Якщо я живу і працюю за кордоном, отримую заробітну плату у відповідній валюті, то як буде присуджуватись розмір виплати аліментів? І чи обов’язково бути присутнім на судовому засіданні?
Ольга Мельниченко
На жаль, у своєму питанні читачка не конкретизувала, чи аліменти будуть стягуватися з неї, тобто вона є їх платником, чи навпаки — вона має намір стягувати аліменти, проживаючи за кордоном. Зрештою, не зрозуміло, де проживає платник аліментів. Тому розглянемо всі три можливі ситуації з проживанням стягувача і платника аліментів.
1. До якого суду звертатися?
Перша можлива ситуація — коли платник аліментів проживає за межами України, а їх стягувач — на території України. Це одна з найскладніших ситуацій і, вочевидь, в такому випадку стягувачу аліментів буде необхідна кваліфікована правнича допомога. Також варто наголосити, що в таких справах з іноземним елементом застосовується не лише законодавство України, але також низка міжнародних багатосторонніх договорів у сфері стягнення аліментів (наприклад, Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 р.) або двосторонніх договорів (наприклад, договір між Україною і Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р.). Такі договори зазвичай передбачають, право якої держави підлягає застосуванню, та суд якої держави може розглядати справу про аліменти, а також встановлюють порядок взаємодії між органами влади різних держав з питань виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Насамперед необхідно визначитися, в суді якої держави може розглядатися справа. Досить часто міжнародні договори передбачають підсудність справи як суду держави, в якій проживає стягувач аліментів, так і суду держави, в якій постійно проживає платник аліментів. Наголошу, що йдеться про постійне проживання особи в такій іноземній державі, що зазвичай передбачає проживання не менше 6 місяців упродовж року. У разі, якщо йдеться про тимчасовий виїзд за межі України, то можливість звернення до суду в такій державі відсутня.
В деяких випадках міжнародні договори закріплюють можливість судитися лише в тій державі, громадянином якої є дитина або стягувач аліментів (наприклад, Польща). В такому випадку звертатися доведеться саме до українського суду, незалежно від тривалості проживання в іноземній державі.
Якщо у стягувача є право вибору суду, до якого звертатися з позовом, тоді варто брати до уваги, що розмір аліментів в більш заможних державах є вищим, а тому доцільно розглянути можливість пред’явити позов у такій державі замість України. Наприклад, якщо платник аліментів проживає в Німеччині, а їх стягувач — в Україні, то доцільно розглянути можливість звернутися до суду в Німеччині, оскільки розмір присуджених там аліментів буде істотно вищим, ніж в Україні.
Але судитися в іноземній державі для стягувача аліментів може бути доволі незручно і вартісно. Моя порада: отримати консультацію в іноземного та українського адвокатів і вже після цього приймати остаточне рішення. Іноземного адвоката доволі зручно шукати з допомогою української діаспори у відповідній іноземній державі. Якщо ж стягувач аліментів не має можливості чи бажання займатися цим, тоді він може звернутися до суду в Україні.
Друга можлива ситуація — коли стягувач аліментів проживає в іноземній державі, а платник аліментів — в Україні. В даному випадку діє таке саме правило щодо вибору стягувачем суду, до якого він має намір звернутися. Відмінними є обставини, оскільки в такому випадку для стягувача аліментів не становить труднощів знайти адвоката в іноземній державі.
Але слід враховувати процесуальні особливості розгляду справи в іноземній державі. Зокрема, чи достатньо буде для іноземного суду повідомити платника аліментів електронною поштою чи поштовим відправленням. У багатьох державах цього буде недостатньо, а тому іноземний суд буде застосовувати низку інших способів повідомлення, передбачених міжнародними договорами. Це може бути надсилання іноземним судом документів безпосередньо до суду України, який від свого імені надсилає їх відповідачу (платникові аліментів). Інший варіант — це надсилання іноземним судом документів до органів юстиції своєї держави, які пересилають ці документи до органів Міністерства юстиції України, а останні — до суду за місцем проживання платника аліментів. Головний недолік цих процедур для стягувача аліментів — це втрата часу, оскільки на практиці пересилання один раз таких документів зазвичай займає від 6 місяців до 1,5 року. А для вирішення судом справи таких пересилань, як правило, треба кілька.
Зрештою третя ситуація передбачає, що і стягувач аліментів, і їх платник проживають в іноземній державі. В цьому випадку стягувач так само може мати право обирати суд, до якого звертатися. Тобто це може бути іноземний або ж український суд. Можливість судитися в Україні зберігається лише у разі, якщо хоча б хтось зі сторін (стягувач або платник аліментів) має зареєстроване місце проживання в Україні. Якщо ж вони обоє офіційно вибули на постійне проживання в іноземну державу і здали свої внутрішні паспорти, тоді можливість вирішувати справу в суді України зберігається лише у разі, якщо міжнародним договором передбачено вирішення справи тим судом, громадянами якої є сторони. Також варто враховувати, що коли обидві сторони проживають за межами України, їм обом зручніше судитися в державі свого проживання.
