22 серпня Фонд соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України відзначив 15-ту річницю. Це були роки становлення та розвитку структури, покликаної підтримувати потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та їхні родини. Як вдається фонду створювати своєрідну соціальну парасольку для цих людей, особливо у нинішній непростий час? Про це розмовляємо з директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Валерієм АКОПЯНОМ.
— Валерію Григоровичу, 15 років тому фонд було створено за європейськими практиками. Наскільки така модель виявилася вдалою для України?
— Справді, за ці 15 років фонд довів, що створення системи соцстрахування в Україні на передовому європейському досвіді було правильним і актуальним.
Головне завдання фонду — турбота про людей. Насамперед ідеться про профілактику нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Однак самі розумієте, в житті буває по-різному. Тож якщо трапилася біда, фонд має профінансувати належне лікування та реабілітацію потерпілого. Якщо ж через виробничу травму людина втратила працездатність, маємо забезпечити усі належні виплати, щоб потерпілі та їхні сім’ї були соціально захищеними, як у європейських країнах.
Нині фонд — найбільш ефективна та фінансово спроможна інституція у країні, що успішно надає майже 300 тисячам потерпілих та членів їхніх сімей, з яких 150 тисяч — потерпілі на підприємствах вугільної галузі, майже 30 видів послуг та допомог. Це соціальні, медичні, реабілітаційні, лікувальні, оздоровчі, профілактичні тощо.
— Однак для цього потрібні фінанси. Як вдається акумулювати страхові кошти?
— Повнота здійснення виплат і допомог залежить від внесків роботодавців, які є єдиним джерелом надходжень до бюджету. За 2001—2015 роки кількість зареєстрованих страхувальників збільшилася майже утричі.
Реалізація виконавчою дирекцією фонду та її робочими органами заходів щодо забезпечення своєчасного і повного надходження страхових коштів сприяла виконанню бюджету фонду. Суми страхових внесків роботодавців до фонду щороку зростали. За минулий рік, наприклад, вони становили 6,4 мільярда гривень, що у 10,8 раза більше, ніж у 2001-му.
Усього за 15 років до фонду надійшло 50,5 мільярда гривень внесків роботодавців.
— На що йдуть ці кошти?
— У структурі видатків бюджету понад 90% — витрати на соцзабезпечення потерпілих на виробництві та членів їхніх родин, зокрема на відшкодування шкоди, медичну та соціальну реабілітацію.
Із часу утворення фонду на відшкодування шкоди потерпілим виплачено понад 41 мільярд гривень.
У 2001 році фонд проводив страхові виплати майже 274 тисячам потерпілих. До 2006-го ця кількість зросла до 319 тисяч осіб. З 2009-го число потерпілих щорічно зменшувалося приблизно на 1%. На сьогодні це 262,7 тисячі осіб.
Середній розмір щомісячної страхової виплати на одного потерпілого в цьому році становив 1696 гривень, що майже у 18 разів більше порівняно з 2001-м.
— Завдяки чому стало можливим таке зростання?
— Насамперед завдяки щорічному перерахунку цих виплат на коефіцієнт зростання середньомісячної зарплати.
Так, внаслідок перерахунків та осучаснення, здійснених у три етапи у 2012 році, та перерахунку 2013-го розмір щомісячних страхових виплат потерпілим зріс майже на 600 гривень, а потерпілим шахтарям — майже на 800.
Також фонд провів індексацію грошових доходів потерпілих. На це виплачено майже 500 мільйонів гривень.
Значно збільшено кількість наданих медико-соціальних послуг потерпілим внаслідок нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.
Так, протягом 2001—2014 років було проліковано та забезпечено медичною реабілітацією потерпілих на загальну суму 413,4 мільйона гривень.
Витрати на лікарські засоби та вироби медичного призначення становили 329,2 мільйона гривень, на забезпечення санаторно-курортним лікуванням — 763,8 мільйона, протезно-ортопедичними виробами — 165,6 мільйона, інвалідними візками — 188,6 мільйона гривень. За час існування фонду для потерпілих придбано 5646 автомобілів.
Фінансування витрат на медико-соціальну реабілітацію потерпілих з початку діяльності фонду зросло майже у 9 разів, а порівняно з 2013 роком — майже у 16.
Усього ж за 15 років на медико-соціальні послуги використано майже 2,5 мільярда гривень.
— Що робить фонд для соціальної й психологічної реабілітації потерпілих?
— У межах реалізації державної соціальної політики, спрямованої на інтеграцію осіб з особливими потребами у сучасне суспільство, виконавча дирекція фонду з 2013 року започаткувала щорічні всеукраїнські спартакіади серед інвалідів праці «Сила духу». Рік у рік такі заходи стають дедалі популярнішими, дедалі більше людей до них долучається.
Свідченням непересічної уваги українського суспільства до спартакіади стали вітання, адресовані Президентом України, Головою Верховної Ради, Прем’єр-міністром. Як зазначив глава держави, «є всі підстави упевнено заявити про запровадження в країні ще однієї гарної традиції».
Завдяки сформованому професійному колективу, його самовіддачі за цей період зроблено багато добрих справ для людей і напрацьовано чимало ідей задля поліпшення соцзахисту громадян. Упевнений: усе найкраще у нас ще попереду.
ДОСЬЄ "УК"
Валерій АКОПЯН. Народився в с. Чехівці на Черкащині. У 1978 р. закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (геофізичне відділення), 1991 р. — Київський інститут народного господарства (економіст).
Трудову діяльність розпочав у 1977 році в Донецькій сейсмічній партії. Надалі працював на різних посадах, зокрема керівних. Народний депутат України III та IV скликань. Із квітня 2012 року — директор виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. З 2003 року — академік Української академії наук. Доктор філософських наук. Має почесне звання «Заслужений економіст України», нагороди.
Інна МИКОЛАЄНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+