Карколомна швидкість і відчайдушна завзятість, з якою Росія рухається до самоізоляції, вражає і лякає. Російські політики із витонченим мазохістським задоволенням своєю поведінкою епатують будь-які можливі міжнародні заходи, ніби навмисно накликаючи нові хвилі обурення та антипатії. І, схоже, це не просто стиль кремлівської дипломатії чи прояви «загадкової російської душі», а деталь добре прорахованої зовнішньополітичної стратегії.

П’ятиденна сесія ПАРЄ, яка пройшла минулого тижня у Страсбурзі, стала тому чудовим підтвердженням. Чого лишень був вартий демонстративний бойкот російською делегацією дебатів щодо резолюції про позбавлення РФ повноважень у Парламентській Асамблеї Ради Європи, коли всі палкі заклики промовців про необхідність зберегти можливість для діалогу з Москвою були звернені до порожніх крісел депутатів Держдуми. Цікаво й те, що в кулуарах та кафе Ради Європи російські парламентарії та журналісти не приховували своєї радості з приводу того, що доповідач Моніторингового комітету щодо повноважень Москви Штефан Шеннах вніс до проекту резолюції пропозицію не виключати Росію зі складу ПАРЄ, а лише позбавити права голосу, вважаючи це великою дипломатичною перемогою Росії. Але на камери вони вміло зображали «благородний гнів» несправедливо ображеного.

Саме з цією метою — висловити своє обурення резолюцією ПАРЄ — голова російської делегації Олексій Пушков і скликав прес-конференцію, щойно голосування закінчилося. Оголошення про її початок прозвучало у прес-центрі ПАРЄ через гучномовець англійською мовою. І більшість моїх колег пішли на прес-конференцію російського депутата. Я ж наслухалася коментарів пана Пушкова і його соратників за три попередні дні сесії, і моя нервова система вже погано їх сприймала. Та й колеги в Києві чекали на мій матеріал у номер, тому я залишилася на робочому місці у прес-центрі.

Рівно через десять хвилин з десяток західних журналістів повернулися до прес-центру, обурено щось обговорюючи.

— Ти знаєш, що трапилося?! — запитала у мене Іоланда Баділіта, кореспондентка Радіо «Свобода» з Румунії.

— Такого ще Рада Європи не бачила! — приєднався до неї датський журналіст Пітер фон Коль.

З’ясувалося, що коли Олексій Пушков розпочав прес-конференцію запальною промовою, іноземні журналісти зауважили, що у навушниках не чути перекладу. На їхні вигуки російський депутат, який, до речі, вільно володіє англійською та французькою мовою, відповів:

— Я буду говорити лише російською, кого це не влаштовує, можете звідси забиратися!

Згодом представниця прес-служби ПАРЄ нас запевнила, що голові російської делегації пропонували забезпечити переклад прес-конференції англійською та французькою мовами, але той відмовився.

Наступного дня під час зустрічі з президентом ПАРЄ Анн Брассер журналісти розповіли їй про цей інцидент, і вона назвала таку поведінку пана Пушкова неприйнятною, зауваживши, що хоч російська мова і є й робочою мовою РЄ, проте — не офіційною.

— Ніхто зараз у Страсбурзі не знає, як поведе себе Росія далі, — з сумною посмішкою сказала Анн Брассер. — Ми не знаємо, чи російська делегація вестиме належну роботу між сесіями і чи приїдуть вони взагалі на наступне засідання ПАРЄ. Зранку зі ЗМІ я дізналася, що російська делегація вирішила залишити Страсбург на знак протесту, не чекаючи завершення сесії ПАРЄ. Але мене як президента Асамблеї ніхто про це не попередив.

Коли я переповіла інцидент із прес-конференцією Олексія Пушкова знайомому європейському дипломату, він мені відповів: «Це поганий знак, бо таке демонстративне зневажання світовою громадською думкою може означати, що Путін усе-таки готується до військового втручання на сході України».

…А в суботу зранку стрічки новин з України підтвердили цей похмурий прогноз.