Популярний стереотип, що Донбас — це велика промисловість, заводи-гіганти, і досі живучий, адже і справді деякі з велетнів металургійної промисловості й тепер успішно працюють. До подій 2014-го великий бізнес був на першому плані не тільки влади, а й суспільної думки. Невеликих виробників ніби і не було. Пригадую, як, працюючи у журі конкурсу ЗМІ, що проводила торгово-промислова палата в Донецьку, ми щороку бідкалися: обмаль публікацій про малий бізнес і немає з чого обирати, бо певна частина підприємців воліла не світитися з різних причин.

Після активної фази бойових дій на Донбасі ситуація в економіці й зокрема секторі малого бізнесу змінилася докорінно. За словами нового очільника Донецької торгово-промислової палати Максима Ануфрієва, за останні п’ять років понад 600 громадян, серед яких багато переселенців, змогли заснувати власний малий бізнес.

«Першою з донорів прийшла на Донеччину програма ООН, що підтримує розвиток підприємництва і самозайнятості населення. Реалізують уже четверту хвилю грантів», — розповідає пан Ануфрієв.

З успішних історій

Тепер про найуспішніших із цієї когорти вже фільми знімають. За підтримки Програми ООН з відновлення та розбудови миру було знято серію соціальних роликів у межах проєкту «Великі історії малого бізнесу», серед яких обрали трьох переможців. Провели онлайн-голосування: найбільше сподобались історії про майстерню авторських пряників у Дружківці й центр танцю «Грація» у Слов’янську. Головні герої і справді варті доброго слова.

Наталія Рак у 2014-му виїхала з Донецька у Дружківку, де жили батьки. Вона розуміла, що життя треба починати спочатку, й у пригоді стало давнє кулінарне захоплення: розписування пряників. До роботи Наталія долучила сестру Олену Савченко, і сімейна справа виросла до невеликого бізнесу. Творча майстерня «Прянівілль» — виробництво, обладнане за всіма сучасними вимогами.

— У нас і випічка, і кондитерський цех. Але випікаємо тільки пряники. Проводимо майстер-класи, почасти навіть виїзні. Вирушаємо не тільки в школи, нас запрошують чимало організацій на заходи до своїх співробітників, — каже Олена Савченко.

— За якою рецептурою виготовляєте пряники?

— Рецепт — власна розробка моєї сестри і засновниці майстерні Наталії Рак. Схожі пряники можна бачити у всій Україні. Але наша продукція відрізняється від них, вона специфічна і зберігається навіть пів року. Цікавинка продукції — екологічний мед, який самі збираємо. За нього відповідаємо. Він без домішок цукру, натуральний, — ділиться майстриня.

Солодке виробництво стало настільки успішним, що довелося створювати нові робочі місця. Отже, комусь пощастило в цей непевний час.

Ще один герой фільму про малий бізнес — центр танцю «Грація», що давно став своєрідною візитівкою Слов’янська і за популярністю давно вийшов за межі міста. Студію відкрили 30 років тому, і в її стінах професійно зростали сотні танцюристів, які згодом посідали призові місця у великих турнірах. У 2014 році місто опинилося в епіцентрі бойових дій, і будинок культури, де були зали для занять, пошкодило вибухами. Але підприємливий керівник «Грації» Олексій Овчинников знайшов вихід: замість втрачених п’яти залів у Слов’янську відкрили 10 нових у чотирьох містах.

Порівняно з підприємцями, про яких фільми знімають, Олена Король з Покровська — ще новачок, але вже започаткувала власну брендову марку й відкрила ательє з індивідуального пошиття жіночих пальт.

— Ідею, що хочу шити, виношувала давно. Допомогли реалізувати стартап тренінги від ПРООН. Саме там зародилися концепція і назва мого майбутнього ательє: «Топальто», — розповідає пані Олена. — Моєму бізнесу тільки п’ять місяців, але в нас вже є перша колекція, яку ми успішно презентували в Києві на виставці «Схід-Експо 2019». Наша команда не шиє на склад, а лише за потребою. Матеріали і фурнітуру замовляємо за кордоном, але й співпрацюємо з українськими виробниками.

