ПАМ’ЯТЬ. У  Науково-педагогічній бібліотеці міста Миколаєва згадували про відомих земляків-шістдесятників Миколу Вінграновського та Андрія Антонюка. Цих неординарних людей пов’язувала багаторічна дружба, вони обидва є лауреатами Державної премії України імені Т.Г. Шевченка й разом закінчили школу №17 міста Первомайська (колишнє село Богопіль). У різні роки вони пішли з життя, Микола Вінграновський — 2004-го, Андрій Антонюк — у квітні нинішнього року. Але їхній внесок в українську культуру й духовність неоціненний.

У програмі вечора, проведеного в рамках місячника пам’яті Миколи Вінграновського, оголошеного Міністерством культури, продемонстрували фільм «Боже поле Андрія Антонюка» та сюжет з останньої виставки народного художника України Андрія Антонюка, що відбулася 30 січня 2013 року в Національному музеї імені Тараса Шевченка. Також шанувальники двох талантів переглянули фрагмент фільму «Повість полум’яних літ», у якому головну роль Івана Орлюка зіграв учень Олександра Довженка Микола Вінграновський. Учасники зустрічі побачили безліч раритетів з колекції миколаївців, які стали своєрідними ілюстраціями вечора. Зокрема Людмила Костюк показала загалу рідкісні автографи, чернетки майбутніх віршів Миколи Вінграновського, які друкували в миколаївській обласній газеті «Південна правда» ще на початку 1960-х.

Художника й поета згадував голова миколаївської організації НСПУ, лауреат Шевченківської премії Дмитро Кремінь, цінними стали доповіді академіка Іллі Старикова, поета Леоніда Ржепецького, журналістів Інги Хоржевської та Тетяни Даниленко. Улюблені вірші Миколи Вінграновського читали старшокурсники Миколаївського муніципального академічного коледжу, а також учні школи №59. Найменші читці декламували вірші поета для дітей українською й англійською мовами.

На вечорі-реквіємі також презентовано книжку пісень композитора Г. Уліцької на слова М. Вінграновського «Заспіваю твоє ім’я», яка, власне, є першою подібною збіркою в Україні. На завершення зустрічі відомі миколаївці читали улюблені вірші М. Вінграновського, що стало для багатьох великою несподіванкою.

А своєрідним лейтмотивом зібрання стали слова Миколи Вінграновського: «…Дивовижний художник Андрій, а де ще ти знайдеш таку школу номер 17, що на Богополі, котра дала б світу двох лауреатів Шевченківської премії?!»