Зіновій МИТНИК,
міністр охорони здоров'я

Головний лікар держави зустрів мене у гарному настрої. Власне, на інтерв'ю і йшла для того, аби побачити в одній іпостасі міністра, ескулапа та звичайну людину. На моє запитання, чи є у нього власний лікар, почула: "Є, безперечно. Я частіше звертаюся до лікарні "Феофанія", де пропрацював керівником 5 років. Там є доктор Світлана Денисова, яка опікується мною. Вона бурчить, свариться, що не приїжджаю, невчасно обстежуюсь. А це слід робити, ну хоча б двічі на рік. Ту ж кардіограму ще частіше. Якось не встигаю..."

Немає від чого ховатися

- Знаю, що довелося перенести операцію на серці...

- Не можна сказати, що це операція, але щось таке було. Два з половиною роки тому переніс інфаркт. У гострому періоді пішов до лікарів. Сам пішов, сам примусив зробити коронарографію і одразу поставити стент. Із ним ходжу й понині. Першовипробовувальником не був, бо ця технологія у нас існувала давно. Раніше це робилося в Національному інституті серцево-судинної медицини імені Амосова та в Інституті кардіології імені Стражеско. У Феофанії така технологія була новою на той час. Я мрію, щоб за кілька років у нашій країні лікування інфаркту міокарду у такому гострому періоді, який був у мене, проводилося менш, ніж за 6 годин усім пацієнтам.

- А нежить, приміром, чи грип як лікуєте?

- Я не люблю лікуватися, чесно кажучи. Ну що я зроблю, якщо не люблю цього, хоча сам лікар (сміється)?! Прагну не допускати хвороб, але інколи буває. До того ж, я за абсолютно здоровий спосіб життя. Проте не завжди вдається його дотримуватися. І ще, на превеликий жаль, не п'ю (сміється). Не кажу, звісно, що я еталон, але от маю таку слабкість - не вживаю алкоголь.

- А іншим у терапевтичних дозах рекомендуєте?

- У терапевтичних дозах, будь ласка! Це дивлячись яка... Для когось це 20 грамів, для когось - 100 грамів, а для когось і півлітра. Я вважаю, що 20-30, та навіть до 50 грамів алкоголю (коньяку, горілки чи може якийсь келих вина) нікому ніколи не зашкодить.

- Дайте рецепт від грипу.

- Одягати теплі шкарпетки, теплі чоботи, шарф на шию і не застуджуватися - от і все. Імунітет же якийсь є. Якщо ж поріг захворюваності високий, менше контактувати з людьми та більше бути на свіжому повітрі. Обов'язково їсти цибулю та часник. До речі, не треба по парку ходити в масці. Від чого ви там ховаєтеся? Від бацил, яких?! Якщо в парку ви за сто метрів від людини і маску одягаєте, то це абсолютно нічого не дасть. Маска ж накопичує бактерій стільки, що коли її не міняти вчасно, буде більше шкоди, а не користі для організму. Минулого року з вікна авто побачив на полі пастуха у масці, коли той пас корів. Саме була епідемія грипу. Це вже просто дурня! Від чого там ховатися?

- Якщо імунітет нормальний то й вакцина, мабуть, не потрібна?..

- Тільки, якщо імунітет нормальний. Проте вакцина захищає завжди. Якщо не повністю від захворювання на грип, то, принаймні, може значно знизити ризик ускладнення. Людина перенесе цю хворобу у легшій формі.

Медицина тримається на ентузіазмі

- У вас великий досвід лікарської практики. Скільком людям ви врятували життя? Можливо, згадаєте якісь яскраві моменти?

- Яскравих моментів дуже багато. Навіть не задавався такою метою - рахувати. Цифра була б надто великою. Знаю це точно, бо працював дуже довго в клініках, я ж лікар-практик.

- Через душу проходить кожен пацієнт?

