НОРМОТВОРЧІСТЬ

Законодавче введення практики досудової санації сприятиме фінансовому оздоровленню підприємств 

Нещодавно набули чинності зміни до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що трансформували процедуру банкрутства, яка існує. Загалом юридична спільнота і експерти оцінюють їх як прогресивні.

Чи не найголовнішим позитивом документа називають введення практики досудової санації, якої не було у старій редакції. Адже, як зазначив кореспондентові «УК» старший юрист правничої фірми «Лавринович і Партнери» Артур Кіян, одним з основних завдань закону є саме фінансове оздоровлення підприємства, а не його ліквідація. Терміни дії такого оздоровлення не можуть перевищувати 12 місяців.

«Однак справи про банкрутство не порушують. Також діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, що виникли до затвердження плану санації. Це дасть змогу боржникові без тиску щодо термінового погашення боргів провести і вжити всіх необхідних заходів для поліпшення свого фінансового становища», — додає він.

Утім, як вважає Михайло Пергаменщик, юрист адвокатської контори «Коннов і Созановський», для захисту законних інтересів кредиторів передбачено обов’язкове отримання письмової згоди на досудову санацію від кредиторів, якщо загальна сума вимог перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника, а також погодження плану санації всіма забезпеченими кредиторами.

Михайло Пергаменщик переконаний, що практика досудової санації економитиме гроші підприємствам. Адже поки підприємство оздоровлюється, воно не має сплачувати судові збори та кошти на юридичну допомогу, як це було раніше. Зрозуміло, далеко не всі підприємства скористаються цією практикою за 12 місяців, деякі таки порушуватимуть справу про банкрутство. Усе, як кажуть, залежатиме від менеджменту і певних домовленостей із кредиторами. Але однозначно, що багато підприємств розв’яжуть протягом року чимало своїх нагальних проблем і таки уникнуть банкрутства. Водночас, як зазначив Артур Кіян, процедура досудової санації навряд чи набуде широкого застосування через низку визначених у законі вимог до неї.

Як позитивний момент варто виокремити прагнення законодавця через застосування загального, спеціального або спрощеного порядку провадження у справі про банкрутство (стаття 7 закону) впровадити певну гнучкість процедури банкрутства залежно від категорії боржника, виду його діяльності і наявності у нього майна для найбільш ефективного задоволення законних інтересів учасників банкрутства.

«Проте відсутність у новій редакції закону чітких критеріїв, за якими суд обиратиме той чи інший порядок провадження, ставить під питання реалізацію цієї гнучкості на практиці. Вірогідно, такі критерії будуть сформовані Вищим господарським судом України після накопичення і систематизації певної кількості судової практики місцевих господарських судів», — зазначає М. Пергаменщик.

Юристи сходяться на думці, що залишається незрозумілим прагнення законодавця відстрочити до 19 січня 2014 року дію механізму офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Адже від моменту ухвалення нової редакції закону, зокрема цієї новації, минуло більш ніж достатньо часу для технічної реалізації такого простого механізму.