Західні банки: чужий серед своїх?

Уже понад рік в Україні триває тенденція зниження частки іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі. Також залишають нашу країну деякі установи, що мають у своїх статутних фондах 100% закордонних коштів. Тут слід зробити істотне зауваження: залишають і мають бажання залишити наш ринок західноєвропейські банки.

Водночас частка присутності російського капіталу в українській фінансово-банківській системі за останні роки значно зросла. Проте враховуючи суто політичний чинник — європейські прагнення України — деякі експерти припускають, що банкіри РФ також поступово згортатимуть свою присутність у нашій країні. Однак це лише припущення. Та є аналітики, які думають інакше. Так, як зазначив кореспондентові «УК» фінансовий експерт Ерік Найман, Росія залишиться і буде постійно присутня в Україні,  намагаючись так впливати на  нашу фінансову систему.

Навіть трильйон не допоміг

У чому причина такого тренду західного «відступу»? Спочатку кілька цифр. Так, лише в серпні цього року частка іноземного капіталу в українській банківській системі знизилася на 0,2%, за підсумками січня-серпня 2013 року — на 5,7% (до 33,8%). Нині в Україні фінустанов, які мають в своїх статутних капіталах іноземні гроші, налічується 51, а цілком «закордонних» — 21.

Те, що банки виводять свої гроші з нашої країни, підтверджують й урядовці, які дивляться на ці процеси під іншим кутом зору. Так, на їхню думку,  фінустановам єврозони, які є великими інвесторами української банківської системи, не стало краще навіть після квітня 2012 року, коли Європейський центральний банк прокредитував їх на надзвичайно велику суму — 1 трильйон євро. Саме тому, що покращення не відбулося, західні банки, які працюють в Україні, й виводять капітали назад, до материнських структур.

Фактично українські уря довці мають рацію, хоч експерти зазначають, що на цю проблему можна і треба дивитися значно ширше. Як зазначала зовсім недавно кореспондентові «УК» економіст Світового банку Анастасія Головач, доки не буде докорінно змінено правила гри на цьому ринку, зокрема й самою державою, проблема залишатиметься і дуже болісно впливатиме на українську економіку.

«Тут треба згадати і зависокі ставки комісій, і невеликі ресурси для банків всередині самої України, а також вартість цих ресурсів. Треба знімати весь цей тягар. Якщо це буде зроблено на загальнодержавному рівні, то ми не втрачатимемо іноземні банківські гроші», — додала вона.

Кого немає, а хто ще роздумує…

Перше, що треба сказати в цьому контексті, — масово іноземні банки почали приходити в Україну протягом 2005—2006 років. Проте з 2008-го по 2012-й уже 15 таких фінустанов згорнули свою діяльність у нашій країні. А минулий рік взагалі був «щедрим» на відтік західних фінансових капіталів: країну залишило 7 інобанків. Так, пішли з нашої держави ING Bank (Нідерланди), Home Credit Bank (Чехія), Dresdner Bank,  Bayerische Landesbank (Німеччина), Pekao (Польща), Volksbank (Авс т рія) та інші.

Ще 10 таких установ роздумують, але мають велике бажання повернутися до «матері» назавжди.

За словами Еріка Наймана, нині поширюються чутки про те, що все-таки нашу країну залишить відома італійська група UniCredit, яка поки що  володіє «Укрсоцбанком», також чекаємо на подібне рішення від Райффайзен Банк Інтернаціональ (представлений в Україні Райффайзен Банк Аваль).

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає однією з найбільших проблем іноземних банків специфіку ведення бізнесу в нашій країні. Це справді так, адже особливість наших фінансових реалій така, що, приміром, неповернення кредитів становить 40—50%, що набагато більше, ніж у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії. Цілком можливо, що необізнані західноєвропейці вважали ринок України подібним до ринків цих держав, але поплатилися за це.

Олександр Охріменко колись казав, що західним банкам не слід було дуже прискіпливо вимагати «чесні» довідки про доходи, адже переважна кількість наших людей отримує більшу частину платні в «конвертах».

Цей приклад нерозуміння українських реалій, який спричинив драму,  характерний приміром для Сommerzbank. Цей один із найстаріших банківських концернів Німеччини, який «збагатив» банк «Форум», рік тому пішов з українського ринку. Західні бізнесмени, як відомо, вклали в нашу фінустанову понад 1 мільярд доларів. Це була нечувана цифра для України, однак дуже швидко німці про це пошкодували і торік перепродали українській банк за досить символічні гроші, зазнавши значних фінансових втрат.

Не всі рвуться на Захід

Серед основних причин, чому німецькі інвестори залишили  нашу країну, колишній керівник установи Ярослав Колесник, який фактично підтвердив дум ку Олександра Охріменка, торік казав, що німецькі акціонери лише декларували розуміння українського ринку, а насправді цього зовсім не було.

Хоча інші відомі банкіри, такі як голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук, висловили свій жаль з приводу того, що наш ринок покинув дуже професійний оператор, у якого можна було багато чого повчитися всім банківським установам України.

Проте не все так безнадійно з європейськими капіталами, які розвивають українську банківську систему. Приміром, голова правління установи із 100% іноземним капіталом ПроКредитБанк Віктор Пономаренко зазначив, що всі акціонери його фінустанови готові й надалі інвестувати в розвиток банку. «З огляду на це можна стверджувати, що планів залишити Україну в них немає. Приводів думати, що ці плани зміняться, в мене також немає. У нашій країні та державах Східної Європи банк має великий попит, тому ми готові працювати й надалі, попри всі складнощі», — резюмував він.

Отже, можливо, не все так і погано в цьому сегменті ринку. Що стосується начебто наповнення інвестиційного «вакууму» російськими банківськими грішми, то більшість експертів й тут не бачить нічого загрозливого, адже кошти північно-східного сусіда все одно працюють на Україну та її жителів. Хочеться вірити в те, що після Вільнюського саміту, який ми всі з великим нетерпінням очікуємо, ситуація щодо вливань західних капіталів в українську банківську систему значно покращиться.