- Так, мушу визнати. Людей можу і не запам'ятати. Ім'я чи прізвище, рік народження за великим рахунком у моїй пам'яті не фіксуються, але хворого пропускаю через себе і знаю, що у нього в голові, в організмі коїться. Те добро, що ти робиш людям, ніколи не треба рахувати - Бог рахує, і Бог віддає.

Багато було неординарних випадків у практиці. У лікарів є термін "цікавий". Це коли хворий важко діагностується, він цікавий перебігом своєї недуги і тим, як її переніс, а не в загальноприйнятому розумінні цього слова.

От про молодого військового з лихоманкою вам розкажу. Це було ще на зорі моєї роботи, тоді я працював в інфекційній лікарні. Привезли нам молодого хлопчину, офіцера 23-24-х років. У тайзі служив та приїхав до батьків у Коломию. Розказують мені колеги: "Діагноз - малярія". А я собі думаю: "Де малярія в такий період (пізня осінь) могла взятися?" Це був дуже важкий хворий. І, як виявилося, мав рідкісну хворобу - так звану геморагічну лихоманку. Діагностував її лиш клінічно - не було 20 років тому досконалої лабораторної діагностики. Ми йому життя врятували. Був у мене ще один військовослужбовець зі стафілококовим сепсисом. Його військовий лікар-майор прийшов до мене та й каже: "Слухай, ну щось там таке незрозуміле. Ніби отруївся, ніби й ні". Приходимо з майором до машини, а хворий уже втратив свідомість. Підхопили, миттю все зробили. Одне слово, врятували.

- А екстрену допомогу поза межами лікарняних стін надавати доводилося?

- У літаку не було. А на дорозі, у побуті дуже часто -сотні випадків таких. Я ж розумію, що в мене на лобі не написано "я лікар", але часто відгукуюся. У студентські роки, коли вчився у Львові, запам'ятався один: на вулиці Академічній, нині Бульвар Шевченка, жіночка мала приступ епілепсії. У народі ж побутує думка, що при таких загостреннях цього хворого рухати не можна. Та він же може вбитися, як падатиме головою об бруківку! То був перший такий досвід, коли доводилося допомагати в екстрених ситуаціях. Якщо щось вмію, елементарне щось знаю, то неодмінно допомагаю. Абсолютно не жалкував, що пішов шляхом лікаря. На запитання "Як би ви все почали спочатку?" відповів би, що хочу знову в медицину. І не вважаю, що лікар - це професія. Насамперед це стан душі.

- Вітчизняній медицині багато чого не вистачає. Без чого ж нині нам не можна обійтися?

- Сьогодні абсолютно бракує поваги до вітчизняної медицини. Не вистачає елементарної поваги і захисту медичного працівника. От хто піде працювати на платню 1000 грн? А лікарі йдуть після 7-9 років навчання. Звідси породжуються відомі проблеми: ставлення медицини до пацієнта, питання корупції тощо. Але, з іншого боку, маємо людей, які насправді є лікарями, медиками в душі, і це позитивний момент. Не буду говорити багато про те, чого ще бракує медицині. Можу на цілу шпальту розписати: і матеріального забезпечення, і технічного, і законодавчої бази. Над цим, до речі, ми зараз і працюємо - медичну галузь треба реформувати. Держава має забезпечити лікарів на первинному рівні, ви повинні мати медика, до якого звернетеся з будь-якої проблеми. Хай він буде сімейний, дільничний, але через нього ви працюватимете з іншою медициною. Отримуватимете від нього консультації, а не від тьоті Маші чи баби Тоні. У нас на первинній ланці бракує третини лікарів, доробляють і тягнуть все на собі лікарі пенсійного та передпенсійного віку.

- Ми наслідуємо закордонні методи лікування? Це, наскільки мені відомо, звичайна зарубіжна практика...

