Заступник міністра юстиції Сергій Шкляр: «Приватні виконавці — не колектори»

Нині відсоток виконаних судових рішень в Україні становить приблизно 5%. Це пов’язано як із великою завантаженістю державних виконавців, так і з їхньою низькою мотивацією. Не секрет, що через малу зарплату деякі з працівників державної виконавчої служби шукають приробіток. Наприклад можуть за подяку від боржника буцімто не побачити його майно й закрити виконавче провадження через начебто неможливість виконання судового рішення. Отже, суд виграти важко, а отримати майно чи кошти за його рішенням — ще важче. У підсумку українці не знають, що робити далі. Адже, з одного боку, вони реалізували своє право на судовий захист і отримали рішення на свою користь, з іншого — державні виконавці ігнорують свої обов’язки. Тому цю систему необхідно змінювати.

Кореспондент «УК» поспілкувався із заступником міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергієм ШКЛЯРЕМ і розпитав, хто може стати приватним виконавцем і чим вони відрізняються від колекторів.

Не наше ноу-хау

— Якою буде українська система виконання судових рішень?

— Відповідно до Закону «Про виконавче провадження», який набув чинності 5 січня цього року, найближчим часом в Україні запрацює так звана змішана система виконання судових рішень. Тобто поряд із державною виконавчою службою працюватимуть приватні виконавці. Ця система — не українське ноу-хау. Такі системи є в багатьох країнах світу. 

— Коли в нас з’являться перші приватні виконавці?

— Сподіваюсь, на початку літа. Адже всі необхідні для роботи приватних виконавців підзаконні нормативні акти ухвалено. Нині відбувається набір у групи для навчання таких працівників. Воно проходитиме в Інституті права і післядипломної освіти при Мін’юсті України і триватиме 23 дні. Після навчання та стажування охочі отримати нову професію складуть кваліфікаційний іспит. Після цього їм потрібно пройти відповідний курс у ДП «Національні інформаційні системи» при Мін’юсті для того, щоб їх навчили працювати з електронними реєстрами та видали персональний ключ доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та реєстрів. Крім того, приватному виконавцю потрібно буде обладнати офіс відповідно до встановлених вимог та придбати поліс страхування професійної відповідальності.

— Хто може обіймати цю посаду?

— Приватним виконавцем може стати громадянин України, якому виповнилося 25 років, має вищу юридичну освіту і 2 роки стажу. Він повинен скласти кваліфікаційний іспит та в разі необхідності пройти стажування.

Не може стати приватним виконавцем людина, яка не відповідає згаданим вимогам. А також той, хто визнаний судом обмеженим у цивільній дієздатності або недієздатним чи має не зняту або не погашену судимість. Не може стати приватним виконавцем особа, яка вчинила корупційне правопорушення, якщо їй анульовано свідоцтво про право на займання нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого. Також забороняється бути приватним виконавцем звільненим з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу та тим, хто пішов з державної служби у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

— Що зміниться для українців, які виграли суд, із запровадженням цієї інституції?

— Як державні, так і приватні виконавці будуть добре мотивовані. Приміром, державні виконавці отримуватимуть 2% від вартості фактично стягнутого майна. Приватні — 10%. Щоправда, їм треба сплачувати податки, орендувати офіс, тобто в них будуть більші видатки. Ми виходимо з того, що вони якісно і швидко працюватимуть. Отже, якщо бізнесмен чи звичайний громадянин звертатиметься до приватного виконавця, то він отримає якісніші послуги.

Крім того, конкуруватимуть між собою не лише державні й приватні виконавці. Також буде боротьба за клієнта.

Зокрема очікуємо, що державні виконавці працюватимуть краще, бо їхню роботу не лише краще оплачуватимуть, а й відбудеться їхнє розвантаження. Нині в них дуже багато роботи, яку вони не встигають виконувати.

Доведеться відповідати

— Часто доводиться чути, що приватні виконавці — це майбутні колектори…

— Укотре хочу наголосити: приватні виконавці — це не колектори! По-перше, діяльність колекторів, які є в усіх країнах, нашим законом не регламентовано. Натомість діяльність приватних виконавців прописано в профільних законах, тому такий фахівець несе персональну відповідальність за всі свої дії. Так, приватні виконавці не можуть об’єднуватися в компанії тощо. Кожен приватний виконавець за будь-яку свою процесуальну дію нестиме відповідальність — від повної майнової до кримінальної. Тобто в разі нанесення шкоди він відповідає всім своїм майном. Звісно, лише за умови винесення відповідного рішення.

Крім того — страховка. Перші три роки в приватного виконавця має бути страховий поліс на суму, не меншу за вартість усіх виконавчих документів, які перебувають на його виконанні. Це має бути не менше тисячі мінімальних заробітних плат.

