ПРОФТЕХОСВІТА

Валентина РАДКЕВИЧ,
директор Інституту професійно-технічної освіти

Не один рік на всіх рівнях говорять про необхідність модернізації професійної освіти. Часто все зводиться до примітивного намагання закрити або перепрофілювати той чи той навчальний заклад. Життя свідчить: цього не досить. Що і як треба робити, що вдалося, а які проблеми потребують дослідження і розв’язання в цій галузі? На ці запитання «УК» відповідає директор Інституту професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук Валентина РАДКЕВИЧ.

Робітник має бути і швець, і жнець, і на дуді гравець. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— Валентино Олександрівно, яким шляхом пропонують науковці реформувати профосвіту?

— Підхід до розв’язання проблеми багатогранний. Життя вимагає освіти, яка не просто озброюватиме майбутніх робітників знаннями і практичними навичками, а готуватиме до діяльності з максимальною особистісною й економічною користю. Щоб стати конкурентоспроможним не лише на внутрішньому, а й на міжнародному ринку праці, робітник, образно кажучи, має бути і швець, і жнець, і на дуді гравець. А це вимагає його готовності навчатися все життя.

— Тим часом роботодавці нарікають на неготовність випускників багатьох ПТНЗ до практичної роботи.

— Саме тому ми й прагнемо розробляти навчальні програми і критерії оцінки випускників разом із роботодавцями.

— На жаль, матеріально-технічна база ПТНЗ відстала від потреб сьогодення. Як тут бути?

— Вихід один: замовники кадрів мають брати активну участь в оснащенні ПТНЗ, надавати місця для проходження практики учнями.

— Яких навичок вимагають найчастіше на виробництві?

— Результати опитування роботодавців свідчать, що найзатребуванішими трудовими навичками є володіння суміжними професіями (60%), знання основ економіки (48%), знання основ менеджменту (42%), володіння комп’ютером (26%). Останнім часом вітчизняні й закордонні підприємства, бізнес-компанії дедалі більше потребують універсальних робітників. У зв’язку з цим важливою теоретичною основою розвитку професійно-технічної освіти за сучасних умов є концепція гнучкого працівника, мета якої — підготовка робітників не з однієї, а з двох, трьох спеціальностей із наступним постійним підвищенням кваліфікації впродовж усієї трудової діяльності.

— Фахівці обговорюють запропоновану вами схему дистанційного навчання. У чому її суть?

— У цьому напрямі працюємо разом з компанією «УкрБуд». Дистанційне професійне навчання робітничих професій тривалий час викликало певні сумніви і через те не набуло масового характеру. Однак поширення мережі Інтернет, підвищення загального рівня навичок роботи з комп’ютерною технікою сигналізують про належні умови для розвитку цього методу навчання. Крім того, професійне навчання на відстані є засобом подолання суперечностей між необхідністю підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників і можливостями його здійснення. У цьому контексті важливе значення має стратегія державної кадрової політики на 2012–2020 роки, в якій передбачено реформування системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на основі модернізації форм і методів навчання з урахуванням специфіки галузі.

— З розвитком ринку праці зростає попит на підготовку робітників з інтегрованих професій. Що робиться для цього?

— У Національному класифікаторі налічується понад 8 тисяч монопрофесій і видів робіт. Їх укрупнення пропонуємо здійснювати шляхом об’єднання видів робіт, організаційно й технологічно пов’язаних між собою, які можуть виконувати робітники відповідної кваліфікації. Практика довела, що підготовка робітників з нових, а також інтегрованих (укрупнених) професій, зокрема таких, як «оператор телекомунікаційних послуг», «монтажник будівельний», «деревообробник будівельний», «майстер ресторанного обслуговування» та інших, порівняно з монопрофесіями, економічно й педагогічно рентабельніша.

Крім того, оволодіння цими професіями дає змогу отримати широкий спектр кваліфікацій, професійних компетентностей і, як наслідок, зростає підвищення рівня професійної мобільності та адаптації персоналу підприємств до нових умов діяльності. Адже кожна інтегрована професія включає можливості кількох монопрофесій. Наприклад, до професії «опоряджувальник будівельний» входять такі професії, як «маляр», «штукатур», «плиточник-лицювальник», «монтажник гіпсокартонних конструкцій». Проте підготовка робітників з нових, інтегрованих (укрупнених) професій має таку ваду, як брак гнучких освітніх стандартів, що не відповідає принципам впровадження Національної рамки кваліфікацій (НРК) — інструменту, який визначатиме й узгоджуватиме рівні кваліфікацій, зокрема робітників підприємств.

Водночас НРК дає змогу запроваджувати європейські стандарти якості освіти з урахуванням вимог ринку праці до компетентностей робітників; забезпечувати гармонізацію норм законодавства у сфері освіти і соціально-трудових відносин; сприяти національному й міжнародному визнанню кваліфікацій, набутих в Україні. Це дуже важливо в умовах глобалізації економічної діяльності, зокрема розвитку економіки провідних країн світу на основі «аутсорсингу» (виконання окремих технологічних операцій по всьому світу).

— Ваш інститут разом з департаментом профтехосвіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту розробляє нове покоління державних стандартів робітничих професій на основі модульно-компетентнісного підходу. Навіщо?

— Модульно-компетентнісний підхід дає змогу оптимально поєднувати теоретичну і практичну складові професійного навчання на основі інтеграції їх змісту. При цьому забезпечується переосмислення місця й ролі теоретичних знань у процесі оволодіння компетентностями, їх упорядкування та систематизації, що, зрештою, сприятиме підвищенню мотивації до професійного навчання.

На таких підходах було створено та презентовано на засіданні Міжвідомчої робочої групи з питань розробки і впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти відповідні методичні рекомендації. Це дало змогу розпочати роботу над проектом освітнього стандарту з професії «підручний сталевара конверторного виробництва», який нині проходить апробацію у ПТНЗ і на виробництві. До числа розробників стандарту увійшли науковці, роботодавці, освітяни.

Відмінним у методиці створення ДСПТО було застосування розроблених роботодавцями професійних стандартів-документів, які в межах видів трудової діяльності визначають трудові функції, кваліфікацію робітників відповідно до НРК і галузевих рамок кваліфікацій, а також умови праці, особистісні якості, вимоги до професійної освіти і навчання, можливі місця роботи.

Модульний принцип побудови навчальних планів і програм дає змогу формувати у кваліфікованих робітників інтегральну компетентність із певної сфери професійної діяльності на основі оволодіння змістом базового блоку і навчальних модулів. ДСПТО нового покоління дає змогу опанувати навчальні модулі згідно з особистісними потребами у професійному розвитку й, відповідно, отримати сертифікат і вийти на ринок праці. Змінюються підходи і до оцінювання навчальних результатів. Тепер вони визначатимуться тільки двома параметрами: «знає — не знає», «вміє — не вміє».

Безумовно, здійснення професійної підготовки кваліфікованих робітників на основі новітніх ДСПТО потребує насамперед модернізації навчальної та матеріально-технічної бази ПТНЗ, яка фактично зношена і застаріла на 90%. Також зростають вимоги до педагогів професійно-технічних навчальних закладів.

Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Валентина РАДКЕВИЧ. Закінчила Тернопільський державний педінститут. Трудову діяльність розпочинала майстром виробничого навчання Хмельницького технічного училища № 6. Працювала директором професійно-технічного навчального закладу. З 1997 р. займається науковою роботою. Доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти. Автор понад 300 наукових праць. Інститут професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України очолює з 2008 року.