Мета підприємиці — відкрити експериментальний цех, невеличке виробництво в Покровську.

Обласна влада в ці роки теж долучилася до підтримки малого бізнесу. Найбільш резонансною виявилася програма «Український донецький куркуль». У 2018 році було реалізовано 81 проєкт на 35 мільйонів гривень з обласного бюджету та створено 334 робочих місця. А ось найвідоміший з «донецьких куркулів» Сергій Свириденко взяв участь у цьому конкурсі ще в 2017-му і виграв грант у сумі 500 тисяч гривень на купівлю обладнання для розширення виробництва сирів.

Переселенець з Донецька воїн-атовець Свириденко використав гроші за призначенням, і заснована ним екоферма «Козацьке подвір’я» в селі Іванопілля Костянтинівського району зміцніла і розвинулася.

Нині фермер відкриває ковбасний цех у Торецьку, адже місцева влада обіцяє допомогти із приміщенням, а на підприємстві з’являться нові робочі місця. У рідній Костянтинівці з місцевого ринку успішного підприємця прогнали, заломивши орендну плату 10 тисяч гривень на місяць. Тому відкрив магазин у сусідній Дружківці. Фермерські делікатеси з м’яса і сирів 40 найменувань власної рецептури дуже популярні, й рідко яке велике ярмаркування на Донеччині проходить без участі козакуватого комунікабельного Сергія Свириденка.

Намагається підтримати охочих розпочати власну справу Донецька обласна служба зайнятості. Вона організовує курси з підприємницької діяльності. За словами жительки Гірника Інни Долгушиної, саме навчання для безробітних у Краматорську спонукало її заснувати власний інтернет-магазин «Лунниця». Покинувши викладацьку діяльність, пані Інна тепер власноруч виробляє етнічні прикраси з натурального напівкоштовного каміння, використовуючи слов’янські амулети та обереги: лунниці, дукачі, згарди, коралі. Цікаво було дізнатися, що одні з перших виробів майстриня з шахтарського містечка виконала для відомого етнорокгурту TaRuta. Жіноча частина співочого колективу вже провела кілька концертів у яскравих прикрасах, виготовлених на Донеччині.

Ще один колишній педагог Андрій Кузнецов з Бахмута, опинившись без роботи, звернувся до Бахмутського міського центру зайнятості і, опанувавши основи підприємницької діяльності, відкрив власну справу. Психолог за освітою започаткував у місті студію дитячої анімації «Гоголь-Моголь», і цей проєкт може стати успішним. За словами самого Андрія, щоб стати підприємцем, треба від мрій і фантазій переходити до розрахунків: «Проєкт потребує чіткого фінансового плану і деталізації етапів його реалізації, якщо двома словами, переходу від емоцій до чисел».

Є кого підтримувати

Розповіді про успішні історії з життя малого бізнесу Донеччини можна продовжувати. І якось розрадити тих, кому не вдалося з певних причин: у котрогось із «куркулів» негода зіпсувала посіви, в іншого підприємця-атовця невідомі спалили щойно відкриту кав’ярню тощо. Хтось не врахував власних можливостей. І таке буває.

Але всупереч ризикам зростає кількість донеччан, які бажають спробувати себе в бізнесі. Ось показовий приклад із Краматорська: на тренінги для жінок, які прагнуть навчитися підприємництва, подали заявки 400 учасниць, а пройшли відбір 33 з різних міст і селищ області, зокрема Торецька, Олександрівки, Олексієво-Дружківки. Зазначу: ідеться про напружене навчання, гроші на розвиток не надають. Такий інтерес викликав курс з десяти модулів для розвитку бізнес-навичок, який проводить проєкт USAID «Економічна підтримка Східної України» за партнерства з українським жіночим фондом та іншими організаціями.

— На тренінг приїхали педагоги, медики, навіть багатодітні мами, які хочуть розвиватися. Ми навчаємо правильно формулювати ідею бізнесу і довести її до бізнес-плану, щоб, здобувши такі знання, заснували власну справу, — каже бізнес-тренер Тетяна Денщик.

