НАМІРИ

Міста з населенням понад 50 тисяч жителів напряму забезпечуватимуть
сільгосппродукцією з полів і ферм

Ми є тим, що ми їмо. Цю аксіому згадуєш завжди, коли заходиш у магазин, і бачиш на прилавках нашпиговані біодобавками тушки курей, по кілька разів морожені морепродукти та неприродно великі фрукти. Подалі б від цього товару, який і коштує недешево, але немає вибору. Їсти-бо хочеться. А після того, як починаються проблеми зі здоров’ям, багато хто замислюється про власне виробництво сільгосппродукції. Це ті, в кого біля будинку є земля, або в них є можливість її орендувати за помірну плату. А мешканці «шпаківень» можуть надіятися лише на міські ринки, де теж останнім часом яйця й свинина, та навіть городина, геть не бездоганні в плані екологічної чистоти. Невже тупик? Ні, — стверджують натхненники всеукраїнського проекту «Рідне село». Просто треба організувати у містах, де понад 50 тисяч населення, мережу торгових точок, де продукти харчування, в нашому випадку — сільгосппродукцію, реалізовували б напряму із полів і ферм. Оминаючи різного штибу посередників. Іншими словами, «треба створити умови для кооперації селян», — пояснює в. о. генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Іван Слободяник. — Бо тільки шляхом укрупнення товарних партій вдасться змінити ситуацію із збутом сільгосппродукції, яку виробляють в одноосібних селянських господарствах».

За його словами, ініціатори проекту «Рідне село» вже ознайомили із своїми намірами сільських голів, стимулюють процес створення відповідних кооперативів. У ході цієї роботи було організовано 19 науково-методичних центрів, через які пройшли навчання майже шість тисяч очільників сільських громад. Однак якоїсь жорсткої установки щодо того, як саме треба реалізовувати ініціативу, Мінагрополітики немає. В кожній області це робитимуть, виходячи з місцевих умов і напрацювань. Наприклад, у Львові на базі ринку «Шувар» заготівельники сільгосппродукції створили Інтернет-ринок, разом із сільськими головами визначилися з постачальниками якісної продукції, в яких є санітарні книжки тощо, і тепер ці люди заготовляють і постачають у місто продукцію з села безпосередньо на конкретні  замовлення: тих самих курей, справжній смак яких ми потроху починаємо забувати, домашні яйця, свинину і яловичину, городину. Львів’яни, начебто, їхньою діяльністю задоволені.

Дещо по-іншому втілюють цю ініціативу Мінагрополітики на Волині, зокрема в Луцьку. Там нині створено вже 12 точок із заготівлі цільного молока безпосередньо від кооперативів і фермерських господарств. А все завдяки плідній співпраці і взаєморозумінню Волинської обласної та Луцької міської влади. Крім того, що лучани віднині мають можливість споживати справжнє, а не підроблене чи розбавлене молоко, цією акцією вдалося також підняти його заготівельну ціну, що для виробників молока дуже важливо. Так, по області вона зросла в заготівлі із 2 гривень 20 копійок до 3 гривень 54 копійок за літр. А в реалізації — до 6 гривень за літр.

На думку Івана Слободяника, саме ця модель, цей досвід міг би стати основою подальшої роботи щодо розвитку заготівлі молока. Тому, що де-факто це є не чим іншим, як старою, забутою заготівельно-збутовою мережею. На жаль, сьогодні Укркоопспілка не працює, і не дає того ефекту, який мала б давати. Тож таку закупівельно-торгову мережу доведеться заново створювати в ринкових умовах майже з нуля. І така робота вже триває. За завданням очільника Мінагрополітики проектують відповідне заводське обладнання, проводять відповідні розрахунки, знаходять фермерські господарства і підприємливих людей, які бажають до цього долучитися.

На першому етапі реалізації проекту буде створено нові альтернативні точки прийому молока напряму від виробників, потім налагодять і його реалізацію в містах. Під час виставки Агро-2013 зокрема демонстрували мобільний молочний блок, обладнаний рукомийником та з іншими зручностями, який, можливо, використають у пілотному проекті. Цей блок розміщують на базі причепа, або обладнаного мінівантажного авто.

За основу для проведення такого експерименту, беруть міста з населенням понад 50 тисяч чоловік. Чому? Як пояснив пан Слободяник, міста з меншою кількістю жителів і так наближені до села, і там не так гостро стоїть проблема екологічно чистої продукції.

У ході пілотного проекту, його організатори планують продовжити навчання не тільки фермерів та голів кооперативів, а й усіх зацікавлених селян. Це називатиметься школою ефективного господаря. Ще однією обов’язковою складовою проекту він назвав створення в містах фермерських магазинів. Проект будуть реалізовувати і за державні кошти, і за кошти інвестиційних партнерів у рамках державно-приватного партнерства.

Враховано, що у цієї ініціативи можуть бути й противники. Тому, як сказав Іван Слободяник: «Будемо просити підтримки в голів облдержадміністрацій, щоб знайти порозуміння з міською владою, міськими управліннями торгівлі. Аби не здійснили саботажу переробним підприємствам.

Важливого значення ініціатори проекту «Рідне село» надають його фінансовому забезпеченню. Як пообіцяв на нараді в Полтаві міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк, під це благородне починання будуть виділені безвідсоткові кредити. Які, щоправда, треба буде повернути через 6—7 років. А разом із цим сплатити і вартість взятого за лізинговою програмою заводського обладнання. Втім, сказав він, розрахунки показують, що це можливо. Та головне — споживач цього дуже хоче і чекає.