Отже, обираючи суд, до якого звернутися з позовом про стягнення аліментів, їх одержувачу необхідно врахувати два головні аспекти: зручність звернення до суду та розмір можливих аліментів. Враховуючи різні обставини справи, стягувач аліментів зазвичай може обрати або український, або ж іноземний суд.
2. За яким законом суд розглядає справу?
Питання права, за яким має вирішуватися справа про стягнення аліментів, зазвичай регламентується в міжнародних договорах. Однак необхідно розмежовувати матеріальне та процесуальне право. У першому випадку йдеться про законодавство, яким встановлюється право особи на аліменти та розмір таких аліментів. В Україні таким законом насамперед є Сімейний кодекс. Тоді як процесуальне право регулює порядок розгляду судом справи про стягнення аліментів. У випадку України — це Цивільний процесуальний кодекс.
Питання процесуального права, яке підлягає застосуванню, не регулюється міжнародними договорами. Суд застосовує процесуальне законодавство своєї держави, що є цілком логічним. Натомість саме матеріальне право, яке буде застосоване судом, визначається міжнародним договором. Відповідно суд, який розглядає справу, повинен застосовувати або законодавство своєї, або іноземної держави. Однак на практиці зазвичай суди застосовують право своєї держави, навіть у випадку, коли міжнародний договір передбачає інше. Це обумовлено зручністю для суду, який досить часто не може віднайти законодавчі положення іноземної держави. Зрештою, у справах про стягнення аліментів законодавство держав зазвичай є доволі однаковим.
Особливу увагу читачів звертаємо на способи стягнення аліментів. У попередніх публікаціях автора вже розповідалося, що за українським законодавством існує два основні способи стягнення аліментів: у твердій грошовій сумі (наприклад, 2000 гривень) та у частці від заробітку (доходу) платника аліментів (наприклад, 1/4). Однак європейським державам невідомий спосіб стягнення аліментів у частці від доходу. Там існує лише стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Натомість у пострадянських державах (як і в Україні) законодавство закріплює обидва вказані способи стягнення аліментів.
Якщо платник аліментів проживає за межами України, то рішення про стягнення аліментів буде виконуватися у державі його постійного проживання. Тому якщо рішенням суду аліменти буде стягнуто у частці від доходу платника, то стягувач стикнеться з проблемами практичного виконання цього рішення в європейських державах (наприклад, Польщі чи Іспанії). Ці проблеми зумовлені тим, що аліменти в Україні можуть стягуватися в частці від «заробітку (доходу)», тоді як в європейських державах не розуміють, що під цим мається на увазі, оскільки це поняття не є тотожним поняттю заробітної плати, а термін «дохід» взагалі має дуже широке значення. Тому виконавці в європейських державах, не розуміючи як обчислювати конкретну суму аліментів, почнуть писати запити і так може тривати досить довго. Але такої проблеми не повинно виникати у разі виконання рішення суду, наприклад в Росії чи Казахстані.
Отже, на стадії підготовки до звернення в суд стягувачу аліментів необхідно визначитися з трьома аспектами: (1) в якій державі звертатися до суду, (2) який спосіб стягнення аліментів обрати, (3) в якій державі буде виконуватися рішення суду про стягнення аліментів.
3. Якою є процедура розгляду справи?
Вище вже вказувалося, що справа розглядається судом за процедурою, яка встановлена законодавством держави суду. Тут йтиметься про національну процедуру.
Процесуальне законодавство України передбачає, що справа про стягнення аліментів у позовному провадженні за вибором судді може вирішуватися або ж у загальному порядку, або ж у спрощеному. Так, загальний порядок передбачає проведення щонайменше двох судових засідань з викликом позивача та відповідача, поданням низки процесуальних документів кожною зі сторін тощо. На практиці зазвичай такі справи не вирішуються швидко і можуть розглядатися навіть понад рік, особливо якщо платник аліментів вдасться до затягування справи.
Спрощений порядок вирішення справи про стягнення аліментів буває двох видів. Перший передбачає проведення щонайменше одного судового засідання з викликом сторін (одержувача та платника аліментів). Тоді як другий здійснюється у письмовому провадженні, тобто без виклику сторін справи, лише на підставі поданих суду документів.
Національне законодавство передбачає, що така справа повинна бути розглянута судом упродовж трьох місяців. Однак на практиці досить часто такий розгляд справи займає набагато більше часу. Безумовно, що розгляд справи у письмовому провадженні є більш швидким.