Навчання, що передбачає модулі з пошуку ідеї, бізнес-комунікації, маркетингу, не лякає учасниць тренінгів. Викладачка Олена Корнєєва після виїзду з селища Залізне на лінії розмежування твердо налаштована розпочати власну справу з виготовлення кондитерських виробів, бо вже спробувала, і це їй до душі.

За словами організаторів, через великий інтерес до тренінгу в Краматорську буде підібрано другу групу учасників навчань на березень. Такий вишкіл заплановано провести і в Маріуполі.

Саме цими днями з’явилася новина, що порадує пошуковців стартового капіталу: Ощадбанк розпочав кредитувати представників малого і середнього бізнесу в Донецькій і Луганській областях в межах програми FinanсEast. На Донеччині перший кредит отримало фермерське господарство з Лимана. Банк підписав ще 15 кредитних угод, за якими клієнтам з цих регіонів уже виплачено 1,2 мільйона гривень фінансової підтримки. Нині Донецькі та Луганські управління Ощадбанку розглядають заявки на суму понад 86 мільйонів гривень.

За умовами програми, бізнес-клієнтам, які відповідають певним критеріям, надають фінансову підтримку, що становить до 50% вартості інвестиційного проєкту. Додасть підприємцям упевненості у власних силах і урядова програма «Доступні кредити 5—7—9%», що передбачає державну підтримку мікро- та малого бізнесу.

ПРЯМА МОВА

«Нам потрібні вільні економічні зони з пільгами і доступними кредитами»

Петро ТУТОВ,
експерт з економічних питань,
директор консалтингового підприємства «ПТМ-центр»,
м. Бахмут:

— Проблемні питання розвитку бізнесу майже однакові для всіх регіонів України. На моє глибоке переконання, на розвиток малого бізнесу істотний вплив має загальний стан економіки. Не може бути ефективним бізнес на депресивних територіях, із яких виїжджають люди в пошуках безпеки та кращої долі. Нині малий бізнес у невеликих прифронтових містах у зоні ООС переважно виконує соціальні функції, бо дає змогу надати роботу тим, хто залишився. Але в таких умовах не може забезпечити конкурентну зарплату порівняно з великими містами та іншими регіонами України. Навіть кваліфіковані працівники, молодь виїжджають на роботу за кордон. Повернути їх дуже складно. Отже, це питання нашої національної безпеки й майбутнього. Держава повинна провести необхідні реформи і створити гідні умови для повернення своїх громадян на батьківщину.

Для цього необхідний мир. Але нам потрібен мир не за будь-яку ціну, а на умовах України з урахуванням наших національних інтересів. Нам потрібен план відбудови Донбасу за участю іноземних інвесторів.

На Донеччині достатній досвід відбудови виробництва. Це можуть бути вільні економічні зони й зони пріоритетного розвитку з відповідними пільгами, доступним кредитуванням та реальною конкуренцією. Це дасть змогу вирішити питання логістики товарів та сировини, здешевити ці послуги.

Потрібні законодавчі зміни, які сприятимуть розвитку малого бізнесу й усунуть корупційну складову у відносинах бізнесу з державними органами та органами правопорядку.

Тому питання кредитування бізнесу дуже важливе. У зв’язку з війною з 2014 року на Донеччині кредитування зовсім не було. Допомогу переважно надавали за рахунок різноманітних грантових програм. У нас чинна регіональна програма розвитку малого і середнього підприємництва в Донецькій області на 2019—2020 роки, але коштів, які надають на реалізацію проєктів, недостатньо.

У цих умовах упровадження Кабінетом Міністрів програми «Доступні кредити 5—7—9%» доречне і своєчасне. Наскільки відомо, програма передбачає надання на це до 2 мільярдів гривень під 5—9% річних. У масштабах країни це не такі й великі гроші. Усе залежатиме, як їх розподілять по регіонах і за якими критеріями надаватимуть кредити. Сподіваюся, що механізми будуть прозорі, а кошти доступні для справжнього малого бізнесу.