ЗАЗЕМЛЕННЯ

Держава роздає селянам документи, потрібні для продажу землі, і запевняє, що їх ніхто не дуритиме

Найближчими днями ліквідувати затримки у видачі держактів на землю, а до кінця року покінчити з корупцією в земельній сфері — таке амбітне завдання поставило перед собою керівництво Державного агентства земельних ресурсів. Аби розповісти про це народові і почути, що той думає із цього приводу, очільник відомства Сергій Тимченко зустрічається з представниками селянських громад у регіонах.

Спеціалісти радять поки що не продавати паї — ціна на них зростатиме. Фото УНІАН

Не знають навіть, що надибали

Комінтернівський район Одещини став другим пунктом, що його відвідав керівник Держагентства земельних ресурсів у рамках кампанії із ліквідації затримок у видачі державних актів.  Те, що відбувалося в актовій залі тутешньої райдержадміністрації, не було позбавлене певної показушності. Задля більшої масовки на урочисте вручення держактів привезли їхніх щасливих отримувачів ще й із сусіднього Березівського району. Важко сказати, що всі вони усвідомлюють, яке щастя їм привалило. «Хто його знає?!» — це жителька Комінтернівського району Людмила Гадзун про переваги, які їй надасть щойно отриманий документ. Адже натуроплату за паї отримувала і раніше, тепер, каже, хіба більше гарантій матиме на свою ділянку. 29-річний Олександр збирається на своїй ділянці збудувати дім, хоч на землях сільгосппризначення закон робити це не дозволяє. Продавати свою землю не збирається. Власне, утриматися від негайного продажу паїв радить і Сергій Тимченко: «Ціна постійно зростатиме. Після відміни мораторію вона перебуватиме на рівні 300—500 євро за гектар. Тим часом у Польщі та Угорщині ціни вже від 3 тис. євро і вищі, у Старій Європі вони сягають 10—30 тисяч».

Люди зауважують, що ентузіазм, котрий виник на початку земельної реформи, з часом був знищений довгими роками очікування. В Комінтернівському районі держакти отримували люди, котрі чекали на цей документ від 3 до 6 років. Ті, хто з якихось причин хотів отримати цей документ якнайшвидше, кажуть, що для цього було два результативних шляхи — хабар і скарга до вищих інстанцій. Сергій Тимченко запевняє, що сьогодні залишився тільки один: «Нині є тверда воля керівництва держави до наведення ладу у земельній сфері, і найкоротший шлях — звернутися до органів земельних ресурсів».

Голова Комінтернівської райдержадміністрації Іван Марзак каже, що до 80% проблем при оформленні держактів зосереджені в організаціях, котрі виготовляють технічну документацію: «Вони роблять помилки, можуть загубити документи або просто не зробити вчасно — роботи набрали багато, а виконання  відстає». Він зауважує, що ці установи є приватними, але органи влади мають важелі, аби змусити їх виконувати свої зобов’язання — навіть під загрозою позбавлення ліцензії.

З реформою навипередки

Комінтернівський район є безумовним піонером земельного ринку. Продавати землю, в тому числі й іноземним громадянам, тут почали ще тоді, коли про припинення мораторію на такий продаж ще ніхто й не заїкався. Річ у тім, що саме на території цього району є золоті ділянки, розташовані впритул до мегаполіса, яким є Одеса, і водночас біля самісінького Чорного моря. Широкі поля, на яких я з вікон своєї багатоповерхівки ще кілька років тому міг бачити жнива чи оранку, сьогодні «розродилися» респектабельними котеджами. Кажуть, що громадяни, яким перепали саме ці масні шматки української землі, змогли отримати за свої паї по півмільйона доларів — значно більше, ніж зможе заробити за все своє життя селянин десь у глибинці. Покупцям такої землі чинний і донині мораторій не став перешкодою. Ну немає у нас таких законів, котрі не лягали б під гендлярів, що оперують мільйонами доларів.

«Комінтернівський район займав одне із перших місць з незаконного присвоєння земель, — констатує голова райдержадміністрації Іван Марзак, — особливо під час будівельного буму 2004—2007 років. Потім сталася криза, ділянки ці були не надто потрібними, і ми побачили, що землі сільськогосподарського призначення обнесені огорожею, — ніхто там нічого не будує, а власники намагаються якось продати ці ділянки». Втішає І. Марзака те, що «цього року разом з прокуратурою ми виграли багато судів, дуже багато нерухомості було визнано незаконною і знесено».

Нові закони — нова тінь?

Глобальне розв’язання проблеми голова Держземагентства Сергій Тимченко вбачає якраз у легалізації земельного ринку: «Я не приховую, що існували схеми обходу мораторію на продаж землі. Зняття мораторію якраз і відкине ці тіньові схеми». Тут не посперечаєшся. Але де гарантії, що в рамках нової юридичної реальності ніхто не прилаштує тіньові перелази до нових обмежень, котрі держава планує запровадити, аби зазнати щонайменших втрат при переході до земельного ринку? Таких обмежень чимало, і вони мають цілком логічний вигляд. Щоб не допустити спекуляцій землею, законопроект передбачає, що продати її у перший же рік після покупки можна буде, тільки сплативши держмито, що дорівнює вартості цієї землі. Лише через роки це мито знизиться до мінімальної позначки у 10% вартості. Тобто  придбав землю – маєш на ній працювати. Надію на те, що все це й справді спрацює, Сергій Тимченко покладає передусім на технічний прогрес — широке застосування автоматизованих систем документації, який «відділить громадян від чиновників і зведе до мінімуму їхнє спілкування». Втім, важко повірити, що наша доморощена буржуазія не знайде засобів, щоб внести свої корективи до цієї картини. Одна з підстав для таких побоювань — той  же комінтернівський досвід витирання ніг об мораторій на продаж землі.