Навіть якщо суд призначив розгляд справи з викликом сторін, то стягувач або платник аліментів можуть подати заяву про розгляд справи без їх участі. В такому разі суд вирішуватиме справу за наявними у ній письмовими доказами, а з’являтися в судові засідання не обов’язково.
Отже, якщо стягувач бажає швидко отримати судове рішення, тоді доцільно в позовній заяві просити суд про розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін справи.
Підкажіть, будь ласка, в статті «Аліменти: зміна розміру і способу стягнення» в номері №115 від 19.06.2020 є ваша порада: «звертати увагу, де проживає платник аліментів. Якщо це велике місто, тоді ймовірність стягнути аліменти більшого розміру вища». Отже, ви рекомендуєте звертатись з позовом за місцем проживання відповідача? Поясніть мені.
В’ячеслав Дейниченко
У попередній публікації я звернув увагу читачів на певні особливості вирішення судами аліментних справ. Зокрема було наголошено, що для стягувача аліментів запроваджено режим найбільшого сприяння. Ідеться про те, що відповідно до частини 1 ст. 27 та частини 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) стягувач аліментів має право вибору до якого суду звертатися з позовом про стягнення аліментів. Це може бути суд, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місце проживання платника аліментів, або ж суд, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місце проживання стягувача аліментів. Тобто це може бути відповідний районний, міськрайонний, районний у місті або ж міський суд, де зареєстрований стягувач як позивач у справі про стягнення аліментів або платник аліментів як відповідач у такій справі.
Досить часто стягувач аліментів воліє звертатися до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання. Це обумовлено практичною зручністю: стягувач може цікавитися станом справи (особливо якщо вона повільно вирішується судом), оперативно з’являтися на виклик суду в засідання, подавати додаткові докази тощо. Зрештою інколи позивачем рухає бажання створити незручності для платника аліментів, який в такому випадку вимушений відвідувати інше місто чи навіть область, що створює для нього додаткові незручності.
Мої особисті спостереження засвідчують, що у великих містах розмір присуджуваних аліментів зазвичай є вищим, ніж у невеликих містечках чи сільській місцевості. Це обумовлено різним рівнем цін у різних місцевостях. Наприклад, у Києві суд досить часто присуджує 3000 грн. аліментів без необхідності доводити суду рівень витрат на дитину та рівень доходів платника аліментів. Тоді як в Чернігівській області суди зазвичай обмежуються мінімальним розміром аліментів на дитину, який становить близько 1000 грн.
Отже, обираючи до якого суду звертатися, стягувачу аліментів належить врахувати не лише зручність розташування суду. Насамперед доцільно звернути увагу на те, який розмір аліментів зазвичай присуджується судами, до яких має право звернутися стягувач аліментів. Наприклад, якщо стягувач аліментів зареєстрований у Чернігівській області, а їх платник — у Києві, тоді є доцільність судитися саме в Києві. І навпаки, якщо стягувач зареєстрований в місті Києві, а їх платник — в Чернігівській області, тоді доцільно пред’явити позов саме в Києві.
Підсумую: моя порада полягає не в тому, щоб обов’язково звертатися до суду за зареєстрованим місцем проживання платника аліментів (він же відповідач). А в тому, щоб звертатися до такого суду саме у випадках, коли платник аліментів має зареєстроване місце проживання у великому місті, що означає можливість отримати вищий розмір присуджених аліментів.
Я є стягувачем аліментів і відповідачем у справі про зменшення розміру аліментів. При подачі мною апеляції суд зобов’язує мене сплатити судовий збір у розмірі 1158 грн. Чи повинна я сплачувати судовий збір, адже відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» я звільнена від сплати судового збору? Чи не буде моя несплата судового збору підставою для відмови у розгляді апеляції?
Наталія Олекса
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру та ін. Натомість позов про зменшення розміру аліментів, який пред’являється саме платником аліментів, підлягає оплаті судовим збором. Тобто законодавцем встановлено певну пільгу для сплати судового збору саме для одержувача аліментів і саме у справах за його позовом. У випадку, який наводить читачка, судовий збір було сплачено платником аліментів, оскільки саме він ініціював справу про зменшення розміру аліментів.
У разі подання апеляційної скарги розмір судового збору становить 150% суми судового збору, що була сплачена за подання позовної заяви. У наведеному читачкою випадку, оскільки позов було ініційовано платником аліментів, то їх стягувач не звільнений від сплати судового збору. Відповідно у даній справі стягувач аліментів повинен сплатити судовий збір за подану нею апеляційну скаргу.
Наслідком несплати суми судового збору є залишення апеляційної скарги без руху та надання особі часу для усунення цього недоліку. Тобто суду необхідно надати квитанцію про сплату судового збору. Якщо цього не зроблено, апеляційний суд повертає скаргу особі.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Матеріали рубрики «Запитайте в експерта» захищено авторським правом
Ми в Google+