Окупанти використовують усі наявні засоби у війні проти нашої держави. Війна триває і на полі бою, й у кіберпросторі та на економічному фронті. Чи не найбільш потужна агресія в інформаційному просторі. Це війна за розум наших громадян, нав’язування власного спотвореного бачення реальності всіма доступними способами.

Найдієвіший спосіб протидії ворогу на інформаційному фронті — максимальне донесення правдивої та об’єктивної інформації до українців. І завдання держави — створити умови, щоб за будь-яких обставин у будь-якому куточку країни українці могли бути в курсі актуальних новин та подій.

Цього року, попри повномасштабну війну, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України повідомила про завершення побудови національної цифрової телевізійної мережі мовлення — мультиплексу МХ-7.

Мережу побудував Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, що належить до сфери управління служби. Заступник голови Держспецзв’язку Володимир ТРОФИМЕНКО розповідає, навіщо Україні ще один мультиплекс, де нарешті запрацює українське мовлення, які переваги має технологія для населення і скільки проєкт коштував державному бюджету.

— Днями Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення заявив про готовність запустити в роботу новий мультиплекс МХ-7. Тобто українці зможуть дивитися українське телебачення за допомогою нової мережі передавачів. Навіщо це потрібно?

— Пропаганда — один із видів зброї російської влади, яку вона намагається використовувати в Україні. До чого призводить «рускій мір», бачить увесь світ. Українці, особливо ті, хто перебуває в окупації або на території ведення бойових дій, неабияк потребують правдивої інформації про події у країні, щоб не почуватися покинутими напризволяще. Тож у держави має бути надійний спосіб донесення інформації до всіх наших громадян. Таким способом має стати мультиплекс МХ-7.

Про необхідність запуску в роботу державної мережі цифрового телебачення почали говорити ледь не від моменту появи в Україні цифрового телебачення. Адже тоді були побоювання, що монополія приватної компанії у цій галузі може змістити акцент із забезпечення потреб суспільства та максимального охоплення сигналом.

Проблема доступності мовлення гостро стояла і до війни — в багатьох населених пунктах, передусім прикордонних, легше було спіймати сигнал телебачення сусідів, ніж дивитись українські телеканали. Це призводило до того, що багато українців мали доступ лише до інформації, яку поширювали пропагандисти країни-агресора та її сателітів.

— Яка нині ситуація на інформаційному фронті?

— Росія вже багато років намагається впливати на ситуацію у країні за допомогою фейків та пропаганди. Під час повномасштабної війни до звичних інструментів додалися ще й фізичні загрози нашій інфраструктурі: ворог знищує обладнання телебачення, радіо, зв’язку та інтернету на тимчасово окупованих територіях і намагається примусово підключати українців до власного мовлення та зв’язку.

Держспецзв’язку як центральний орган виконавчої влади, до структури якого належить Національний центр управління мережами та Концерн РРТ, повною мірою відчув на собі наслідки цієї агресії. Від першого дня війни наші фахівці постійно залучені до ліквідації наслідків ворожих атак на мережі та об’єкти КРРТ.

Щоб зрозуміти, яку небезпеку росія вбачає у правді, достатньо згадати численні обстріли об’єктів, які забезпечують трансляцію сигналу. Телевежі Концерну РРТ в Києві, Харкові, Вінниці та інших містах країни неодноразово зазнавали ракетних атак. На Херсонщині ворог, відступаючи, фізично знищував інфраструктуру, щоб нам було складніше повернути українське мовлення на визволені від окупантів території.

Наше завдання нині — не тільки швидко відновлювати всю інфраструктуру мовлення, а й забезпечувати нові можливості для наших громадян бути постійно в українському інформаційному просторі.

— А що не так із мережею передавачів, які працюють тепер? Адже за законом воєнного часу держава керує всією системою?

— Коли ухвалювали рішення про побудову мультиплексу МХ-7, держава мала розв’язати за його допомогою дві проблеми.

По-перше, створити державну мережу мовлення, яка була б доступною у всій країні й діяла в інтересах громадян, а не потреб бізнесу. Як демократична країна ми не можемо вказувати бізнесу, що і як робити, щоб державі було зручно. Державна мережа цифрового телебачення — гарантований безкоштовний доступ жителів країни до суспільно важливої інформації.

По-друге, на базі цієї мережі мала запрацювати загальнонаціональна система оповіщень про надзвичайні ситуації, якої в Україні не було від моменту відключення аналогового мовлення.

Усе це елементи національної безпеки. Під час повномасштабної війни від них може залежати життя людей. А коли повернемося до мирного життя, державна мережа мовлення і система сповіщень все одно будуть необхідні.

Щодо наявного покриття, на жаль, нині в регіонах, які найбільше потребують доступу до актуальної та правдивої інформації, часто є проблеми із сигналом. 2018 року було вимкнено аналогове мовлення на всій території країни, за винятком областей, прикордонних з рф. 2023-го навіть цей канал отримання інформації прикордонні райони втратили.

Розкодування каналів на супутнику, яке було зроблено з нашої ініціативи у перші дні повномасштабної війни, не розв’язує проблеми цілком. Не всі українці мають змогу використовувати цю технологію. Так само, як і телебачення або радіо через інтернет. Там, де не працює наша інфраструктура зв’язку та інтернету, українці не мають змоги дивитися, слухати й навіть читати новини онлайн, адже в російських мережах цей контент повністю заблоковано.

