ДОБРА СПРАВА

В обласному центрі відкрили музей-бібліотеку «Літературне Тернопілля»

Тернопіль, як обласний центр, не може похвалитися розмаїттям музеїв, головними тут є краєзнавчий, художній, а також музей політв’язнів і репресованих. Міська влада, схоже, нарешті звернула на цю прогалину увагу. Тернопільський міський голова Сергій Надал твердить, що нині йдеться про створення музею художника світового рівня Михайла Бойчука на вулиці, що носить ім’я братів Михайла та Тимофія Бойчуків. У Тернопільському замку має постати музей самого Тернополя. 

Тим часом днями відчинилися двері бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля». Цікаво, що «поселилася» вона у пам’ятці архітектури «Вілла Грабовських».

Задум створити такий заклад визрів ще на світанку проголошення незалежності України. Втілити його в життя вдалося лише нині. З коштами допомогла міська рада. До слова, за останні два роки відремонтували не лише бібліотеку-музей, а й чи не всі книгозбірні обласного центру. Шість з них уже комп’ютеризували. Завдяки чотирьом ∂рантам, які виграли міські бібліотеки, вдалося подбати про сучасне їхнє технічне забезпечення. В Тернополі бібліотекарі проводять єдиний в країні фестиваль «Бібліофест». Тепер ще й бібліотеку-музей відкрили, яких у країні не так багато.

Бібліотекарям творити такий культурний осередок активно допомагають громадські організації, письменники та їхні родини. Першим проектом небайдужих людей, які об’єднали власні зусилля, назвав цю добру справу начальник управління культури та мистецтв міськради Олександр Смик. Він подарував бібліотеці-музею деякі раритети з приватної колекції, як-от «Осмогласник», виданий у XVIII ст., різні історичні документи, серед яких і звернення 1846 року Волинської духовної консисторії до духовного собору Почаївської лаври щодо сприяння Тарасові Шевченку в збиранні матеріалів, народних переказів, пісень та у наданні дозволу малювати йому види цієї християнської святині й околиць.

З матеріалів, представлених у бібліотеці-музеї, відвідувачі дізнаються не лише про перебування у краї Великого Кобзаря, а й Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Драгоманова, французького письменника Оноре де Бальзака, чеха Ярослава Гашека, американського журналіста Джона Ріда. Міста і села Тернопілля, що пов’язані з їх відвідуванням Іваном Франком, склали цілу мапу. Є також експонати, що розповідають про Маркіяна Шашкевича, Богдана Лепкого, Володимира Гнатюка, співців січового стрілецтва та багатьох-багатьох інших славетних діячів красного письменства.

Як зазначає завідуюча бібліотекою-музеєм Галина Компанієць, посильну увагу в створенні експозиції звернули й на літературну та просвітницьку діяльність священиків, які дбали, щоб краяни були освіченішими, грамотнішими. Скажімо, до середини ХІХ століття з 43 українських книжок 40 написали саме священнослужителі.

Загалом у новоствореному музейному закладі експонати ведуть свою розповідь з нашої славної давнини — від Кирила й Мефодія, які створили абетку, «Руської правди» Ярослава Мудрого, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Повісті временних літ», де згадуються, скажімо, теперішній райцентр Теребовля, інші населені пункти, що розташовані нині на теренах області. Розробили та експонують мапу, де колись у краї діяли друкарні, папірні, осередки рукописних книг. Якщо ж відвідувачі пройдуть далі музейними залами, то з’ясують, що у наш комп’ютерний час теж виготовляють рукописні книжки. Такими є «Казки із Дивокраю», яку Книга рекордів України цього року визнала найбільшою рукописною книжкою країни. Розмістили й окремий стенд арт-книжок, які бібліотеки Тернополя створили спеціально для музею. 

Літературне колишнє та сьогодення теж знайшло своє яскраве висвітлення в експозиції. Зокрема, відтворили етапи створення теперішньої Національної спілки письменників України, виставили матеріали про шістдесятників, лауреатів розмаїтих премій. Вирішили також відтворити збірну кімнату українського письменника минулих років.

Експозицію музею оглядають знані на Тернопіллі письменники Ірина Дем’янова та Олег Герман. Фото автора

Певна річ, що і кімнату українського письменника, як і саму бібліотеку-музей, ще поповнюватимуть особистими речами майстрів слова, їхнім творчим доробком. Скажімо, відомий тернопільський поет Олег Герман подарував примірники 20 власних видань, світлини різних років, серед яких  і родинні, рукописи. Готовий віддати й ручку, якою написав вірш, щойно оглянувши зали «Літературного Тернопілля». Є там, зокрема, такі рядки:

Зоставить слід не білим болем у снігах,
Не суховієм в сірім полі,
А теплим поглядом,
Як птах  лишає знаки в небі долі.

Кожен письменник, зрештою, кожен з нас повинен залишити для нащадків добрий слід. Це суть теорії життя. А ще пам’ятати про тих, хто жив праведно, для людей, чий талант збагатив національну культурну спадщину. Олег Герман, до слова, повернув із забуття та представив у бібліотеці-музеї матеріали про двох своїх колишніх односельців, літераторів Якова Косовського й Михайла Ступку. Більше того, книжка про рідний Чернихів Зборівського району, яку Яків Косовський видав 1936 року, дала творчий та краєзнавчий поштовх Олегові Михайловичу для написання й собі історії родинного села.

Бібліотека-музей зібрала всю письменницьку історію та творчість під одним дахом, стала втіленням літературного процесу на Тернопіллі. Вона чекає на нові експонати, і що важливо — на нові імена в красному письменстві краю.