136 районів замість 490 і стільки само районних рад та райдержадміністрацій мають прийти на зміну нинішнім після місцевих виборів 25 жовтня. Паралельно вони відбудуться у 1470 територіальних громадах (за винятком утворених на не підконтрольній Україні території). Тобто в листопаді новообрані райради проведуть перші сесії, а в грудні затверджуватимуть районні бюджети й вирішуватимуть інші питання життєдіяльності, які залишаться в їхній компетенції.

«На той час уже мають утворитися районні державні адміністрації в нових укрупнених районах, яким, відповідно до Конституції, райради делегують більшість своїх повноважень. Усі 1470 громад повинні стати повністю незалежними від районів. Тому до кінця року треба розділити повноваження між державною владою та місцевим самоврядуванням, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів. Тільки після цього зможемо говорити про початок великої децентралізації, яка охопить кожне село і місто», — так бачить найближчий розвиток подій на ниві децентралізації один з її переконаних прихильників заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.

Часу залишається обмаль, а проблем та законодавчих неузгодженостей стільки, що виникає цілком логічне запитання: чи встигнемо їх ліквідувати? Адже за цими відповідальними рішеннями, що їх тепер треба ухвалювати, — сталий розвиток територій і щоденне життя людей, яке після виборів не завершується.

1015-річна Дубровиця в очікуванні змін

Поліське містечко Дубровиця на Рівненщині, якому нещодавно виповнилося 1015 років, ще й не таке бачило на своєму віку. Нині ж приміряє статус центру новоутвореної міської територіальної громади.

— Відповідно до перспективного плану, до неї ввійдуть ще 40 населених пунктів 16 сільських рад. Це загалом 36 тисяч жителів — 73% населення району і понад тисяча квадратних кілометрів території. Чимало, — розмірковує Дубровицький міський голова Богдан Микульський.

Його уважно слухають експерти Рівненського територіального відділення Асоціації міст України та голови 16 згаданих сільських рад. Одні — з надією, інші — з пересторогою. Хтось непокоїться, чи буде ресурс для розвитку сіл, що приєднаються. А комусь (і це теж природно) більше болить завтрашня власна доля: як-не-як, сільський голова — ключова постать на селі.

Сама Дубровиця останніми роками кардинально змінилася: на початку 1990-х вона більше нагадувала селище (щоправда, історичний статус міста мала завжди). А стала модерним містечком із пам’ятними знаками його княгині — Анастасії Гольшанській та святій діві Юліанії, з інформацією, що дала світові Нобелівського лауреата з фізики Георгія Шарпака. Змінився парк, вулиці та сквери: сучасні лавки, бордюри, бруківка — все це дубровичани виготовляють працьовитими руками. Самі сортують і пресують сміття й везуть його до Рівного — там дорожче платять. Секрет нехитрий: і міський голова, й депутати від різних політичних сил поставили розвиток міста вище від партійних амбіцій.

Скільки грошей, стільки й повноважень

Та чи вдасться новоутвореній громаді стати успішною, коли на неї ляжуть не лише господарські питання, а й повноваження в освіті, медицині, культурі та спорті, а можливо, й соціальному захисті? Нині все це фінансують з районного бюджету, до якого надходить 60% ПДФО дубровичан. Усе залежить від того, куди ці кошти спрямують після 25 жовтня: до бюджету Дубровицької територіальної громади чи укрупненого Сарненського району, до якого вона належатиме, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу. Бо як правильно зауважили на початку своєї реформи наші друзі-поляки, самоврядування є рівно стільки, скільки в бюджеті коштів на здійснення його повноважень.

