Різке підвищення цін на комунальні послуги, що розпочалося торік, хвилює споживачів по всій Україні. Тим, хто не має змоги сплачувати за новими тарифами, держава надає субсидії. Але чимало споживачів не задоволені: нараховують її довго, а суми зазвичай малі. Ще й після верифікації декому раніше призначену держдопомогу взагалі скасували.
Із чого складається механізм нарахування субсидій? Як зробити його прозорішим і дієвішим, уникнувши при цьому монополізації і зловживань? Чи потрібні йому корективи, хто має їх вносити? Ці та інші питання обговорили експерти, представники уряду та постачальники енергоресурсів.
Позиція експертів
На думку старшого економіста Центру економічної стратегії Марти Кузьмин, механізм нарахування субсидій, який застосовують в Україні з минулого року, новий, однак потребує вдосконалення. Вона нагадала, що нині під час вирахування розміру субсидії фахівці зважають на середній розмір доходів домогосподарства. А до травня 2015 року споживачі додатково подавали документи про обсяги отриманих комунальних послуг. І чим більшими були показники, тим більшу субсидію їм надавали. Тому споживачі прагнули не економити — споживали якомога більше, навіть якщо це їм було не потрібно.
Натомість сучасний механізм грунтується на нормативах споживання води, газу, тепла тощо. Людей спонукають не до перевитрат, а до економії. Серед переваг нововведень і те, що нині субсидію призначають на 12 місяців, а не на півроку, як раніше. Зменшилася і кількість документів — лише заява та декларація про доходи. А чи правдиві дані подано — перевіряють відповідні органи. Отже, в сучасному вигляді механізм нарахування субсидії залежить від чотирьох компонентів: тарифів, нормативів споживання, доходів та обов’язкового платежу, який має сплатити домогосподарство, якщо воно претендує на отримання субсидії.
Щодо тарифів на енергоресурси (газ, тепло) експерт зазначила: торік вони були нижчими, ніж у більшості країн Європи. Менше платили хіба що білоруси. І навіть після торішнього підвищення наші тарифи такими й залишалися. Водночас маємо понад 60% спрацьованих котелень та понад 20% тепломереж, які відслужили свій термін. Тож через те, що ці системи працюють майже у збиток, уряду довелося підвищувати тарифи.
А ось інформації щодо нормативів споживання енергоносіїв для населення, методології, за якою їх розраховували нині, експерт у відкритому доступі не знайшла. Лише кілька слів про те, що враховували попередні періоди споживання. Та ми пам’ятаємо, що раніше було вигідно перевикористовувати енергоносії, щоб отримувати більшу субсидію. Тому, на переконання Марти Кузьмин, нормативи, вирахувані у такий спосіб, дуже завищені, що й призводить до колізій. Пані Марта продемонструвала платіжку звичайного домогосподарства за минулий опалювальний сезон (лютий), де люди спожили газу на 1 тисячу гривень, а субсидію їм нарахували 2 тисячі. І теплою погодою це можна пояснити лише частково. Основна проблема в надто завищених нормативах. Нещодавно уряд знизив їх, як відомо, на 25%. Але, на переконання експерта, потрібно більше.
Стосовно доходів громадян, то нині відмовляють у нарахуванні субсидії у разі, якщо споживач зробив покупку на суму понад 50 тисяч гривень. Більше пересторог немає. Та експерт вважає, що це не об’єктивно. І пропонує повернутися до перевірки реального майнового й фінансового стану тих, хто претендує на допомогу держави. Адже, скажімо, в Києві серед оголошень про оренду квартир почали траплятися такі, де вказано, що за комуналку орендарі платитимуть із субсидією — завбачливі власники про це вже потурбувалися.
Те саме стосується і вкладів у банках. Звісно, людина може відмовити органам соцзахисту в доступі до інформації про свої рахунки. Але в такому разі їй доведеться відмовитися від претензії на субсидію. Така практика давно поширена в Європі і дає свої результати.
Щодо обов’язкового платежу, то, за даними Світового банку, домогосподарство має сплачувати за комунальні послуги не більше, ніж четверту частину свого щомісячного доходу. В багатьох країнах, схожих на нашу за розвитком економіки, де керівництву довелося за досить короткий термін підвищувати тарифи на комуналку в рази, такий платіж також становить 25% доходу людей. Це Румунія, Чехія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Узбекистан та інші. В Україні нині обов’язковий платіж для тих, хто отримує субсидії, в середньому становить 9—16%, а минулого опалювального сезону майже 75% субсидіантів платили 10% і навіть менше.
Саме тому експерти пропонують упродовж 2—3 років збільшити його до 25%, як в інших країнах. І обов’язково вчасно поінформувати про це українців, щоб вони мали змогу раціонально розрахувати подальше споживання енергоносіїв.
Уряд, вважає експерт, також має вибір — платити величезні суми на субсидії або зекономити кошти і використати їх на інвестування в різноманітні енергоефективні проекти. А вони нині дуже потрібні, адже в Україні на один квадратний метр житла споживають удвічі більше тепла, ніж у країнах Європейського Союзу.
Тепер щодо засобів обліку. Лічильники тепла встановлено лише у 53% будинків (навіть не квартир) по всій Україні. А у скількох із них є регулятори — взагалі невідомо. Та в більшості точно немає. Тому навіть якби мешканці багатоквартирних будинків і хотіли заощаджувати тепло, вони не можуть цього зробити. І цю проблему також слід розв’язувати.
