Руйнація Південного Криму як курорту, збитки для економіки півострова й країни. Падіння популярності Великої Ялти порівняно з іншими чорноморськими, зокрема й російськими зонами оздоровлення та відпочинку. Втрата кримчанами можливості заробити на послугах для відпочивальників.

Усе це стало б реальністю, якби було підписано проект указу колишнього президента Януковича «Про зміну меж території Ялтинського гірсько-лісового заповідника».

Проект указу складено дуже хитро. Спочатку в ньому йдеться про те, що заповідник має стати більшим мало не на три тисячі гектарів, які вже наміряно на північному схилі Кримських гір. І тільки далі згадується, що при цьому оті 700 південних курортних найцінніших кліматоформуючих гектарів таки тихенько буде роззаповідано.

Навіщо? Начебто для прокладення газогону. І щоб «упорядкувати територію» — вивести за межі заповідника звалища та кар’єри, які помилково включили до складу Ялтинського, ще проектуючи його сорок років тому.

Про газ — не вперше

Не стану сперечатися щодо доцільності побудови газогону як такого. Адже багато міст та селищ Південного берега Криму не газифіковано. Їхні котельні працюють на мазуті або вугіллі, що аж ніяк не поліпшує екологічну ситуацію на курорті. Тим часом будівництво газопроводу Ялта—Форос—Севастополь забезпечить газом майже 70 тисяч жителів Південного берега Криму та понад 70 санаторіїв. Але, по-перше, є обхідні, не через територію заповідника, варіанти траси. А, по-друге, навіть якщо тягнути трубу через Ялтинський, то для цього потрібно зовсім незначну площу.

Усі ці моменти вже з’ясовували під час публічних дискусій у 2006-му, коли з ідеєю прокладання газогону виступав Чорноморнафтогаз на чолі з паном Франчуком. Ще тоді член Комісії з охоронюваних територій Міжнародного союзу охорони природи Володимир Борейко застерігав: якщо в Ялтинський гірсько-лісовий в’їде важка техніка, почнуть прорубувати просіки, прокладати труби, встановлять і запустять компресорні станції, це значно зашкодить унікальній кримській природі.

У відповідь газовики пообіцяли вести будівництво в обхід цінних лісових масивів, джерел та карстових порожнин, а вздовж усієї траси газопроводу провести комплекс протизсувних робіт. Але долю таких важливих об’єктів, як державні природні заповідники, слід вирішувати за участі широкої природоохоронної громадськості (без тиску якої чи й вдалося б отримати тоді такі обнадійливі природоохоронні обіцянки газовиків). До того ж, будь-яке капітальне будівництво на території заповідників законом заборонено. А спроба обійти цю законодавчу норму навіть з такими благими намірами призведе до ланцюгової реакції перегляду меж інших заповідників — охочих поживитися за рахунок дикої природи ніколи не бракувало.

Але мені не дає спокою цифра 700. Заповідник тягнеться вузькою смугою південними схилами Кримських гір. Якщо на карті прокласти умовну лінію від верхньої межі впоперек заповідника (умовну, бо по прямій побудувати газогін не вийде), то її довжина становитиме десять кілометрів. Нехай знову ж умовно ширина траси буде 100 метрів. Множимо. Отримуємо… 10 гектарів. Десять, а не 700!!!

Щоб мене не звинуватили в дилетантизмі, поцікавився, які ж площі просили відвести (до речі, тимчасово!) проектанти газогону, який збиралися прокладати у 2006-му від плато Ай-Петрі й далі зі спуском у селище Веселе — в бік Севастополя. У тодішніх документах з оцінки впливу на навколишнє природне середовище в заповідника просили від 32 до 47 га, залежно від варіантів траси.

Так, треба ще враховувати, що тоді оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) встигли зробити лише на перші дві черги будівництва (через яйлу і вниз схилом). І що в третій-четвертій чергах будівництва труба мала йти вздовж узбережжя і теж перетинала заповідник. Але це ще від сили 5 гектарів. Для довідки: ширина траси мала становити від 20 до 33 метрів (плюс шляхи та відводи під протизсувні заходи і споруди).

