Німецькі танки «Леопард» заховані в одній із численних лісопосадок Донецької області. Локації ретельно замасковано між деревами, машини в капонірах. Поряд бачимо екіпаж танка: командир, механік-водій, навідник і заряджаючий. Хлопці вночі виконували бойові завдання, а тепер на відновленні.

Мобільність, швидкість, маневреність, влучність

Знайомимося: командир танкового взводу 155 окремої механізованої бригади ЗСУ «Анна Київська» Дмитро з позивним «Грін». Він зі Львова, в армії із серпня минулого року. Навчався в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

«Свого часу я закінчив військову кафедру «Львівської політехніки» і став офіцером запасу. Коли мене призвали, саме формувалася 155 бригада «Анна Київська». Тому мене відразу призначили на посаду командира танкового взводу», — згадує Дмитро.

На одному з полігонів України розпочалася підготовка за фахом, далі підрозділи бригади відправили на півторамісячне навчання за кордон. Там сформували екіпажі, які освоювали «леопарди» і тренувалися.

Танкісти розповідають: якщо німецькі танки «Леопард» порівнювати з радянськими Т-64, Т-72 та британським Challenger і американським Abrams, то за розміром вони середні. Challenger і Abrams великі й масивні, набагато ширші, вищі та важчі. Т-64 і Т-72 виготовлено з нижчою посадкою, але «лео парди» трохи більші за них.

Загалом ці бойові машини вирізняються високою мобільністю, швидкістю, маневреністю і головне — влучністю під час знищення цілей. Особливо ці переваги відчуваються над радянськими танками. Це, усміхаються бійці, немов поставити поряд німецький автомобіль «Мерседес» із радянськими «жигулями».

«Леопард» може розганятися на дорозі до 80 кілометрів на годину, а іноді хлопці витискали з нього навіть більше. На бездоріжжі швидкість, звісно, менша. Повний розворот на місці може виконати за десять секунд.

Заднім ходом під час відкату панцерник здатний рухатися до 30 км/год. Це дуже важливо під час роботи прямим наведенням по ворогу, коли треба швидко завдати удару і відкотитися. Для прикладу, у Т-72 швидкість заднього ходу не перевищує 5 км/год.

«Машина проста в обслуговуванні, дуже тихо працює двигун. Це допомагає під час бойових виїздів. За метрів сто ніхто не зрозуміє, що це танк їде. Гул двигуна, наприклад, Т-64 ні з чим не сплутаєш. Узимку можна вмикати пічку, а влітку — кондиціонер. Одне слово, в танку все зроблено для зручностей екіпажу», — розповідає механік-водій.

Здатний збити навіть вертоліт

Ще одна істотна перевага цього танка — точність влучання по цілях.

«Леопарди» мають потужне озброєння — 120-мм гармата виробництва Rheinmetall, як у танка «Aбрамс», боєзапас якої становить 27 снарядів. Ефективна дальність стрільби — до чотирьох кілометрів.

Танки оснащено електронною системою управління вогнем. Це дає змогу екіпажу коригувати постріли, виставляти балістичні поправки, поправки на снаряд, обирати потрібний снаряд, відстань до цілі, погодні умови тощо.

За словами навідника, саме через це «леопарди» мають такий високий відсоток ураження рухомих цілей. Щоб прицілитися, потрібно просто поставити маркер на ціль. Система також має тепловий датчик, який допомагає виявляти приховані цілі. Встановлено тепловізор для стрільби в нічний період.

«Загалом «леопарди» наприклад з відстані 2 км легко можуть завдавати прицільних ударів по піхоті, спорудах, укріпленнях, укриттях та бойовій техніці супротивника. Стрільбу можна вести і прямим наведенням, і з закритих вогневих позицій. Із озброєння танка можна збити навіть вертоліт. Якщо гвинтокрил летить на якійсь там певній швидкості та, умовно кажучи, зависає, система управління вогнем обирає ціль і фокусується. Комп’ютер розраховує можливу відстань, яку має пролетіти снаряд, щоб влучити в точку, в яку орієнтовно через певний проміжок часу дістанеться вертоліт. У радянських танках таких функцій немає», — запевняє танкіст.

До слова, під Покровськом танкістам ще не доводилося збивати рашистські вертольоти, бо ворог їх не використовує, однак вони готові до такого розвитку подій.

Ще одну важливу технічну спроможність «леопарда» члени екіпажу називають динамічним випередженням. Ця система дає змогу ідеально точно стріляти по танках або будь-якій іншій бронетехніці, яка рухається не важливо, на якій швидкості. Усе залежить від навідника: якщо він все правильно робить, то з першого пострілу танк влучає у ворожу техніку.

