КОРИСНИЙ ДОСВІД

Накопичені Грузією уроки реформ варто застосувати і в Україні

Леонід САМСОНЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
Київ — Батумі — Київ

Побував у Тбілісі наприкінці дев’яностих років, ще за часів президентства досвідченого вовка радянської дипломатії Едуарда Шеварднадзе, і столиця Грузії залишила тоді в душі гнітюче враження. Примари неосвітлених багатоповерхівок, з вікон яких ощетинилися на невидимого енергетичного агресора труби-димарі квартирних буржуйок, масове безробіття, голодний блиск в очах городян… Усі ми, сусіди з колишнього комунального совка, переживали тоді далеко не найкращі часи, але грузини, як на мене, особливо болісно, з почуттям надломленої гордості. Адже не секрет, що за часів СРСР саме вихідці з цієї республіки Закавказзя володіли неперевершеним хистом «пробивати» в усіляких союзних міністерствах і держпланах квоти та ліміти, розкрій яких давав змогу мати найбільшу кількість продукції Волзького автозаводу на квадратний кілометр благодатної грузинської землі. 

Чимало політичних і економічних буревіїв прошуміло відтоді на берегах Мтварі та Ріоні, країна зуміла провести кардинальні реформи, які вже тривалий час перебувають на слуху у світової спільноти. Тож із радістю сприйняв запрошення Міністерства туризму Аджарської автономної республіки, керівництво якого організувало прес-тур для представників вітчизняних мас-медіа.

Пряма дорога не заведе на манівці

Прилетівши в компактний і затишний кутаїський аеропорт «Копітнарі», ми взяли курс на столицю Аджарії Батумі. Водій не нового, але доволі доглянутого буса виробництва німецького автопрому натякнув, що доберемося у місто на березі Чорного моря години за дві. Поки рухалися рівнинною ще частиною західного регіону Грузії, одноманітний пейзаж за вікном, що трохи нагадує наш прикарпатський, почав заколисувати. Сприяла цьому й відмінна якість дорожнього полотна, на що ми, не змовляючись, звернули увагу (свого часу уряд залучив значні інвестиційні кошти в розвиток дорожньої інфраструктури). Але щоб їздити гірським серпантином, потрібно мати сталеві нерви. Хоч автоінспекцію у Грузії й ліквідовано як зайвий контролюючий орган, штрафи за порушення правил дорожнього руху встановлено доволі жорсткі. Що, до речі, не заважає водіям їздити на грані фолу як на крутих гірських перевалах, так і доволі вузьких та звивистих трасах на рівнині.

Чим ближче ми під’їжджали до початку приморської курортної зони, тим ошатнішими і архітектурно витонченішими ставали села і містечка обабіч дороги. Впало в око те, що більшість курортної зони перетворилася на один великий будівельний майданчик. Населення республіки, лояльне до різних віросповідань  своїх жителів, про що свідчить велика кількість храмів, костьолів, синагог, схоже, об’єднала ще одна благородна віра — максимально задовольнити інтереси туристів і курортників. Для цього будують і реконструюють залізничні зупинки, кав’ярні й ресторани, готелі від світових грандів, театри і пам’ятки архітектури, врешті-решт навіть певні мікрорайони в Батумі. Унікальне поєднання старих і нових архітектурних стилів робить столицю Аджарії компактною і привітною для гостей та місцевих. Доповнили стару приморську набережну новою, і вийшов шикарний парк завдовжки 7 кілометрів, що рясніє тропічною рослинністю, ресторанами і театрами, в яких проходять фестивалі міжнародного рівня, музичним фонтаном із тривимірною голографічною установкою, яка дає змогу проектувати об’ємне зображення на водні потоки. Для любителів велосипедних екскурсій міська влада запровадила спеціальний сервіс «Батумвело», коли, заплативши 20 ларі (1,6 ларі — 1 долар), можна в будь-який час за допомогою спеціальної картки орендувати на стоянці велосипед на 10 годин. 

