Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України виповнюється 115 років. Створений 1908-го як Харківська сільськогосподарська дослідна станція, із часом він перетворився на потужний науковий центр. Після Другої світової війни було утворено Інститут генетики і селекції АН УРСР, а 1956 року на його базі й Харківської державної селекційної станції було створено Український науково-дослідний інститут рослинництва, селекції і генетики. З 1944-го по 1962 рік цю установу очолював видатний селекціонер-рослинник академік Василь Юр’єв, ім’я якого присвоєно інституту.
Із 1992 року Інститут рослинництва входить в систему Української академії аграрних наук. Відтоді на його базі діє Центр генетичних ресурсів рослин України, який координує науково-дослідні роботи установ у напрямі формування та ведення банку генетичних ресурсів рослин України. Інститут — головна установа Східного міжрегіонального наукового центру НААН, яка забезпечує розроблення та реалізацію інвестиційно-інноваційних програм розвитку агропромислового регіону.
Про досягнення і втрати інституту, який торік опинився в зоні бойових дій, «Урядовому кур’єру» розповів виконувач обов’язків директора Олег ЛЕОНОВ.
— Пане Олеже, торік Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва і його відділення зазнали значних втрат внаслідок бойових дій та ворожих обстрілів. Чи ліквідували вже наслідки війни?
— Частково ліквідували. Але частину будівель і техніки було повністю знищено або істотно пошкоджено внаслідок прямих влучань ворожих снарядів. Зокрема, знищено та пошкоджено лабораторні корпуси, виробничі і складські приміщення, лабораторне обладнання. Один сарай повністю згорів, і в ньому частина насіннєвого матеріалу. Згорів і гусеничний трактор Т-150, ще один трактор і комбайн були дуже пошкоджені й не підлягають ремонту. Дуже побило осколками селекційний і два насіннєві комбайни. Із того, що лишилося, вдалося зібрати і відновити два старі Т-150 і два колісні трактори, якими обробляємо свої поля. Щоб зібрати торішній урожай, довелося проводити тендери й залучати на договірних умовах орендовану техніку.
Комісія, яка обстежувала наслідки руйнувань, порахувала, що лише прямі збитки, завдані нашому інституту, становлять майже 25 мільйонів гривень. Це основні засоби, які оцінювали за балансовою вартістю. А для остаточного підрахунку потрібно залучати експертні організації. Боюся, що справжня сума збитків буде набагато більша.
— Що з польовим і селекційним господарством?
— Воно також зазнало значних втрат. Торік через бойові дії ранніх ярих культур не посіяли. Пізні ярі посіяли лише у червні, бо у травні ще тривали бойові дії. Змогли підготувати кілька невеликих полів під посіви сої та соняшнику. Це там, де працівники ДСНС провели обстеження і розмінування. Але приблизно третину полів сапери не встигли обстежити, поки що вони заростають бур’янами. Досі не можемо послати туди ні техніку, ні людей. Фактично рік випав із землекористування, і лише навесні цього року ми почали поновлювати роботи на полях. Зрозуміло, що без обприскування і підживлення отримали менший урожай зернових і зернобобових. Але радує врожайність на селекційних ділянках, які обстежили сапери. Щоправда, на одній з ділянок, де вирощуємо озиму пшеницю, залишилися три великі вирви. Навіщо російські війська обстрілювали ці поля, де не було ні військової техніки, ні окопів, — не розумію.
— Минулий рік виявився складним ще й через дефіцит пального та проблеми зі збутом зерна.
— Справді, минулий рік виявився дуже складним. По-перше, ми набагато менше посіяли, тому не мали для продажу великих обсягів насіння. По-друге, більш ніж удвічі впала закупівельна ціна на зерно. Через вартість пального та логістичні проблеми в Харківській області вона була майже на тисячу гривень нижчою, ніж, скажімо, в центральних областях України. По-третє, в багатьох господарствах сходу України, які ми раніше забезпечували сортовим насінням, відбулося катастрофічне зменшення посівних площ. Відповідно істотно зменшився і попит на нашу продукцію. Навіть у тих господарствах, де була змога посіяти, не сіяли озиму пшеницю, бо вона, на жаль, стала збитковою культурою. Ми продавали своє зерно за зниженою ціною, і то лише для того, щоб розрахуватися з підрядниками за очищення насіння та покрити борги за електроенергію. Усе це обернулося для інституту і його підрозділів великими збитками, які ми нічим не зможемо перекрити. Нині відчуваємо гостру нестачу оборотних коштів, які потрібні для відновлення зруйнованого майна і техніки та оплати праці співробітників.
— Як у таких умовах вам доводиться працювати і планувати подальшу діяльність?
— Готуємося до жнив, які цього року також будуть складними, і розраховуємо на підтримку держави. Без неї нашому інституту буде дуже важко вижити. Адже ми не просто сільськогосподарське підприємство, а одна із провідних наукових аграрних установ, діяльність якої має важливе значення для продовольчої безпеки України. Скажу лише, що до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, на 2023 рік внесено 220 сортів і гібридів селекції нашого інституту. Більшість із них добре відомі вітчизняним аграріям завдяки високій продуктивності та якості, а також завдяки адаптивним властивостям до кліматичних змін. Попри все продовжуємо забезпечувати наших аграріїв високоякісним насінням новітніх сортів і гібридів зернових, зернобобових та олійних культур власної селекції.
