Вражає творче довголіття — шістдесят років. Унікальний творчий доробок, який не піддається обліку, бо
втілений не тільки в сотнях оперних вистав, а й у незліченній кількості хорових і ораторіальних творів, у знаних митцях, які вважають себе його учнями, у найвищих мистецьких відзнаках і державних нагородах, і не тільки українських.
Це про Льва Миколайовича Венедиктова, корифея оперного мистецтва, одного з найяскравіших українських диригентів-хормейстерів нашої доби, талант і майстерність якого мали безпосередній вплив на формування сучасного обличчя Національної опери України, знаної нині як один з кращих музичних театрів Європи.
На долю видатного музиканта випали дороги Великої Вітчизняної війни, тож тільки 1944 року талановитий фронтовий хормейстер вступив до Київської консерваторії, навчався у видатних хорових диригентів Григорія Верьовки та Елеонори Скрипчинської.
Згодом Льва Венедиктова, який під час навчання в консерваторії та після її закінчення працював хормейстером ансамблю Київського військового округу, запросили до Київського академічного театру опери і балету. Разом з диригентом Веніаміном Тольбою він працював над багатьма операми, і той, полишаючи через хворобу театр, передав більшість вистав свого репертуару Льву Венедиктову. А наприкінці 1950-х і на початку1960-х років він взяв участь у блискучому широкомасштабному мистецькому проекті — постановці всієї оперної спадщини Миколи Лисенка: від «Різдвяної ночі» та «Енеїди» до дитячої «Зими та Весни». Йому як хормейстеру випало щастя бути співпостановником багатьох вистав Костянтина Сімеонова, зокрема і вершинної в його київській творчій спадщині «Катерини Ізмайлової». Її Дмитро Шостакович назвав найкращою інтерпретацією цієї опери і наполіг, щоб у фільмі-опері, знятому «Мосфільмом», хори звучали у виконанні київського колективу.
За роки роботи в театрі Лев Венедиктов як диригент-постановник, а пізніше хормейстер-постановник брав участь у народженні понад 140 вистав, серед яких «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Захар Беркут» Б. Лятошинського, «Аскольдова могила» О.Верстовського.
Саме Лев Венедиктов вивів хор як самодостатню творчу одиницю театральної вистави, хоч давалося це йому нелегко, бо міцно трималася традиція бачити хор як супровід солістів. Тепер це зовсім не так. Хор несе на собі ще й ідейно-художнє розкриття оперного сюжету, зв’язує як вокально, так і грою різні пласти музичної драматургії. Це постійно відзначають вітчизняні й закордонні музикознавці та критики.
Навіть у кризовий період театру, у 1990-ті роки, коли Льва Венедиктова вольовим рішенням призначили директором Національної опери України і він мав опікуватися реконструкцією театру, він і на мить не полишав свого виплеканого творчим горінням і титанічною працею хору. Саме на його плечі ліг до того майже не знаний у театрі напрям — організація численних гастролей трупи за кордоном — у Франції, Німеччині, Швейцарії, Японії, які стали відкриттям Київської опери в світі.
Лев Венедиктов завжди бачив хор як самодостатній колектив, який може творити найскладніші проекти. Не випадково в його репертуарі чимало хорових та ораторіальних творів, зокрема «Реквієм» Дж. Верді, здійснений разом з видатним диригентом ХХ століття Стефаном Турчаком, «Реквієм» В.-А. Моцарта, ІХ симфонія Л.Бетховена, «Дзвони»
С. Рахманінова, «Олександр Невський» С. Прокоф’єва, «Чотири духовні пісні» Дж. Верді, акапельна програма української духовної музики ХVІІ—ХХ ст., із грандіозним успіхом показані, зокрема й під час закордонних гастролей.
АЛЬФА Й ОМЕГА. Маестро сформував за роки роботи в театрі п’ять складів хору, які продовжували та збагачували чудові виконавські та творчі традиції, що ось уже шість десятиліть були альфою й омегою життя видатного українського хормейстера — Героя України, народного артиста України і народного артиста СРСР, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, удостоєного багатьох вітчизняних і закордонних нагород та відзнак.
Ще одна творча іпостась Льва Миколайовича Венедиктова — його педагогічна діяльність. 50 років він віддав роботі в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського, пройшовши шлях від старшого викладача до професора. Очолював кафедру хорового диригування, підготував майже 120 першокласних митців, які працюють у найкращих театрах і колективах України та за кордоном.
Бог любить митців, дарує їм довголіття й натхнення. Лев Венедиктов — особливий митець, обдарований щастям бути завжди собою і завжди потрібним людям.
Ми в Google+