— А якщо якийсь нечесний фахівець узяв і записав своє майно на тещу, тоді майнова відповідальність йому не загрожує…

— Не варто забувати про дисциплінарну відповідальність. За певні порушення Мін’юст може його позбавити відповідного свідоцтва або його дію буде призупинено. Крім того, за оскарженням дій чи бездіяльності приватного виконавця можна звернутися до суду. Після появи асоціації приватних виконавців функція дисциплінарного контролю поступово перейде від нашого міністерства до цієї асоціації, яка розробить і затвердить кодекс професійної етики.

— Якщо людина, скажімо, сумнівається в правильності дій приватного виконавця, вона подає заяву до Мін’юсту. Але як швидко її розглянуть?

— Уже створено дисциплінарну комісію, яка реагуватиме на такі випадки. Вважаю, що більшість приватних виконавців або осіб, які ними стануть, не порушуватимуть законодавство й не братимуть участь у сумнівних схемах.

Приміром, на Заході це дуже поважна юридична професія, щось на кшталт топових нотаріусів або адвокатів. Уявіть, у них буде винагорода 10% від вартості фактично стягнутого майна. Якщо до нього звернуться з судовим рішенням на мільйон гривень і він його стягне та отримає винагороду 100 тисяч гривень, то це достойна сума для того, щоб не думати про кримінальні оборудки. Треба лише працювати, сплачувати податки, винаймати штат і бути фаховою і поважною людиною в суспільстві. Вигадувати якісь схеми в них не буде потреби.

Чули дзвін…

— Хто розподілятиме справи між приватними й державними виконавцями? Не секрет, що є фінансово вигідні провадження і не дуже, приміром, справи про аліменти...

— Відповідно до закону встановлено категорії проваджень, які не зможуть виконувати приватні виконавці. Йдеться про відібрання та передачу дитини, вселення—виселення фізичних осіб, стягнення з державних органів місцевого самоврядування і державних підприємств, зокрема тих, де частка держави 25% та більше. Також це виконавчі провадження щодо передачі майна державної й комунальної власності, виконання рішення ЄСПЛ, адміністративних судів, рішень щодо конфіскації. Рештою виконавчих проваджень зможуть займатись, зокрема, і приватні виконавці.

Водночас не так давно було ухвалено зміни до нашого профільного закону, згідно з якими до 1 січня 2018 року приватні виконавці не можуть здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить шість та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Надалі перший рік своєї діяльності приватний виконавець матиме можливість працювати з боргами не більше 20 мільйонів гривень. Далі без обмежень. Тобто йти до державного чи приватного виконавця — обиратиме стягувач у відповідності до чинного законодавства.

— Днями в ЗМІ з’явилася інформація про створення електронного реєстру боржників за комунальні послуги. Це справді так?

— Ні! Це інформація на кшталт «Чув дзвін і не зрозумів, звідки він». Реєстр боржників створено. Він передбачений Законом «Про виконавче провадження». Але це не реєстр боржників за комунальні послуги. Це загальний публічний реєстр боржників. До речі, це не українська новація. Він є в багатьох країнах світу. До цього реєстру потрапляє будь-яка особа, відносно якої є виконавчий документ. Тобто в момент відкриття виконавчого провадження особа потрапляє в цей реєстр і перебуває там доти, доки його не виконає. Це, по-перше, стимулює боржника якнайшвидше розрахуватись, по-друге, має превентивну функцію: оскільки реєстр публічний, то будь-який інвестор перед укладанням угоди з потенційним партнером може подивитись, чи є він в реєстрі боржників. Якщо так — напевне, не варто з ним мати бізнесові справи.

І третя ситуація — якщо боржник в реєстрі, нотаріус і реєстратор не посвідчують угоди з відчуження його нерухомості для того, щоб він не міг вивести свої активи. Навіть якщо боржник це зробить, потім угоду буде оскаржено в судовому порядку.

До цього реєстру не потрапляють ограни державної влади і місцевого самоврядування, а також фізичні особи-боржники, в яких заборгованість за періодичними платежами не перевищує 3 місяців. Уся інформація в цей реєстр потрапляє тільки через виконавчий документ. Нагадаю, що це може бути виконавчий напис нотаріуса тощо.

Ірина ПОЛІЩУК,
«Урядовий  кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Сергій ШКЛЯР. Народився 1972 року в місті Тульчин Вінницької області. У 1998 році закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка, спеціаліст міжнародного права. У 2011 році закінчив Одеський державний економічний університет за спеціальністю «економіка підприємства». У 2013-2015 роках працював виконавчим директором адвокатського об’єднання «Арцінгер». З березня 2015-го — заступник міністра юстиції України з питань виконавчої служби.