Крім того, на початку 1990-х років на базі інституту було створено Національний центр генетичних ресурсів рослин України, який забезпечує координацію та науково-методичне керівництво інших селекційних і наукових установ України. За кілька останніх десятиліть у Національному центрі було створено унікальний банк рослин, що налічує понад 150 тисяч зразків 544 культур і 1802 видів рослин. За обсягом і різноманіттям він входить до десяти найбільших генетичних банків світу. На щастя, під час воєнних дій банк серйозно не постраждав, і за допомогою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та підтримки Євросоюзу колекцію унікальних генетичних зразків насіння вдалося перемістити в безпечне місце. Продовжуємо його поповнювати новими зразками.
— Підсумки наукової діяльності Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва визнано на державному і міжнародному рівнях. Як у нинішніх умовах відбувається наукова робота? Чи є кадрові втрати серед наукового складу?
— Втрати є, але невеликі. Зі 170 співробітників інституту, які працювали до війни, за межі Харкова та України виїхало приблизно 40. Окремі з них звільнилися й знайшли роботу за спеціальністю в інших країнах. Один працює в Чехії, ще один — у Франції. Мабуть, вони не повернуться. А решта науковців залишилися в Харкові й добросовісно виконують свої обов’язки. Хоч, як і в більшості державних установ, працюють чотири дні на тиждень і за меншу зарплату. Та коли доводиться виконувати невідкладні лабораторні або польові роботи, то працюють і в позаробочий час, й у вихідні.
Цього року селекційні підрозділи інституту продовжують досліди на ділянках гібридизації, закладають основу для подальших дослідів. І це наше найбільше досягнення, що навіть в умовах війни, попри всі труднощі та негаразди, нам вдалося зберегти науковий і кадровий потенціал інституту.
Важливо і те, що наші науковці беруть участь у наукових конференціях, готують практичні рекомендації для аграріїв. Працюють вчена рада, аспірантура і докторантура. Приміром, у березні цього року на базі інституту відбувся прилюдний захист дисертації Олексія Зимогляда, поданої на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань «Аграрні науки та продовольство». Захист пройшов успішно. Нещодавно інститут оголосив прийом документів до аспірантури на очну та заочну форми навчання для здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 201 «Агрономія». Сподіваюся, що підготовка наукових кадрів триватиме і надалі.
Нині колектив Інституту докладає неймовірних зусиль, щоб зберегти попередні наукові напрацювання і ті програми, що було розпочато ще до війни. Зокрема, проводимо дослідження за 15 польовими культурами з повним циклом наукового супроводу: від розроблення теоретичних основ селекції та створення вихідного матеріалу до розроблення та впровадження високоефективних систем насінництва і технологій вирощування. Нещодавно провели традиційний День поля, на якому провідні селекціонери презентували нові сорти озимих та ярих зернових і зернобобових культур селекції інституту: озимої пшениці, озимого тритикале, озимого жита, пшениці твердої ярої, ячменю ярого, тритикале ярого і гороху. Щоправда, з міркувань безпеки для більшості учасників цей захід відбувся в онлайн-режимі. Та судячи з кількості переглядів відеопрезентацій, він викликав великий інтерес. Гадаю, вже після перемоги всі ми знову зустрінемося на дослідних полях нашого інституту та зможемо поспілкуватися в умовах мирного часу.
— Яким бачите майбутнє Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва та аграрної науки?
— Доки триває війна, про це складно говорити. Але, очевидно, потрібно буде проводити серйозне реформування і Національної академії аграрних наук, до якої належить наш інститут, і всієї аграрної науки. Ще 2021 року Кабінет Міністрів затвердив план заходів з реформування трьох національних академій, зокрема й Національної академії аграрних наук. Через війну цю роботу було призупинено. Триває робота над програмою реформування аграрної науки, головним завданням якої, на мою думку, мають стати її модернізація і зміцнення, відновлення зв’язку з виробництвом та аграрною освітою, пришвидшена інтеграція в європейський і світовий науковий простір. У зв’язку із цим, очевидно, слід переглянути і принципи фінансування прикладної аграрної науки та програми наукових досліджень. Маємо чимало пропозицій для цієї програми, аби лише їх було почуто і враховано на державному рівні. Також сподіваюся, що у процесі майбутнього реформування наш інститут буде збережено як базову наукову установу для цілого регіону сходу України. Після визволення окупованих територій і завершення війни там буде багато роботи.
Віктор КОЗОРІЗ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олег ЛЕОНОВ. Народився 4 листопада 1964 року в Дніпропетровську. 1986-го закінчив Харківський сільськогосподарський інститут. Із 1988 року працює в Інституті рослинництва НААН: спочатку молодшим науковим співробітником відділу землеробства, потім — провідним науковим співробітником цієї установи. Із 2010 року — завідувач лабораторії якості зерна, з 2014-го — завідувач лабораторії селекції пшениці. У 2023 році його призначено виконувачем обов’язків директора інституту.
2012 року захистив докторську дисертацію «Теоретичні основи використання генетичних ресурсів пшениці м’якої в селекції».
Учений-агроном, доктор сільськогосподарських наук. Наукова тематика — селекція та генетичні ресурси зернових культур. Співавтор окремих сортів озимої пшениці.
Ми в Google+