Гідрометеоролог Олександр КОСОВЕЦЬ: «Сибірський антициклон на нас не впливає: за погодою ми — європейська країна»

Нині інформація про довкілля стає для людства визначальним чинником економічного й соціального прогресу. Українська гідрометеорологічна мережа щодня отримує понад 50 тисяч параметрів, зокрема атмосфери й гідросфери. Одному з провідних закладів галузі — Центральній геофізичній обсерваторії — сьогодні виповнюється 160 років. У її безпосередньому підпорядкуванні перебуває гідрологічна станція столиці та ще 10 гідрометеостанцій на території Києва й області, а в методичному — уся сухопутна мережа гідрометеорологічних спостережень (крім агрометеорологічних). «УК» поцікавився в директора обсерваторії Олександра Косовиця, як живе і над чим працює найстаріша в країні гідрометеорологічна установа.

Фото надане автором— Олександре Олександровичу, а головний офіс у вас такий, наче його не ремонтували від створення обсерваторії. Навіть фарба на стінах у коридорах повідпадала…

— Ремонтуємося потроху. Грошей бракує, тож доводиться обходитися своїми силами.

— А на обладнання коштів вистачає?

— Обладнання у нас приблизно таке саме, як стіни. Зокрема радіолокатор відпрацював уже три терміни й потребує заміни. Імпортний коштує кілька сотень тисяч євро. Важлива проблема — зондування атмосфери. Колись ми запускали чотири радіозонди на добу, наприкінці 1990-х держава виділяла кошти на дворазове зондування. А починаючи з 2003-го змушені робити це за гроші, які заробляємо самі. Ми уклали договір з Українським авіаметцентром в Борисполі, який платить нам за аерологічну інформацію. Але нині кількість польотів скоротилася, грошей в авіаметцентрі поменшало, тож і нам фінансування урізали. З січня цього року перейшли на одноразове зондування. Це дуже серйозна проблема, адже ми не виконуємо вимоги Всесвітньої метеорологічної організації, членом якої є Україна.

Загалом зондування атмосфери має важливе значення не лише для цивільної авіації. Це екологічна безпека, прогнозування наслідків ядерних аварій. Тобто безпека країни.

— До речі, велике занепокоєння в жителів Київщини викликали пожежі в лісах біля Чорнобиля. Нас запевнили, що небезпеки немає. Чи можна цьому вірити?

— Можна. Ми ретельно відстежували ситуацію. Горіла та частина зони, яка не дуже забруднена. Навіть у Чорнобилі метеостанція не зафіксувала підвищеного фону. Але дехто поширював чутки навмисно. Наприклад, газета «Вести» написала з цього приводу чимало неправди. Ми офіційно звернулися до її редактора з вимогою спростувати неправдиву інформацію.

— А скільки постів моніторингу довкілля працює в Києві?

— Мережа з 16 постів була сформована в середині 1980-х. Нині їх потрібно набагато більше. Утім, тут існує бюрократична колізія. Наша обсерваторія фінансується з державного бюджету, тож до міських програм ми наче не причетні. Доходить до парадокса. Десять років тому в Києві за рахунок місцевого бюджету були з помпою відкриті два пости спостереження за повітрям — на Троєщині й Харківському масиві. Міське управління екології замовило обладнання, витратили на це сотні тисяч гривень. Пост на Харківському масиві трохи попрацював, а на Троєщині так і стояв зачинений. Скільки я не ходив по інстанціях, щоб їх передали нам, — усе марно. Обладнання наче розчинилося в повітрі. Залишилися лише два павільйони, які нікому не потрібні.

— Який вихід із цієї ситуації?

— У 2010 році ліквідували  Держгідромет, який мав свій рахунок і печатку. Нині ми підпорядковані Державній службі з надзвичайних ситуацій, але не маємо ні повноважень, ні нормального фінансування. Кращим варіантом для нас було б повернутися до Мінприроди, тому що там є екологічний фонд, є гроші за рахунок квот України згідно з Кіотським протоколом. Це допомогло б нам зробити переоснащення, адже нині з бюджету ми отримуємо лише кошти на заробітну плату. На все інше, кажуть, заробляйте самі. Так, ми заробляємо майже 2 мільйони гривень на рік. Але торік лише на зондування ми витратили 600 тисяч, далі оплата енергоносіїв, хімреактивів, відряджень, тож від заробленого залишилися менше ста тисяч на переоснащення. А на Кіотські гроші держава закупила автомобілі для міліції.

— Та попри все мережа моніторингу довкілля збереглася?

— Так, спостереження за забрудненням атмосферного повітря ведуться на 131 посту спостережень, розташованих у 41 населеному пункті. Спостереження за гідрохімічним складом поверхневих вод ведуться на 212 пунктах. На жаль, у цій мережі відсутні станції фонового моніторингу в біосферних заповідниках. Програма таких спостережень спрямована на вивчення глобально-фонових змін природного середовища, рівня наземної та сонячної радіації, наявності у водах та атмосферному повітрі забруднювальних речовин.

Існування таких станцій покращує імідж країни і сприяє залученню коштів. У світі їх понад 200, зокрема й в Білорусі, Росії, Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині. В Україні вже майже 30 років тривають розмови про відкриття такої станції в Асканії-Нови. Тим часом з досвіду Білорусі відомо, що її Березинська станція переоснастила свою аналітичну базу за кошти міжнародних грантів. Такі гранти міжнародні спонсори готові дати й Україні. Але отримати гранти без реально існуючої станції неможливо. Щоб крига скресла, потрібно створити у складі Мінприроди державну службу з гідрометеорології та моніторингу природного середовища.

— Ви вмієте досліджувати й вимірювати природу. А чи вмієте говорити з нею як з живою істотою?

— Передовсім зазначу, що всі результати спостережень за 160 років зберігаються у нашому архіві. Є раритетні документи. Вони доводять, що останніми роками погода стала набагато мінливішою, тож робити прогнози на тривалий час стає дедалі складніше.

А щодо розмов… Іноді нам це вдається. Під час Помаранчевої революції ми з колегами з Українського гідрометцентру зібралися й попросили хорошої погоди, щоб люди, які стояли на Майдані, не мерзли. І зима була досить теплою. До речі, тоді Український гідрометцентр і Центральна геофізична обсерваторія відмовилися надавати прогноз погоди тим відомствам і організаціям, які погодилися з результатами виборів, оголошеними ЦВК. Текст цього звернення теж є в нашому архіві.

— Недруги лякали нас, що цієї зими ми позамерзаємо. Натомість холодів майже не було. Я вважаю, що це не випадково. Як гадаєте?

— Я впевнений, що нам Бог допомагає.

— Який прогноз для нашої країни ви б зробили?

— Якщо підемо шляхом до Європи, все буде добре. За погодою ми — європейська країна. Узимку стає набагато тепліше, сибірський антициклон на нас майже не впливає — востаннє він нам серйозно дошкуляв у постчорнобильську зиму. Епоха пижикових шапок скінчилася.

ДОСЬЄ "УК"

Олександр КОСОВЕЦЬ. Народився 1951 року в селі Вишеньки на Київщині. Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка. Працював керівником метеорологічної станції Чорнобиля, 27 років очолює Центральну геофізичну обсерваторію. Автор гімну української гідрометеослужби — «Пісні гідрометеоролога», де головним є рядок «Об’єктивність — це наш девіз».

Наталія ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр»