Певна річ, без реформи пенітенціарної системи стандартів демократичної правової держави не досягти. Аби комплексно розв’язувати існуючі у цій сфері проблеми і досягти сучасної моделі кримінально-виконавчої служби, діяльність якої грунтувалася б на принципах законності, гуманізму, дотримання прав людини і громадянина, міжнародних стандартах поводження із засудженими та особами, взятими під варту, рік тому Указом Президента України від 8 листопада 2012 року була схвалена Концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби, розрахована на період до 2017 року.

Насамперед передбачається покращити умови утримання засуджених та осіб, узятих під варту, вдосконалити систему охорони їхнього здоров’я, підвищити рівень організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, модернізувати виробничу діяльність установ виконання покарань, а також запровадити сучасну модель управління кримінально-виконавчою системою і забезпечити її кваліфікованим персоналом. Для конкретизації завдань Концепції ДПтСУ разом з Мін’юстом напрацювали спеціальну програму реформування кримінально-виконавчої держслужби на 2013–2017 роки, затверджену Кабінетом Міністрів України у квітні цього року.

Загалом на виконання програми планується залучити близько 6 мільярдів гривень, левова частка з яких (понад 4,4 мільярда) буде спрямована на переобладнання житлових споруд для так званого блочного утримання засуджених та будівництва нових і реконструкції законсервованих будівель установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Значні кошти (730,5 мільйона) передбачається вкласти і в модернізацію та технічне переоснащення промислових підприємств системи і запровадження енергозберігаючих технологій, ще 661 мільйон гривень — на розвиток відомчої системи підготовки кадрів і науковий супровід.

Реальним відображенням президентських реформ у плані гуманізації кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого провадження є скорочення чисельності осіб, які перебувають в установах ДПтС, насамперед у слідчих ізоляторах. Контингент останніх з початку 2012 року скоротився майже на 15 тисяч осіб. За останні три роки практично на третину зменшилася і кількість неповнолітніх засуджених, у зв’язку з чим ліквідовано 4 з 10 виховних колоній. На сьогодні в закладах системи перебуває 131,2 тисячі громадян, ще 136,3 тисячі засуджених до не пов’язаних з позбавленням волі покарань значаться на обліку в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції.

І хоч сьогодні служба лише на початковому етапі свого реформування, дещо зробити вже вдалося. Поступово поліпшується стан матеріально-побутового забезпечення засуджених і взятих під варту осіб. Зокрема, відремонтовано близько 600 кімнат тривалих побачень, 65 їдалень і кілька банно-пральних комплексів тощо. Згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань облаштовано 326 приміщень для проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференцій із судами. Поліпшується й рівень медико-санітарного обслуговування — вперше за останні десятиріччя на виділені з держбюджету кошти закуплено 830 одиниць сучасного медичного обладнання для ранньої діагностики і лікування низки важких захворювань.

Певною мірою схожі завдання службі доводиться вирішувати і стосовно свого ж персоналу, адже роботу органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів сьогодні забезпечують 47,9 тисячі працівників. Треба відзначити, що останнім часом більше уваги надається вирішенню житлових питань співробітників системи, в тому числі й за рахунок внутрішніх резервів, минулого року зросли розміри грошового утримання персоналу, а нинішнього — і медичних працівників туберкульозних лікарень ДПтС. Для кращого представництва та захисту прав працівників системи утворено Всеукраїнську профспілку персоналу органів і установ служби, а наприкінці 2012 року Мінсоцполітики було зареєстровано першу двосторонню галузеву угоду між профспілкою і керівництвом ДПтС.

Звичайно, успішне реформування пенітенціарної сфери великою мірою залежить від ефективної взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за підтримки інститутів громадянського суспільства. Та, у першу чергу, від чіткої роботи кожної ланки Державної пенітенціарної служби і від того, як сумлінно виконує свої обов’язки кожен її працівник.