцинація — найсучасніший, найнадійніший шлях запобігання.

Згідно з календарем щеплень, вакцинацію проти поліомієліту проводять дітям віком 2, 4, 6, 18 місяців, 6 і 14 років. Але, на жаль, у нас її проводять неналежно. За минулий рік план вакцинації дитячого населення проти поліомієліту дітям до року та у 18 місяців виконано лише на 83%, у 6 років — на 68,4%, а в 14 — 81,8%. Найгірші показники виконання календарного плану щеплень у віковій групі 14 років у Львівській (58,1%), Одеській (59,6), Закарпатській (63,4), Івано-Франківській (66,7), Тернопільській (74,8%) областях. І цей список можна продовжувати. Тобто це свідчить про провальну ситуацію з вакцинацією у країні, що може призвести до епідемічних ускладнень. 

На Полтавщині торік показники у всіх вікових групах були значно вищими від середніх в Україні. У чотирьох вікових групах вони становили понад 90%, а в інших областях не досягали цієї межі. 

Кадри вирішують все

За дев’ять місяців цього року на Полтавщині план вакцинації дітей до року виконали на 64,4%, у 18 місяців — 62,7, у 6 років — 65,5, у 14 — 68,6, старших 14 — 58,4%. В Україні ці цифри ще нижчі, зокрема і в Рівненській області, де трапився нинішній спалах поліомієліту. Ось чому там переполошилися і розпочали масову вакцинацію населення. Але в цій ситуації необхідно провести епідемічне розслідування і дізнатися, де вірус узявся, хто його заніс. 

Чому такі проблеми з вакцинацією дітей? Це величезна небезпека для суспільства. Та ще в умовах пандемії COVID-19, коли летальність від цього захворювання в Україні вже сягає показника 2,3 на 100 тисяч населення. Такий самий показник і в нашій області.

Одна із причин недогляду із проведення вакцинації проти поліомієліту серед населення — те, що свого часу так звані реформатори майже повністю знищили державну санітарно-епідеміологічну службу, яка традиційно за це відповідала. Ця служба конт-ролювала проведення вакцинації, її планувала, стежила за дотриманням календаря профілактичних щеплень, проведенням епідеміологічного нагляду, дотриманням холодового ланцюга під час зберігання вакцин і постійно проводила санітарно-освітню роботу серед населення. Ліквідували державні протиепідемічні комісії при органах влади всіх рівнів, хоч державні протиепізо-отичні комісії зберегли. 

Тепер, коли трапився спалах поліомієліту, всі про нього згадали і заговорили. Та що з того? У нас катастрофічно не вистачає спеціалістів у цій галузі. На Полтавщині працюють лише 23 лікарі-епідеміологи та 51 помічник лікаря. Це втричі менше, ніж було до реформи. У Полтаві, де рівень захворюваності на COVID-19 найвищий в області, працюють усього два лікарі-епідеміологи і три помічники. Міський підрозділ обласного центру контролю та профілактики хвороб досі не має робочого даху над головою. Нинішня місцева влада так і не виправила помилок попередників з цієї проблематики. Цьогоріч ми отримали для навчання й відповідної підготовки лише одного лікаря-епідеміолога-інтерна, а очікували принаймні кількох. Тому кадровий колапс триває. 

Однак робимо все, щоб убезпечити земляків від вірусних та інших небезпечних захворювань. Вірусологічна лабораторія ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», яку очолює Ірина Байбарза, постійно проводить моніторинг щодо можливої циркуляції вірусу поліомієліту в зовнішньому середовищі (дослідження стічних вод) і в здорових колективах згідно з відповідним річним планом дій. Існує загроза занесення (завезення) в країну дикого поліомієліту. Це ми бачимо на прикладі Рівненщини. З огляду на це та на низький рівень вакцинування українців від поліомієліту раджу батькам негайно звернутися до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання і таки імунізувати дітей. Заради їхнього життя, щоб вони не стали інвалідами. Адже нині проблем з надходженням вакцини немає. Її достатньо. Як лікар-епідеміолог можу лише наполягати дослухатися до порад фахівців і безплатно вакцинуватися. Будьмо всі здорові!

Насамкінець.Вакцинувати не можна скасувати. Де поставити кому в цій фразі, кожен з батьків вирішує сам з огляду на власну компетенцію та  усвідомлення особистої відповідальності за життя і здоров’я дітей і родини.