— Саме це головне питання, яке поки що, на жаль, не знайшло нормативно-правового втілення, — каже експерт проєкту «Пульс» Рівненського тервідділення Асоціації міст України Василь Курилас. — Якщо ПДФО й далі надходитиме до районних бюджетів, то яка ж це децентралізація? Воно має залишатися в бюджетах нових територіальних громад на умовах, рівних з нинішніми ОТГ та містами обласного значення. Тобто йдеться про гармонізацію бюджетного законодавства, яке розмежує доходи і видатки між бюджетами районів і тергромад. Це передбачено проєктом закону №3614, що вносить зміни до Бюджетного кодексу. Але його ухвалено лише в першому читанні. А мав би піти в люди разом з постановою Верховної Ради №3650, яка закріпила новий поділ на райони.

Навіть більше: Асоціація міст України в особі виконавчого директора Олександра Слобожана сподівалася, що друге читання буде 25 серпня на позачерговій парламентській сесії. Але цього теж не сталося. Що далі? Адже до 15 вересня уряд вносить до Верховної Ради проєкт закону «Про Державний бюджет-2021». Бюджет, зрозуміло, має працювати на новій територіальній основі й на прямих міжбюджетних відносинах з усіма громадами.

Кабінет Міністрів ще не перерозподілив повноважень субрегіонального (тобто районного) рівня в новоутворених районах щодо освіти, охорони здоров’я, культури, молоді та спорту, землеустрою, архітектури та містобудування, соціального захисту. Немає й джерел фінансування новоутворених районних рад та адміністрацій. Якщо вони не беруть участі в горизонтальному вирівнюванні, де візьмуться кошти на заробітну плату, комунальні платежі? Поки що питання без відповіді.

А ОТГ зникає з ужитку

— Щоб трирівнева модель територіальної організації (громада — район — область) належно запрацювала, потрібні зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного та Податкового кодексів. Замість «об’єднана територіальна громада» треба звикати до терміна «територіальна громада з відповідним адміністративним центром». Це означає, що громада матиме прямі міжбюджетні відносини, тобто освітню та медичну субвенції, дотацію вирівнювання, 60% ПДФО. Усе це має бути в держбюджеті-2021. Щоб не вийшло так, як нині з добровільно об’єднаними громадами, вибори в яких пройшли ще торік, а їх досі не фінансують напряму, бо… не передбачили відповідних коштів у головному кошторисі держави, — каже фінансовий консультант проєкту «Пульс» Людмила Кушнер.

А територіальним громадам (термін «ОТГ» зникне з ужитку одразу ж після виборів 25 жовтня, оскільки не закріплений у Конституції) під час прогнозування власних бюджетів експерти радять до цьогорічних показників господарювання додати на витрати бодай 5—10%. Адже доки вирівняються податкові надходження, треба буде за щось жити.

До речі, більшість громад Рівненщини, попри епідемію коронавірусної хвороби, свої бюджети виконують і перевиконують. Тому порада від експертів номер два: не обнулювати коштів для співфінансування проєктів. Бо сподіваються на інфраструктурну субвенцію громадам та інший інвестиційний ресурс із держбюджету і в 2021-му. А ще застерігають не збільшувати чисельність виконавчих апаратів, краще додати одну-дві потрібні посади, якщо з’являться кошти. Зокрема проєктного менеджера чи фінансиста.

Роботи буде багато. На часі великий аудит, який громади мають провести на своїх територіях і визначити, що їм під силу, а від чого доведеться відмовитися з огляду на реалії.

І тут рятівним колом для багатьох може стати Закон «Про співробітництво територіальних громад». Скажімо, в майбутній Дубровицькій уже думають, як об’єднати зусилля із двома іншими, що утворилися раніше, — Миляцькою та Висоцькою для будівництва дороги, якою користуються всі жителі, та її обслуговування. А ще — на утримання єдиного для трьох громад методкабінету в освіті чи на школу естетичного виховання.

Одне слово, підраховуючи кожну копійку, маємо думати, як не втратити ресурсу й водночас зберегти добрі відносини із сусідами. І в цьому контексті в нас специфіка реформи. Недаремно в Україні вважають, що найближчий родич — сусід. І цим багато сказано, особливо в умовах невизначеності. Сподіватимемося, тимчасової.