Відомо, що в Моринцях на Черкащині  відреставрували «чумацьку хату», демонтаж якої набув широкого розголосу. Варто нагадати, що факт демонтажу викликав багато заперечень, правомірність його перевіряла Генпрокуратура. Нині, твердять фахівці, хата має такий самий вигляд, як і майже століття тому, а завдяки реконструкції простоїть ще мінімум сто років. Останні десять років через аварійний стан відвідувачів туди не пускали. Тож експонати  вивезли в центральну садибу Шевченківського заповідника.

Проект реконструкції, створений архітектором Анатолієм Ніколенком, пройшов експертизу в Черкаській філії ДП «Укрдержбудекспертиза». До виготовлення проектних робіт залучили різних фахівців. Буквально за місяць копіткої роботи бригада з чотирьох моринських робітників на чолі з художником Віктором Зорькіним  вдихнула життя в «чумацьку хату».

Як розповів Віктор Петрович, будівля була у дуже плачевному стані: третина стовпів і дощок згнила. Їх замінили добротним матеріалом, обробили деревину спеціальним розчином, заклали фундамент, якого досі тут не було. Дещо привезли із Переяславського музею. Тож хату вдалося відтворити у її первозданному вигляді. Відреставрували й піч — гріє добре. Завершуються внутрішні роботи. Тут усе залишиться, як і було раніше: лава, стіл, лежанка, полиці, мисник, прядочка, повісять рушники. Збережуть і інші деталі чумацького побуту — воловню, клуню, криницю, хлів, льох, а ще змайструють пташник. Тобто відтворять справжній осередок чумацької культури.

Подейкують, що на території чумацького дворища закопані дзвони колишньої церкви, що їх у період колективізації намагалися зберегти від конфіскації жителі Моринців. Але так це чи ні, достовірно не відомо. Відомо лише, що недалечко від чумацького двору стоїть копія хати, у якій народився Тарас Шевченко.

За словами молодшого наукового працівника Національного заповідника Станіслава Сурженка, Моринці відвідує щомісяця близько 700 туристів, а нинішнього року  селяни очікують прийняти ще більше гостей.

Переважно приїздять подивитися на ті стежини, які сходив Тарас «своїми босими ногами», подихати цим повітрям, відчути ауру  місця,  де народився наш видатний пророк.