За свої храми, в тому числі й визначні пам’ятки сакрального зодчества, районний центр Корець на Рівненщині подеколи називають християнською Меккою. Гордістю краян були й промислові підприємства, серед яких першість належала фарфоровому заводу, який князь  Юзеф Чарторийський заснував 230 років тому. Його продукція високо цінувалася в Європі і прирівнювалася до нідерландської, англійської та німецької порцеляни. 

Чашка з блюдцем. 1790 рік

Корецький завод  — приклад  високого розвитку культури виробництва на Волині в кінці ХVІІІ — початку ХІХ століття. У його 86 майстернях працювала тисяча робітників. Секрет небувалої якості продукції полягав у  сировині — найкращого гатунку каоліновій глині. 76 художників зображали на фарфорі види місцевих пейзажів у кольорах, притаманних саме корецькій порцеляні. Тут виготовлялися розкішні кавові сервізи, витончені мереживні підноси, тарілки, блюда і вази, прикрашені дрібними голубими квіточками на білому тлі з різними відтінками, іноді застосовували срібло. Продукція налічувала 20 тисяч штук щомісячного виробництва предметів.

Станіслав Август Понятовський, останній король Речі Посполитої (1764—1795 роки), протегував заводу та його керівникові Францішеку  Мезеру за винайдений ним якісний порцеляновий рецепт глини і нагородив француза польським громадянством та королівським перснем.

З появою заводу почалося нове життя і в Корці. Тут з’явилися двоповерхові кам’яні будинки, церкви і сади. Окрасою передмістя стала чудова князівська резиденція з парком і прекрасною оранжереєю.

Ваза декоративна. 1820 рік

Величезних збитків завдала заводу страшна пожежа 1797 року, яка й призвела до спаду виробництва. Із занепадом фарфорового виробництва занепало й життя Корця. Зникла охайність на вулицях містечка, з’явилися бридкі будинки, втратив своє обличчя прекрасний ринок, спроектований за вказівкою князя  Чарторийського. Доля фарфорового заводу спіткала корецький палац: «У 1832 році згорів красивий корецький палац у місті, де колись розквітав блиском краси, культури, залишилися самі руїни…»

Вироби знаменитого порцелянового виробництва дотепер зберігаються у фондах Рівненського та Острозького краєзнавчих музеїв,  у музеях Кракова і Варшави, в приватних колекціях, які передаються з покоління в покоління. 

Олена ГУМІНСЬКА,
архівіст Державного
архіву Рівненської області
для «Урядового кур’єра»