Нещодавно Президент України Володимир Зеленський підписав важливий Закон №895-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно мораторію на стягнення майна громадян України, наданого у якості забезпечення кредитів у іноземній валюті». Так мораторій на будь-які дії, спрямовані на забирання нерухомості, яку було куплено за валютною іпотекою, продовжено. Але ця норма буде чинною лише до 21 квітня 2021 року. Потім усі, хто не погасив боргу, змушені будуть розпрощатися зі своїм житлом.

У Нацбанку не дуже зраділи з приводу продовження мораторію. Там однозначно заявили, що ці пів року банки не будуть зацікавлені у наданні дешевих іпотечних кредитів під 10% річних. У регуляторі мають рацію, адже дешева іпотека й так не може запрацювати. За інформацією Нацбанку, нині фінансові установи мають 44 тисячі договорів непогашеної валютної іпотеки на загальну суму 29 мільярдів гривень.

Нацбанк не радіє

Можна тут зрозуміти й валютних іпотекоотримувачів: їм з 2008—2009 років та особливо 2014-го прийшлося несолодко, бо курс долара стрибнув до астрономічних позначок. А борги, як відомо, треба повертати.

«Урядовий кур’єр» намагався з’ясувати, що буде після 21 квітня 2021 року, коли чинність мораторію буде припинено. Чи порозуміються кредитори та кредитоотримувачі щодо погашення відповідних сум?

Кодекс є, а діла немає

Мораторій раніше не можна було скасовувати доти, доки не буде врегульовано проблему з валютними кредитами, тобто не буде ухвалено відповідного закону, який би влаштував усіх — і кредиторів, і іпотекоотримувачів. Здається, розумний компроміс було знайдено: 21 квітня 2019 року набув чинності Кодекс щодо процедур банкрутства.

Цей документ прописує механізм реструктуризації заборгованості фізичної особи за валютним кредитом. Її умови мають прощати штрафні санкції та пеню, а також списання частини боргу за тілом самого кредиту.

Виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова вважає, що скасування мораторію разом із застосуванням норм кодексу дасть змогу вирішити всі питання або принаймні зсунути їх з мертвої точки.

«Це, по-перше, стимулюватиме позичальників, які не платять за кредитами і не входять у переговорний процес із банками, тобто не шукають компромісів. По-друге, дасть змогу повноцінно запрацювати нормам кодексу щодо пільгових умов реструктуризації іпотечних валютних кредитів», — зазначає пані Коробкова.

Кодекс, який уже чинний, дозволяє зменшувати суму боргу до нинішньої вартості житла, яка після відомих криз вже стала меншою за кредит. Розписано і значні терміни погашення залишку боргу — на 10—15 років.

Згідно з кодексом, можна проводити конвертацію валютного кредиту у гривневий за курсом Нацбанку на дату відкриття справи про банкрутство. Відсоткова ставка за іпотекою становитиме 12-місячний український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, збільшений на 1—3%. Це, по суті, дорівнює валютним ставкам за іпотечними кредитами, які брали в 2007—2008 роках і є набагато нижчі, ніж нинішні ринкові.

Чорт не такий, яким його малюють

Як з’ясував «Урядовий кур’єр», усе це лише на папері. Експерт з фінансових та банківських питань проєкту USAID «Трансформація фінансового сектору» Анна Муріна вважає, що існує питання неврегульованості проблемної заборгованості за кредитами фізичних осіб, які викупили фінансові компанії у Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Не все гаразд із процедурою кодексу ще й з іншої причини, яку, як правило, замовчують банкіри та деякі фінансові експерти.

За словами президента Асоціації «Фінансова грамота України» Михайла Стрельникова, за більш ніж пів року чинності кодексу його положеннями та вигодами скористалися лише 100 позичальників.

«Щоб позичальник міг реструктуризувати заборгованість та вирішити інші питання, ставши банкрутом, йому треба заплатити за всі послуги майже 60 тисяч гривень. Проте у більшості іпотечних кредитоотримувачів ніяких коштів немає, тому вони й не хочуть стати офіційними банкрутами-фізичними особами. Кодекс не вирішує в цивілізований спосіб цих питань, а лише ще більше здирає з позичальників коштів», — обурюється експерт.

З ним погоджуються й у галузевому об’єднанні «Кредитний майдан». Там зазначили «Урядовому кур’єру», що сума значно більша, ніж зазначив їхній колега, а саме 100—120 тисяч гривень.

«Та це не найстрашніше. Уже багато років так звані чорні нотаріуси оформляють житло, яке перебуває під заставою колекторських компаній, на них. І все — вважай, що люди втрачають свої квартири. З цим можна боротися, і ми це завжди робимо, подаючи до суду. Але ця боротьба запекла й дуже важка і триває не один рік», — зазначають там.

Ще є надія, що буде ухвалено законопроєкт №4204, який до 21 квітня 2021 року остаточно вирішить питання реструктуризації заборгованості за іпотечними валютними кредитами. І начебто з ним погоджуються і валютні кредитоотримувачі.

Проте Михайло Стрельников не вірить в успіх цього документа і каже, що найгіршого слід чекати навесні 2021 року. «Думаю, що, коли остаточно скасують мораторій, все лише розпочнеться. Ми зіткнемося з масовим виселенням людей з іпотечних квартир. І нічого з цим зробити не зможемо», — додає він.

Хоч банківське середовище не так песимістично дивиться на недалеке майбутнє. Банкіри зазначають, що всі шість років чинності мораторію вони успішно в індивідуальному порядку вирішували питання реструктуризації заборгованості за валютними іпотечними кредитами з кожним конкретним позичальником. Чимало людей зійшлися на тому чи тому варіанті, який влаштовував усіх. Тому начебто жодних проблем фінустанови в цьому не вбачають. Як вважають у асоціації «Кредитний майдан», 80% усіх валютних іпотечних кредитів уже успішно погашено.

ДОВІДКА «УК»

За інформацією Нацбанку, на 20 липня 2020 року кредити фізичних осіб в іноземній валюті, які перебували в дефолті, становили 42,2 мільярда гривень (зменшилися на 18% впродовж року, або на 9,1 мільярда гривень). Найбільші портфелі були у Альфабанку (13,4 мільярда гривень), ПриватБанку (12,8 мільярда), УніверсалБанку (2,3 мільярда), ОТП банку та Укргазбанку (по 2,2 мільярда), Сбербанку (1,7 мільярда), Ощадбанку та Укрексімбанку (по 1,6 мільярда гривень).