Отже, як не крути, під газогін треба не більш як 52 гектари. Отже, решта 650 — це звалища і кар’єри, які псують імідж заповідника? Знову-таки, спробуймо розібратися.

Фото НЦДПЗС

Ото був би цвинтар!

«Коли в 1973 році створювався Ялтинський заповідник, його головною метою було зберегти ліси від пожеж. Тоді поспіхом весь Ялтинський лісгосп зробили заповідником. І на його території опинилися не тільки ліси, а й цвинтар, смітник, городи місцевих жителів, дороги (Ялта—Севастополь, Ялта—Бахчисарай і відгалуження до санаторіїв на узбережжя), комунікації», — каже заступник голови Товариства геоекологів Олександр Рудик, який брав безпосередню участь у вивченні ситуації на місці та в експертизі «старого» проекту газогону.

За оцінками О. Рудика, таких «несмачних» ділянок набиралося від 6 до 15 гектарів — залежно від того, за якими критеріями оцінювати.

А ось що з цього питання зазначено у «Науковому об∂рунтуванні уточнення меж та площі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника», підготовленому Кримським філіалом ДП «Науковий центр досліджень з проблем заповідної справи» Мінприроди. Науковці протягом 2004–2006 років виявили та описали 52 «сумнівні» ділянки.  Частина — це самовільно захоплені різного штибу дерибанщиками, а частина — ті, де ще до організації заповідника вели господарську діяльність. Вивести із заповідника дослідники пропонують лише останні. Решту — залишити Ялтинському і відновити там повноцінний заповідний режим, а якщо треба — то й через суд.

Наведу приклади. Серед самовільно захоплених — забудований котеджами і огороджений високим парканом мисок, який у народі називають дачею Піскуна. Екоінспекторів охорона туди не пускає. Площа цього маєточка — 4 гектари. А ось самозахоплені ділянки на так званому Лавровому полі (3,9 гектара) та в урочищі Хастабаш, де гострозубі наші співвітчизники відхопили у заповідника цілих 10 гектарів. Дослідження науковців показали, що ці ділянки, попри негаразди зі спробами їх роздерибанити, — самобутні природні комплекси, багаті на рідкісні види рослин і тварин, мають значну природоохоронну, екологічну, оздоровчу, естетичну, музейну та інші цінності. Зрозуміло, що ці землі треба повернути заповіднику, тобто державі.

А що варто вивести із Ялтинського? Ось Сімеїзький кар’єр (10 гектарів). Там природи як такої вже не залишилося. Навряд чи прикрасить заповідник Гаспринський полігон твердих побутових відходів міста Ялта. Так само як і цвинтарі (Ялтинський, Чатал-Кавая, Бекетівський). Отже все це добро — геть із зони особливої охорони. Хоч варто подумати, як змусити їх виконувати функції буферної території.

Врешті-решт, у цифрах баланс пропозицій вчених мав такий вигляд: залишити у складі заповідника 27 ділянок, вивести — 23. Площа цих вивідних ділянок — увага!!! — 57 га. Знову займаємось арифметикою, і знову виникає запитання: чому в проекті указу аж 700 гектарів? Невже під розширення вже згаданих цвинтарів? Кого на них збиралися ховати? Чого очікували — війни чи епідемії?

Ялівці над Ялтою чіпати не можна!

Чому ж хотіли вивести ці приморські ліси із заповідника? Та тому, що в заповіднику будувати «межигір’я» закон не дозволяє. А януковичам та пшонкам і всеукраїнського, і кримського масштабів дуже хотілося отримати кримської цілющої земельки для дачок та хатинок. Це означало б знищення ялтинських лісів і різке погіршення клімату Великої Ялти. Про наслідки цього ми вже говорили.

Ялтинський заповідник — діамант у короні кримських курортів, і пиляти його на дрібні камінчики — це просто злочин. Важливо, щоб нова влада про це пам’ятала і навіть не пробувала зазіхати на Ялтинський та інші заповідники. Тим часом чиновники, які готували проект цього указу, все ще сидять у своїх кріслах і в Києві, й у Криму.