Деякі експерти-аналітики схильні вважати, що в основі грузинського економічного дива — значні фінансові вливання західних країн, зокрема США, а також трудових мігрантів. Чіткі фактологічні відповіді на ці запитання можна знайти у книжці російської журналістки Лариси Буракової «Чому у Грузії вийшло», яка є у вільному доступі у всесвітній мережі. Щорічні мільярдні інвестиції, чотириразове порівняно з 2003 роком зростання ВВП (43% формує туристична галузь), мізерні витрати на обслуговування зовнішнього боргу, невпинне нарощування золотовалютних резервів, стабільний курс національної грошової одиниці, ліквідація значної кількості контролюючих органів, створення сприятливого бізнес-середовища та податкового клімату засвідчують, що владний Олімп на чолі з Михайлом Саакашвілі зумів максимально скористатися історичним для держави шансом, завоювати довіру міжнародного співтовариства. Запорукою успіху стало передусім те, що суспільство і влада консолідували свої зусилля у побудові процвітаючої демократичної Грузії.  На заваді не стала навіть пріснопам’ятна для нашої країни корупція: Грузія сьогодні перебуває у п’ятірці світових лідерів за рівнем боротьби з нею, а також є однією із найбезпечніших для туристів.

Феміда без бюрократії

Витративши майже два роки, щоб отримати кадастровий номер на земельну ділянку, був щиро подивований принципами роботи будинку юстиції в Батумі, який функціонує під егідою Міністерства юстиції Грузії.

Сучасне приміщення зі скла і бетону органічно вписалося в архітектурний ансамбль міста. На вході не зустрінете грізної охорони, радше воно нагадує публічну бібліотеку. Менеджер Тамара Самсонія провела для нас екскурсію. Отже, переступивши поріг, ви натрапляєте на привітну усмішку консультантів-стажистів, роль яких виконують старшокласники або студенти молодших курсів вишів. Вислухавши відвідувача, вони можуть запропонувати йому зайнятися самообслуговуванням чи записатися до операторів швидкого і тривалого обслуговування. Не лякайтеся щодо останньої послуги: вона передбачає сервіс, надання якого  перевищуватиме… 5 хвилин. Зокрема, реєстрація заявки на отримання паспорта чи виконавчого листа, здавання документів, необхідних для реєстрації майна тощо. До речі, фото на паспорт ви зможете зробити в зоні самообслуговування, заплативши  3 ларі. Натомість зона швидкого обслуговування передбачає надання послуг тривалістю до 5 хвилин. Скажімо, отримати паспорт (100 ларі — протягом 10 днів, 205 ларі — протягом доби), посвідку особи, реєстраційне рішення або виписку про рухоме чи нерухоме майно, роздруківку кадастрового плану або карти. На столах у співробітників помічаю пристрої для засвідчення електронного підпису. Тобто ніхто нікого не ганяє з кабінету в кабінет, як це прийнято у наших чиновників-бюрократів.

Вражають навіть електронні табло, розміщені над скляними перегородками менеджерів, де кожен відвідувач легко може зорієнтуватися за присвоєним йому в інформаційній службі номером, до кого він має звернутися. До речі, бал тут править інтегрована система управління чергою. «Залежно від напливу відвідувачів час прийому в зоні швидкого обслуговування варіюється, — пояснила нам Тамара Самсонія. — Скажімо, у понеділок він становив 28 секунд, а у вівторок — 20 секунд. Загалом у середньому співробітник обслуговує протягом робочого дня 100 відвідувачів». На моє запитання щодо оцінки такої напруженої праці наш симпатичний гід поінформувала: найкваліфікованіші менеджери-консультанти отримують 1060 ларі, а стартовий заробіток починається з 200. Нашу розмову про одвічну проблему перериває гучний дитячий сміх. Повернувши здивовані обличчя, помічаємо трьох малюків, які дружно вовтузяться у спеціально обладнаному дитячому куточку. «Поки батьки зайняті, діти також при ділі» — усміхаючись мовила Тамара.