Щодо цифрових мультиплексів, то наявні мережі не покривають до третини території країни. Запуск мультиплексу МХ-7 дасть змогу збільшити покриття на 90% і більше. Приймання ефірного цифрового телебачення на територіях, прикордонних з рф та рб, ускладнено. Особливо актуальна проблема в Харківській, Сумській, Чернігівській, Рівненській, Житомирській, Волинській областях, де населення має змогу приймати російські телеканали з потужних передавальних станцій рф і рб.

Мережа МХ-7 має більшу кількість передавальних станцій та кращі енергетичні характеристики, ніж наявні мультиплекси, що впливає на їхню потужність. Отже, приймання сигналу буде доступне і в тих зонах, де нині його немає через недостатній рівень сигналу або особливості рельєфу. Увімкнення потужних передавачів у метровому діапазоні збільшить охоплення тимчасово окупованих територій, зокрема в Запорізькій, Херсонській, Донецькій областях.

Мультиплекс МХ-7 має й інші переваги над технологіями, які нині працюють в Україні. Мережа перебуває в метровому діапазоні хвиль. Такі хвилі краще проникають у будівлі в умовах великого міста, забезпечують якісніше покриття на територіях зі складним горбистим чи гірським рельєфом, ніж наявні дециметрові. Метровий діапазон, на відміну від дециметрового, захищений від перепланувань.

— Чи не буде проблем із сумісністю цієї мережі з іншими, що працюють в Україні?

— Ми врахували це питання і вже проводимо тестування сумісності роботи мереж у метровому та дециметровому діапазонах. Про підсумки тестування повідомимо публічно, щойно вони будуть готові, орієнтовно за два-три тижні.

— Як можна буде приймати сигнал, чи потрібна буде нова антена або інша техніка? Що загалом необхідно, щоб прийняти телепрограми МХ-7?

— Нашим завданням було зробити державну мережу мовлення максимально доступною для кожного українця. Більшості користувачів мультиплексу МХ-7 не доведеться витрачати гроші на купівлю обладнання для приймання, вони вже мають усе необхідне.

Для приймання сигналу домогосподарствам потрібно мати телевізор із вбудованим DVB-T2 тюнером або телевізор із сет-топбоксом DVB-T2 (зовнішній тюнер) та зовнішню антену. Зовнішні тюнери DVB-T2 коштують приблизно 350 гривень. Але в більшості сучасних телевізорів їх вмонтовано.

Антена може бути метровою або універсальною чи навіть кімнатною, якщо відстань до передавальної станції незначна. Усі приймачі, що продаються у торговельних мережах, здатні приймати метрові та дециметрові хвилі, отже і програми МХ-7.

Старі антени, що залишились у багатьох домогосподарствах після вимкнення аналогового мовлення, після підключення до телевізора із вмонтованим або зовнішнім тюнером DVB-T2 теж здатні приймати сигнал МХ-7. Тож мультиплекс МХ-7 буде максимально народною мережею мовлення.

— Доступ до мовлення буде безкоштовним?

— Так, доступ до мовлення для глядачів буде безкоштовним та відкритим (незакодованим), адже, повторюсь, наше завдання — наблизити державне мовлення до кожного українця.

— Які саме телеканали будуть доступні? Хто це визначає?

— За законом, Концерн РРТ мав забезпечити технічну можливість мовлення та отримання сигналу. Ми це зробили. Технічні характеристики мультиплексу МХ-7 передбачають можливість розповсюдження 12 телевізійних програм зі стандартною чіткістю (SD). Три програми з-поміж них можна транслювати з високою чіткістю (HD).

Щодо наповнення мультиплексу, то це питання не належить до компетенцій ані Концерну РРТ, ані Держспецзв’язку. За законом, ним займається Міністерство культури та Нацрада з питань телебачення та радіомовлення.

Згідно з рішенням Національної ради №2039 від 5 грудня 2019 року, тендер на наповнення мультиплексу має бути оголошено за п’ять місяців до запуску. За рішенням Нацради, це мають бути передусім державні телекомпанії та суспільний мовець.

Концерн РРТ повідомив Національну раду з питань телебачення і радіомовлення про необхідність проведення конкурсу серед телекомпаній на визначення учасників мережі 31 січня 2023 року.

— Тобто існує технічна можливість чи вже відбувається мовлення? Як глядачам знайти канали в мережі?

— Є технічна можливість. Мовлення розпочнеться, коли буде визначено наповнення. Ми готові розпочати трансляцію каналів, які пройдуть відповідний добір, у будь-який момент.

— Скільки державі коштує нова мережа? І чому це на часі саме зараз?

— Вартість проєкту для державного бюджету України — нуль гривень нуль копійок. Мережу будували за рахунок залучення Концерном РРТ кредитних коштів у банку на ринкових умовах під гарантії уряду. Це було визначено в рішенні РНБО про побудову мультиплексу МХ-7.

Обсяг кредиту становить 490 мільйонів гривень. Це гроші на побудову мережі та закупівлю передавачів. Згідно з нашими підрахунками, інвестиції мають окупитися за сім років — саме на цей термін було взято кредит. Ми витратили на побудову мультиплексу МХ-7 357 мільйонів гривень — менше, ніж планували. Частково це зумовлено тим, що нам вдалося зекономити, частково — тим, що частина території перебуває під окупацією й у нас немає змоги встановити там обладнання.

Концерн РРТ, оператор мультиплексу, — державне госпрозрахункове підприємство, яке створила держава для отримання прибутку. Як госпрозрахункове підприємство він надаватиме послуги телекомпаніям на платній основі. Зі свого прибутку підприємство відраховує до бюджету 80% як дивіденди власникові. Тобто на новому мультиплексі держава не втрачає грошей, а навпаки, зможе їх заробляти, щойно розпочнеться мовлення.