Тепер задля зручності процедуру оформлення субсидій спрощено: кількість документів скорочено до мінімуму, і подавати їх можна через інтернет. Але й досі чимало людей про це навіть не здогадуються. Пані Марта наголосила, що питання інформування людей про сучасну політику субсидій слід порушувати на вищому рівні. Бо саме брак інформації породжує різні чутки-плітки-страшилки. Тому, на її переконання, завдання уряду — це не лише якісне проведення реформ, а й вчасне та повне інформування споживачів про це.
Уряд проти зловживань і монополії
— Коли кажуть, що після підвищення тарифів з 1 травня 2016 року на субсидії потрібно буде витрачати майже 40 мільярдів гривень, то я нагадаю: наприклад, у 2014 році дефіцит Нафтогазу, який профінансувала держава, становив приблизно 100 мільярдів гривень. Коли нині ми узгодили ціни на газ для населення з вартістю ринкового товару, а субсидії після верифікації виплачують тим, хто справді цього потребує, цей дефіцит зменшився до 40 мільярдів. Виходить, що 60 мільярдів гривень — це були субсидії тим, хто насправді їх не потребує, — зауважила перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Юлія Ковалів.
Прозорість тарифів, вважає урядовець, також має допомогти подолати корупцію. Адже якщо той самий товар, який має коштувати однаково, продають за надто різною ціною підприємствам, бюджетним установам та споживачам, з’являється можливість і джерело для зловживань. Натомість коли ціна однакова для всіх, ризик зловживання повністю зникне.
Поки що побутові споживачі отримують субсидії лише від Нафтогазу, адже тільки він може повернути свої кошти через державні механізми. Коли ціна стане повністю ринковою, споживач зможе сам обирати, де (можливо, й у приватних компаній) йому купувати газ вигідніше. Таким чином можна буде позбутися монополії через реальну справедливу конкуренцію.
Уряд ставить собі завдання — до 1 квітня 2017 року, коли має відбутися повна лібералізація ринку газу в державі, забезпечити побутовим споживачам таку змогу. А приватним постачальникам, які захочуть надавати людям субсидії, — можливість отримати від держави кошти на їх покриття.
Постачальники — за монетизацію
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв повідомив, що із 9 мільйонів кубів газу, спожитих в Україні торік, 4,7 мільярда кубів спожили отримувачі субсидій, і лише 3,7 мільярда — ті, хто сплачує повну ціну. Тобто приблизний розподіл 60/40. Адже у 2015-му, коли почали підвищувати тарифи, щоб стримати соціальну напругу, субсидії нараховували майже всім, хто по них звертався. Верифікація була мінімальною. Та, на переконання пана Коболєва, навіть після чергового підвищення тарифів у 2017 році це співвідношення відчутно не зміниться.
Щодо отримувачів субсидій, то за минулий опалювальний період повна вартість нарахованого їм газу становила 36,7 мільярда гривень; власними коштами вони сплатили 7 мільярдів; субсидій їм було нараховано на 14,3 мільярда; спожито, але не профінансовано субсидіями 4,3 мільярда. А ось нараховано, але не спожито, — 18,1 мільярда гривень. Це надлишок, який субсидіанти не використали. Тому уряду слід визначитися, що з ним робити. І тут, на думку голови Нафтогазу, доречним та ефективним механізмом могла б стати монетизація субсидій.
— Слід дозволити використовувати надлишок коштів, зекономлених через менше споживання, впровадження нових технологій і утеплення будинків на компенсацію цих витрат ощадливим споживачам, — зазначив він.
Пан Коболєв також повідомив, що минулого опалювального сезону отримувачі субсидій спожили газу більше, ніж ті, хто їх не отримує. Так, у багатоквартирних будинках субсидіанти використали 949 кубічних метрів на одну людину, тоді як несубсидіанти — 729 кубометрів, у приватному секторі — 1638 кубів проти 948. І тут знову-таки проблема у завищених нормах. Адже субсидіант знає, що навіть його надмірне споживання покриють субсидіями. А це неправильно.
Різниця між споживанням перших і других — це потенціал, який можна використати. Аби заохотити субсидіантів, щоб вони зменшили обсяги споживання до рівня тих, хто не отримує субсидій, зекономлені ними кошти можна повертати їм готівкою. І тоді, на переконання пана Коболєва, субсидіанти в економії могли б навіть обігнати несубсидіантів. Вони мали б реальний матеріальний стимул до економії.
Отже, в усіх сторін цього діалогу є свої зауваження до чинної системи субсидій та пропозиції стосовно її покращення. А нам, споживачам, залишаться лише чекати на їхнє впровадження та сподіватися, що з того справді буде користь.
НАК «Нафтогаз» пропонує покращити систему надання державної допомоги на оплату «комуналки»
1. Створити єдину базу споживачів, яка дала б змогу ефективніше керувати процесами щодо тарифоутворення й використання державних коштів
2. Обмежити нарахування понаднормових субсидій місцевими територіальними комісіями
3. Вилучити квітень з опалювального періоду, адже зазвичай з цього місяця опалення людям подають лише кілька днів (максимум тиждень), а розрахунків доводиться проводити багато, і вони не на користь споживача
4. Застосувати сезонні коефіцієнти — залежно від регіону та погоди
5. Провести поетапне зменшення нормативів споживання газу
6. Провести часткову монетизацію субсидій — перейняти досвід країн Євросоюзу, стимулювати субсидіантів до економії, а приватні компанії — до постачання газу побутовим споживачам
Ми в Google+