Цього року, як, до речі, і в останні минулі, для АТ «Турбоатом» збільшено частку відрахування прибутку держкомпаніями до 75%. Збільшення дохідної частини — звісно, справа благородна, адже витрати в держави чималенькі: соціальна сфера, оборона, інфраструктурні проекти. На все грошей хронічно не вистачає, а зростання доходів скарбниці дає змогу витрачати більше, що непогано. Але не все так просто.

Харківський «Турбоатом» — одне з небагатьох фактично державних підприємств України (75,22% акцій належать державі), яке останні 10 років ламало стійкий стереотип, що держава не може бути ефективним власником. «Може», — відповідав менеджмент «Турбоатому», демонструючи стабільний прибуток, зростання зарплат, мільйонні інвестиції в модернізацію виробництва.

Останнє десятиліття було дуже непростим для України, але здавалося, що «Турбоатом» перебуває трохи в іншій реальності. Можливо, тому, що харківські турбобудівники з тих, хто не шукає виправдань у зовнішніх чинниках, а просто добре виконує свою роботу. Попри економічні кризи, соціальні потрясіння, звуження зовнішніх ринків для українських виробників.

У критичні моменти, коли підприємство переживало непрості часи, пов’язані із серією рейдерських атак, його в кінцевому підсумку вдавалося обстояти завдяки не тільки продуманим діям менеджменту, а й підтримці державних органів. І тоді, й тепер держава ставала опорою для турбобудівників, і за це заводчани їй вдячні, як і за позицію глави уряду щодо залишення у власності держави 51% акцій, бо «Турбоатом» — унікальне підприємство.

Однак з відрахуванням прибутку до 75% сподівання колективу на подальше оновлення виробництва та гідне місце серед провідних виробників світу стає примарним. Згідно із законом, мінімальний обсяг відрахувань держкомпаній становить 30%. Торік «Турбоатом» відрахував до держбюджету 50% чистого прибутку (деякі держкомпанії — лише 30%), що з огляду на необхідність інвестувати у виробничі потужності чимало.

Але в цьому році держава стала вимагати ще більше. Що це означає для «Турбоатому»? З огляду на те що на виплату дивідендів цього року спрямовано більш як 400 мільйонів гривень, різниця 45% (базовий норматив 30%), виплачених державі, становитиме близько 180 мільйонів. 180 мільйонів, які «Турбоатом» міг би спрямувати на подальшу модернізацію виробництва, дослідні роботи, навчання і залучення висококласних кадрів, просування своєї продукції на світових ринках. Важливо, особливо в українських реаліях, що ці витрати ретельно контролює держава.

За останні роки в «Турбоатомі» були десятки перевірок. Тож скептичне «все одно розкрадуть» щодо «Турбоатому» не має жодних підстав. Крім того, під загрозу потрапляє виконання ключових контрактів і в кінцевому підсумку — саме існування флагмана українського машинобудування.

Наприклад, вимогами міжнародних торгів передбачено необхідність наявності на рахунку учасника тендера вільних фінансових ресурсів. З огляду на розміри контрактів ці суми можуть досягати десятків, а то й сотень мільйонів доларів, яких після виплати дивідендів державі може не виявитися. Тож під загрозу може потрапити репутація українських виробників на світових ринках.

Харківські турбобудівники роблять усе, щоб забезпечити стабільну роботу підприємства: значні вливання в технологічну модернізацію і ведення наукових розробок, що можуть собі дозволити гіганти турбобудування Siemens, General Electric (Alstom), японські й китайські турбобудівники. Те, що робить «Турбоатом» у цих умовах, іноді більше схоже на диво.

Документ про збільшення відрахувань з’являється зазвичай наприкінці лютого — на початку березня, коли фінансовий план підприємства вже затверджено із закладеними в ньому 30%. Доводиться переробляти фінплан, виходячи не з 30% відрахування частки прибутку, а із 75%, і виявляти чудеса спритності, щоб вижити.

Звичайно, так вічно тривати не може, і ситуація вже стала настільки критичною, що кілька співробітників «Турбоатому», які, як і багато хто з заводчан, є ще й акціонерами підприємства, пішли на безпрецедентний крок. Вони звернулися до судів із вимогою призупинити виплату дивідендів як забезпечення позовів і визнати збори акціонерів, де приймали рішення про виплату дивідендів, недійсним з формальних причин. Люди готові позбутися власних дивідендів, щоб підприємство, на якому вони працювали багато років, працювало.

Виявилося, що робітники та інженери розуміють: не можна позбавляти оборотних коштів підприємство, яке не тільки дає робочі місця тисячам людей, а й працює на престиж держави на міжнародній арені.

Можливо, рішення про відрахування 75% із прибутку з’явилося під тиском обставин, які диктує необхідність нагодувати, оплатити просто зараз. Звідси, на жаль, практика вирішення тактичних завдань на шкоду довгостроковій стратегії.

Отож ми потрапляємо у ведмежі обійми держави, в яких починає тріщати хребет «Турбоатому» і проблематичні перспективи та гідне місце серед світових лідерів з виробництва турбінного обладнання.

Олександр БУРАКОВ,
заступник генерального конструктора АТ «Турбоатом»,
для «Урядового кур’єра»