Перейшовши в зону самообслуговування, бачимо не лише розміщені на стінах сенсорні екрани, а й автомати з кавою та мінеральною і солодкою водою, банкомат. Зацікавившись в кутку пальмою, помічаю вище над нею табло, де світловий рядок сповіщає: сьогодні народилося, одружилося, відійшло стільки-то, зареєстровано компаній стільки-то…

Унікальність таких будинків юстиції полягає передусім у тому, що в їхніх стінах звели воєдино масу розрізнених до того контор, тобто втілено на практиці унікальний принцип одного міжвідомчого вікна. Спроектовані переважно італійськими архітекторами, будинки юстиції діють уже у Батумі, Руставі, Мєстії, Кутаїсі,  Озургеті, Гурджаані, Ахалцихє, Марнєулі, Телаві, Кварелі, Тбілісі й Горі. Протягом цього року планується відкрити ще п’ять.

Скажу щиро: вийшовши із приміщення, відчув заздрість до грузинів — змогли ж, якщо була політична воля.

Р.S. У грузинському народному епосі є такі негативні фантастичні персонажі, як деві, які постійно псують життя людям. Переконаний, що навіть нинішні політичні пертурбації, пов’язані із приходом до влади коаліції «Грузинська мрія», майбутні президентські вибори вже не дадуть жодних шансів тим політикам, які захочуть змінити політичний курс реформ. Загострене на них суспільство не сприйме іншого вибору. «Грузини підтримають тих, хто робить справу», — просвітив мене щодо майбутніх президентських перегонів працівник Батумського морського порту Георгій.

КОМПЕТЕНТНО

Софіо ЛАЗІШВІЛІ,
заступник керівника департаменту туризму і курортів
Автономної Республіки Аджарія:

— Завдяки унікальному географічному розташуванню та субтропічному клімату, наявності 57 кілометрів берегової морської лінії Аджарія ніколи не була обділена увагою туристів. Але нині завдяки зусиллям уряду щодо залучення іноземних інвестицій, запровадження ліберального візового режиму, стрімкому розвитку інфраструктури потік туристів став швидко збільшуватися. Скажімо, якщо 2005 року нашу республіку відвідало 147 тисяч туристів, 2010-го  — 974 тисячі, то торік — уже 1,492 мільйона. Так, після запровадження безвізового режиму з Російською Федерацією Аджарію торік відвідало на 60 відсотків більше росіян, ніж у 2011 році.

До речі, Україна входить у п’ятірку держав-лідерів, громадяни якої із задоволенням віддають перевагу відпочинку в нашому приморському регіоні. Домінують також відпочивальники із Туреччини, Ірану, Азербайджану та Вірменії. До їхніх послуг в Аджарії — 278 готелів, 233 ресторани та 41 100 місць у приватному секторі. 21 кілометр лінії пляжу морського узбережжя за середньої температури води 21—29 градусів  дає змогу сповна порелаксувати туристам навіть із найвибагливішими смаками.

Окрім відпочинку на морі, стрімких обертів набирає круїзний і сільський туризм, гірськолижний та екологічний. Окрім традиційної кухні та вина, приїжджих з Азербайджану, Ірану та Туреччини приваблюють також казино, які повністю контролює держава. Загалом від туризму бюджет автономії отримав торік 49 відсотків доходів.

ТУРИСТУ НА ЗАМІТКУ

Що варто відвідати в Аджарії

  • Схалтський монастир
  • Фортеці Хіхані та Гоніо
  • Національний парк Мтірала
  • Батумський ботанічний сад
  • Кінтришський заповідник
  • Аджарський краєзнавчий музей
  • Технологічний музей братів Нобелів