Давно минули часи, коли продукцію садів у торговельній мережі Полтави можна було купити тільки до нового року. Тепер її продають цілорічно й на будь— який смак. На жаль, ця садовина імпортна, привезена з Польщі, Нідерландів. Коли вже наїмося полтавських фруктів і ягід? Про це кореспондент «Урядового кур’єра» попросив розповісти голову правління асоціації розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини Віталія ЦІНЧЕНКА.

Працюємо на експорт

— Віталію Петровичу, яким буде врожай садовини на Полтавщині цього року?

— Сподіваюся, що вродить краще, ніж торік. Зокрема очікуємо добрий урожай черешень, слив і яблук. Трішки менший, але теж непоганий, — ожини, для якої цьогорічна погода виявилася несприятливою. У хорошому стані полуниця й малина. Тепер головне — вберегти рослини від захворювань: парші, борошнистої роси та інших. Тому ми перейшли на чисті технології вирощування. Обробляємо садовину і ягідники біологічними засобами захисту рослин, а вони діють повільніше, ніж хімічні. Проте, думаю, 6—7 тонн з гектара органічної малини отримаємо.

— Отже, ягоди можна буде купити за доступною ціною?

— Ціну на них встановлюємо не ми, її диктує ринок. Наприклад, у Польщі цьогоріч гарно вродила полуниця. Проте польські фермери стривожені, бо її нікому збирати. Українці чомусь не їдуть у Польщу на сезонні роботи. Можливо, це пов’язано з коронавірусною хворобою. Витрати на збирання полуниці закладуть у ціну на неї. А свою органічну полуницю ми майже всю реалізуємо європейським партнерам, бо купівельна спроможність наших людей, на жаль, низька. Тож не відомо, скільки влітку коштуватимуть ягоди.

— Проте приємно почути, що ви здійснили європрорив.

— Нам пощастило, що ринок органічної продукції на Заході насичений усього на 5%. А віднедавна чиста продукція там популярна. Тому перспективи співпраці з європейцями у нас непогані. Торік ми посадили 12 гектарів органічної сертифікованої малини у Гадяцькому районі. Це ще буде додатково 40—50 тонн ягід. Насаджуємо органічну полуницю. Ягоди заморожуватимемо й відправлятимемо за кордон.

У Диканському районі є міжрайонний центр зі збереження, охолодження і реалізації ягідної продукції, який охоплює діяльністю Диканський, Решетилівський, Зіньківський і Гадяцький райони. Сподіваюся, що в нинішньому сезоні він переробить, заморозить і підготує до відправлення на експорт 120—150 тонн ягід.

— Цей проєкт виправдав надії пайовиків, які його створили?

— Так. І тепер послугами нашого міжрайонного центру користуються вже не тільки господарства Полтавщини, а й Харківщини.

Без води ні туди ні сюди

— Ваш центр єдиний в області?

— Поки що єдиний. Але хочу повернутися до наших перспектив. Торік 10-гектарний яблуневий сад посадили у Кременчуцькому районі. Гадав, що яблунь у нас більше ніхто не садитиме. А тут… Усе на зрошенні, за всіма правилами. Це тому, що в області працює державна програма підтримки садівників, ягідників і хмелярів. У її межах нам відшкодовують без урахування ПДВ 70% витрат на саджанці, 50% — на зрошення й шпалери, по стільки само на обладнання для садівництва й переробки. Загалом нам компенсують 35% витрат, а це чимало.

Однак частина фермерів не бере участі в цій програмі. Тому що держава дає, але й присилає багато перевіряльників, які мають добрий апетит. Ми створили асоціацію для захисту садівничих господарств від надмірних перевірок. Надаємо членам асоціації правову допомогу, виїжджали разом з перевіряльниками в господарства. Трішки допомогло. Перевірок у господарствах поменшало.

— Які ще програми підтримки садівників і ягідників працюють на Полтавщині?