- (Сміється) Є технології, прийняті в усьому світі, і є власні технології. Вся медицина працює на них. Якщо технологія світового рівня з'явилася в одній із європейських країн та навіть країн іншого континенту, то вона доходить до нас. Можливо, ми наздоганяємо інших, намагаємося вскочити в останній вагон, але кожна країна працює за стандартними міжнародними нормами. Ми також розробляємо власні норми. Багато з них уже затверджено та відповідають міжнародним стандартам. В Україні є прекрасний розум, руки. В якихось методах лікування ми тримаємо перед. Скажімо, в дитячій кардіології, реабілітації. І на нас дивляться сусіди, слідкують.

У мене складається враження: люди думають, що лікарні лише чекають, поки хтось захворіє, аби здерти з нього великі гроші. А вони безперебійно роблять людям добро, бережуть життя кожного дня, щогодини, щохвилини. І це подвиг. Ми віддані своїй справі. У багатьох випадках медицина тримається на ентузіазмі.

Посварився з тещею через екстрасенса

- А чим ви харчуєтесь? Певно лікарі вам виписали спеціальну дієту...

- Вони-то рекомендують та коли б я її дотримувався. Марципанів різних не їм! А м'ясо - так! Я не вегетаріанець. Намагаюся їсти багато овочів, причому сирих. До речі, м'ясо прагну їсти у натуральному вигляді. Не сире, звичайно (сміється). Уникаю свинини. М'ясо ж полюбляю, в основному, приготовлене на домашньому грилі. Я кавоман. Компенсую це тим, що не п'ю спиртного. Зранку не бігаю, проте ходжу. Небагато: 3-4 км.

- А що людям порадите, також лікарів не слухатися?

- Не слухати те, що рекламують по телевізору, що бабка в автобусі чи в метро каже! Наші люди часто-густо платять шалені гроші за якісь біологічно активні добавки. З'їдають кілька коробок тієї дурні, а потім приходять до лікаря і кажуть: "Ми купили, а воно не допомогло. Чого ви це дозволяєте продавати?" Та що, я примушував вас купувати? До речі, вперше посварився із тещею через екстрасенса. Приходжу з роботи, а вона перед телевізором сидить.

Та що ви його дивитеся? - кажу їй.

- Як же так. Він усім допомагає, а ти назвав його...- одказує мені.

Так я став ворогом номер один на тижні три. Багато ж тоді було всяких екстрасенсів. Є, безумовно, цілителі, які лікують травами, є люди, які мають здібності до екстрасенсорики, але вони поодинокі. Не треба ж усім шарлатанам вірити.

- Такою медициною можна знівечити людське життя. Чи вона має право на існування?

- Абсолютно не заперечую засобів народної медицини! Вони є, і допомагають, але в критичних ситуаціях, чим би людина не займалася, якими б методами не лікувала серйозне захворювання, на кінцевому етапі все одно потрапить до лікарні. Навіть рак можна вилікувати, якщо вчасно почати його лікувати. Але для цього люди повинні звертатися до лікаря раніше. Ми маємо на ранніх стадіях діагностувати хворобу, аби легше та дешевше її вилікувати. Знаєте, хворобу видно неозброєним оком, буває так, що я ставлю діагноз без всякої техніки. Я не вважаю, що це інтуїція. Це величезний досвід і практика.

Катерина МАЦЕГОРА

ДOВІДКA "УК"

Зіновій МИТНИК. Народився 2 вересня 1954 р. у м. Сколе на Львівщині. У 1977 р. закінчив Львівський медінститут. 1978-1994 рр. - лікар-ординатор терапевтичного відділення, головний лікар інфекційної лікарні, заступник головного лікаря Коломийської центральної райлікарні. 1996-1998 рр. - головний лікар Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. 1998-2002 рр. - голова Івано-Франківської облради. 2003-2008 рр. - головний лікар столичної номенклатурної клініки "Феофанія". 2008-2010 рр. - заступник міністра охорони здоров'я. 11 березня 2010 р. призначений міністром охорони здоров'я.