Хоч сучасна благодійність має визначені й організовані форми, її походження пов’язують зі сферою, де духовне й моральне понад усе, а саме з релігією, зокрема християнством. Співчуття, милосердя, а також любов до ближнього — це основні моральні засади християнства. Згадаймо, приміром, одну із настанов Ісуса з новозаповітної книги «Євангеліє від Матвія»: «Тому, хто просить, давай і від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся».

Саме з прийняттям християнства пов’язують зародження благодійності на наших історичних теренах — у Київській Руси. Щоправда, в дохристиянську епоху благодійність також існувала, вона мала стихійні форми неформальної взаємодопомоги у спільнотах. Однак саме Статутом 996 року князя Володимира Великого духівництво офіційно зобов’язали займатися суспільним благодійництвом, а на утримання церков, монастирів і лікарень мала йти десятина від княжих доходів. Сам київський князь Володимир неабияк піклувався про бідних і хворих: ті, хто мав змогу пересуватись, могли прийти до княжого двору, щоб поїсти або взяти грошей, а той, хто хворів, отримував різноманітні харчі, які спеціально розвозили по вулицях.

З кінця XVI століття до початку XVIII благодійництво пережило новий етап — новостворені братства утримували бідних власним коштом, а також створювали для них школи й шпиталі, широкого розвитку почало набувати меценатство. У XIX—XX століттях благодійники активно допомагали школам, лікарням і дбали про всіх нужденних — залишених напризволяще дітей, літніх людей, безпритульних, хворих.

На сучасному етапі в незалежній Україні почалося активне створення та розвиток благодійних організацій. Сприяє цьому й нормативно-правове регулювання благодійницької діяльності в нашій країні.

Добровільно робити добрі справи — це дуже шляхетно. І справи ці можуть бути різними. Зокрема, відповідно до визначення в Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійництво — це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність.

Як бачимо, закон визначає різні форми благодійництва, деякі з них люди звикли ототожнювати. Тому про все — докладніше.

Отже, благодійництво (як і меценатство, спонсорство, волонтерство) — це діяльність. Тоді як благодійник — це людина або організація, яка надає допомогу. Меценат — той, хто здійснює благодійну діяльність у галузях освіти, культури та мистецтва, охорони культурної спадщини, а також науки і наукових досліджень. Спонсор — людина чи організація, які фінансують благодійника, вони не мають на меті отримувати матеріальну вигоду. Волонтер — це людина, яка добровільно вчиняє соціально спрямовану діяльність у вигляді безоплатної роботи чи послуги.

Кінцева мета кожного благодійника — допомога людям. Наприклад, 1 вересня Благодійний фонд «Таблеточки» вп’яте провів щорічну акцію «Благодійність замість квітів», ідея якої — подарувати вчителеві або вихователеві дитячого садочка один букет від класу або групи, а решту коштів передати дітям, які мають онкологічні захворювання. Як заявили організатори акції, «благодійність у День знань — це чудовий привід навчити наших дітей бути чуйними до інших!»

З-поміж прикладів і діяльність Благодійного фонду «СОС Дитячі Містечка», який сприяє створенню сімей для дітей-сиріт та підтримує родини у складних життєвих обставинах. І Благодійна організація «Київський міський благодійний фонд «Фудбенк», яка поліпшує продовольче забезпечення соціально незахищених верств населення та протидіє голоду. І Благодійна організація «Конвіктус Україна», що сприяє профілактиці інфікування ВІЛ та інших соціально небезпечних хвороб, поліпшує рівень життя людей, яких торкнулася проблема залежностей, підтримує жінок та сприяє утвердженню гендерної рівності. Благодійний фонд «Ти не один» також допомагає нужденним — тяжкохворим дітям з усієї України, зокрема здобувати їм освіту, а також сприяє реабілітації воїнів АТО/ООС, діяльності волонтерів і паралімпійців. Прикладом об’єднання тих, хто надає допомогу, є Центр взаємодопомоги «Спасемо Україну», який створено як платформу для координації діяльності та взаємодії благодійних організацій, волонтерів, християнських церков та інших організацій, що надають допомогу в прифронтових містах на сході України найбільш вразливим та малозахищеним верствам населення.

Цей перелік невичерпний, адже благодійників як в Україні, так і загалом у світі справді багато. Однак, вирішивши надати комусь допомогу через звертання до благодійної організації чи фізичної особи, варто бути пильними. Адже, на жаль, не кожен із тих, хто декларує про добрі наміри своєї діяльності, має їх насправді. Існує чимало випадків, коли людей ошукували шахраї, які видавали себе за благодійників. Тому, перш ніж обрати організацію чи особу, через яких ви хочете комусь допомогти, знайдіть і ретельно перевірте інформацію про їхню діяльність. Дізнайтеся, чи є у них сайт, банківські реквізити, уточніть повну адресу, ПІБ, посади й контакти осіб, переконайтеся, чи регулярно публікують свої фінансові звіти, чи мають партнерів. На всі ці чинники необхідно звернути увагу, щоб ваша добра воля втілилася у справді добрі справи для тих, хто цього потребує.

Олеся ЗЕНТАЛЬ
для «Урядового кур’єра»

ДОВІДКА «УК»

Міжнародний день благодійності відзначають відповідно до рішення, яке ухвалила 67 сесія Генеральної асамблеї ООН в грудні 2012 року за ініціативи Угорщини. 5 вересня обрали з огляду на дату смерті Матері Терези — лауреатки Нобелівської премії миру 1979 року, чия діяльність в Індії та інших країнах світу сприяла розвитку благодійності та подоланню бідності на планеті.