ІСТОРІЯ ОДНОГО ЗНІМКА. Цій чорно-білій світлині в листопаді нинішнього року виповниться 32 роки. Звичайний, як колись говорили, виробничий пейзаж, цілком у дусі того часу, коли виконували і перевиконували, та й ще, як правило, достроково, плани партії зі спорудження величезних промислових об’єктів на зразок БАМу, Волзького автогіганта чи, скажімо, найбільшої в Європі на той час Чорнобильської атомної станції. Певно, як ілюстрація тієї давньої пори знімок має якусь історичну цінність — і не більше, подумає навиклий читач і буде правий.

Але все-таки ми розміщуємо цю світлину на шпальті не випадково. Восени 1980 року автор фото, ваш покірний слуга, працював фотокореспондентом спецвипуску республіканської газети «Радянська Україна» на будівництві ЧАЕС. Якраз тоді ударними темпами зводили другу чергу атомної станції — третій і четвертий енергоблоки. Відверто кажучи, нагальної потреби саме в такому знімку не було, як повторювали повсякчас старші колеги, головне — люди. Але після «фотосесії» з членами комсомольсько-молодіжної бригади зварювальників, повертаючись надвечір у кімнатку виїзної редакції, замилувався будовою на тлі підсвічених призахідним сонцем хмарок у небі… Клацнув кілька разів, та й по тому. Щоправда, через кілька років виставив цей знімок на навчальній студентській фотовиставці на факультеті журналістики в Київському держуніверситеті.

Цій світлині 32 роки. Фото автора

А потім… Потім настав той зловісний день 26 квітня 1986-го, коли  вибух на запущеному в кінці 1983 року в експлуатацію четвертому реакторі, початок будівництва якого майже випадково потрапив до об’єктива моєї камери, розділив долі багатьох із нас на два світи: дочорнобильський і після… З тих пір спливло багато часу. Перебираючи архіви, натрапив і на цей невибагливий негатив, який увічнив початок, даруйте, завершення нової атомної епохи. Ліворуч біліє майже завершена споруда третього блока, а четвертий щойно пройшов нульовий цикл… Можливо, комусь згадається та пора, молодість, численні ударні вахти на спорудженні Чорнобильської атомної станції і той трагічний, як потім виявилося, проммайданчик четвертого реактора. Хто б тоді знав, яке майбутнє чекає на витвір розуму й рук людських…