— Хоч і в трохи обрізаному форматі, працює обласна комплексна програма підтримки аграріїв, якою нам передбачено 30% компенсації з обласного бюджету на закладення садків і ягідників. Таке саме відшкодування витрат на шпалери й крапельне зрошення.

— Поширюєте його?

— Нині усі садки закладають тільки на крапельному. Без нього немає сенсу займатися садівництвом. І зрошення треба робити ще перед закладанням саду. Щойно деревце посадили, воно відразу почало отримувати необхідну життєдайну вологу. У нашій лісостеповій зоні постійно не вистачає вологи у ґрунті.

Цього року наче й сніг був узимку, й тепер дощить, а грязі немає. Вода всотується у ґрунт і десь зникає. Вологий тільки верхній шар. Торік майже все літо дощів не було. І це в період, коли яблуко наливається, дозріває. Для рослинництва брак вологи у ґрунті — катастрофа.

Операція «сублімація»

— Господарства асоціації спеціалізуються тільки на яблуневих садках і органічній малині та полуниці?

— Ні, останнім часом люди звертаються до нас із проханням надати їм технології вирощування ліщини й волоських горіхів, лохини — окультуреної чорниці. Наші ґрунти їй не дуже підходять, а за розрахунками, тільки на підготовку до посадки гектара цієї культури треба витратити 100—150 тисяч гривень. Проте фермери не відмовляються від ідеї її посадити. Торік близько гектара лохини посадили в Козельщинському районі.

Повторюся, фермери не відмовилися й від насаджування яблуневих садків. Інтенсивних зрошуваних нових садків в області вже майже 500 гектарів. Це без урахування тих, що на присадибних ділянках. Звичайно, це мізер, якщо порівнювати з Вінниччиною, де окремі садки мають площу 800 гектарів. Уявіть, скільки тонн плодів дасть такий сад. Тому їм простіше і з реалізацією. Великі партії фруктів візьме будь-яка велика торговельна мережа в Україні. А ми пробували співпрацювати з АТБ, проте нічого не вийшло. Бо воно пред’являє певні вимоги, яблука треба везти аж у Дніпро. То що заробимо? Тому й зосередилися на органічній малині.

— Чи налагодили на Полтавщині переробку фруктів і ягід?

— Поступово налагоджуємо. Заморожування в нашому міжрайонному центрі — це теж переробка, нехай і первинна. Тепер хочемо при центрі збудувати лінію звичайного та сублімаційного висушування фруктів.

Що таке сублімація? Це коли заморожену продукцію підсушують на спеціальному обладнанні до рівня вологості 2—5%, зберігаючи її зовнішній вигляд.

Незвично, правда? Проте наші маркети цю продукцію беруть із задоволенням. У продажу маленький пакетик висушених у такий спосіб фруктів вагою всього кілька грамів коштує понад 50 гривень.

Важливо, що держава підтримує сублімаційне виробництво й компенсує витрати на придбання відповідного обладнання. Тому ми скористаємося можливістю і придбаємо його. Ми вже знаємо, яке саме обладнання нам потрібне.

— Як розв’язуєте кадрову проблему?

— У цьому нам допомагає державний заклад Решетилівський професійний аграрний ліцей ім. І.Г. Боровенського. Уже другий рік набираємо одну—дві групи садоводів, які навчаються дуально, тобто на 90% на виробництві. Ця освіта дуже ефективна. Ліцей виграв європейський грант на суму 5 мільйонів гривень, які використає саме на придбання навчального обладнання для сублімаційного висушування садовини і ягід. Частина обладнання буде німецьке, частина вітчизняне. Плануємо створити при ліцеї ще й групу з навчання спеціалістів з ремонту і обслуговування холодильного обладнання.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Віталій ЦІНЧЕНКО.  Народився 30 липня 1958 року в місті Лохвиця Полтавської області. Закінчив Полтавський будівельний інститут. Працював у нафтогазодобувній промисловості, займався підприємницькою діяльністю. З 2007 року — в садівництві. Голова правління асоціації розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини, яка об’єднує 30 господарств.