«Якось нам командування скинуло координати російських цілей. Ішла колона ворожої техніки, швидкість приблизно 40—50 км/год. Екіпаж з відстійника виїхав у район виконання бойових завдань. Так-от, першим же пострілом ми зупинили БМП. Взяли ціль на мушку: постріл — техніка горить. Цікаво, що гармата може прицільно бити по окремих частинах цілі. Наприклад, щоб зупинити рух ворожої машини, може вдарити у ходову частину, а щоб рознести башту, цілиться в неї: удар — і все. Точність гармати просто вражає!» — підтверджує командир танкового взводу.

Крім тепловізора, навідник користується лазерним далекоміром, щоб вираховувати дальність до ворожих цілей. Робиться все це автоматично і значно швидше, ніж у радянських танках. З його допомогою можна за 3—4 км точно прицілитися і влучити.

«Дуже крута й така штука: технічна можливість командирові танка перемикатися із власного прицілу на приціл навідника, тобто користуватися його вогнем. У бою бувають різні ситуації. Якщо я побачив більш пріоритетну ціль або таку, яка загрожує життю екіпажу, то можу спокійно забрати керування і самостійно зробити постріл. Так само можу віддати керування навідникові», — додає Дмитро.

Враження, ніби сидиш у бронекапсулі

Режим заряджання в цьому танку ручний. Тобто це відбувається так: навідник виміряв ціль, заряджаючий зарядив снаряд і натиснув кнопку, який саме снаряд використає. Далі вже робота бортового комп’ютера танка: він розраховує технічні моменти пострілу — і влучний постріл.

До речі, снаряди відокремлені від екіпажу броньованою перегородкою, вони позаду танка, на відміну від радянських машин, де боєприпаси розташовані у спеціальних укладках у корпусі та башті. Отож ще й ця відмінність збільшує шанси вижити екіпажу «леопарда» в разі влучання снаряда в башту.

Такі машини мають добру броню, яка забезпечує високий рівень захисту екіпажу. Наприклад, лист броні башти завтовшки 650 мм. Крім того, встановлено динамічний захист, який прикриває лобову частину та башту, а також більшу частину борта корпусу. Додатково прикритий стик башти та корпусу, що витримує удари кумулятивних снарядів, гранатометів та скидів дронів.

«Леопард» оснащено антидроновим захистом та засобом РЕБ. Якось у бойовій ситуації «мангал», встановлений над машиною, врятував екіпаж від FPV-дронів. Кумулятив розірвався під час зіткнення з наварною конструкцією, але танк продовжив рух. Загалом живучість екіпажу в танку становить 99,9 відсотка. Без перебільшення, таке враження, що сидиш у бронекапсулі», — каже навідник.

Командир танкового взводу уточнює, що на покровському напрямку екіпажі «леопардів» обстрілюють ворога здебільшого прямим наведенням.

«Днями отримали від командування координати місцеперебування окупантів. Це була лісопосадка завширшки понад 500 метрів, яку треба було терміново зачистити. У рашистів там були укриття, готувались до штурму позицій нашої піхоти. Ми швидко виїхали (до цілі було понад кілометр), налаштувалися і відкрили вогонь. Працювали дуже інтенсивно, грубо кажучи, рознесли майже дощенту цю лісопосадку разом з росіянами. Живого місця там не залишилося! Знищили майже 70 відсотків периметра. Могли і більше, але треба було швидко повертатися, оскільки долітали ворожі FPV-дрони.

Дуже близько до лінії зіткнення не наближаємось, але це й не потрібно. Бойові спроможності танка дають змогу ефективно знищувати ворога на відстані до 2 км. Регулярно знищуємо малі штурмові групи, укриття супротивника. Робимо все, щоб ворог не наступав, перемелюємо його в місцях скупчення. Це наша щоденна бойова робота, по техніці б’ємо значно рідше», — підсумовує він.

А тим часом про бойову обстановку на важливій для українських Сил оборони ділянці фронту розповів начальник відділення комунікацій 155 окремої механізованої бригади ЗСУ «Анна Київська» Юрій.

«На покровський напрямок зараз припадає чи не половина всіх бойових зіткнень на фронті. росіяни тепер не йдуть до міста в лоб, а атакують на флангах. Намагаються перерізати основні автомобільні магістралі, які ведуть до Покровська з Костянтинівки і Павлограда. Останнім часом особливо важкі бої тривають у напрямку адмінкордонів з Дніпропетровською областю. кацапи наступають піхотними групами за підтримки дронів, тактичної авіації, танків та вогню артилерії.

Підрозділи 155 бригади «Анна Київська» ведуть важкі бої з противником у своїй смузі відповідальності, виснажують ворога, завдаючи йому втрат у живій силі й техніці. Бойова робота не зупиняється ні вдень, ні вночі», — підтверджує офіцер.

Віталій ПАНЧИШИН,
АрміяІnform, онлайн-медіа Міноборони