Більшість країн-членів Ради Європи почала присвячувати свої стратегії правам людини ще з 1993 року. До нас цей міжнародний досвід дійшов лише в 2014-му. Жовтневим указом Президент Петро Порошенко доручив Кабінету Міністрів розробити до 1 січня 2015 року проект Національної стратегії у сфері прав людини. Мета майбутнього документа зрозуміла: вдосконалити правові та організаційні засади у сфері прав людини, створити дієвий механізм всебічного забезпечення в Україні прав і свобод людини та громадянина.
До організаційного процесу Міністерство юстиції залучило представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інститути громадянського суспільства, провідних вітчизняних науковців і міжнародних експертів. 24 листопада з’явилася робоча група з підготовки цього проекту.
Завдяки співпраці з представниками інститутів громадянського суспільства в ході консультацій і за підтримки міжнародних організацій у стислі терміни вдалося розробити основні положення стратегії. Аби вона не перетворилася на черговий декларативний документ, який міститиме сухі й нерезультативні зобов’язання та рекомендації, Мін’юст пропише процедуру її імплементації та затвердить Національний план дій для її виконання (він міститиме весь перелік міжнародних зобов’язань у сфері прав людини, які вже взяла на себе Україна).
До слова, 5 грудня кілька правозахисних організацій надіслали главі держави відкритий лист. У ньому вони попросили Петра Порошенка продовжити термін підготовки Національної стратегії. «Те, що було покликано стати яскравим моментом єднання та спільнотворення, може перетворитися на джерело конфліктів і непорозумінь унаслідок неефективної комунікації», — йдеться у відкритому листі.
А вчора у стінах Кабінету Міністрів Урядовий уповноважений у справах Європейського суду із прав людини Наталія Севостьянова, народний депутат, заступник голови Комітету ВР з питань прав людини, нацменшин і міжнародних відносин Георгій Логвинський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко провели брифінг щодо перебігу роботи.
Наталія Севостьянова поінформувала, що Мін’юст у цьому процесі не братиме на себе роль головного розробника стратегії, оскільки права людини й проблеми у захисті її прав відомі правозахисним організаціям та громадянському суспільству. «Це всеосяжний документ, який стосуватиметься громадянських, політичних, соціальних, економічних прав. Особливий фокус хочемо зробити на права, які постали перед державою у зв’язку з військовою агресією Росії та проведенням АТО, — сказала вона. — Документ повинен стати фундаментом усіх подальших реформ в усіх сферах життя».
Аркадій Бущенко заявив, що Українська Гельсінська спілка долучилася до цього процесу одразу. Вона закликає різні неурядові організації та всіх зацікавлених надавати зауваження та пропозиції до нинішнього проекту стратегії, щоб туди увійшли найістотніші аспекти, на яких найближчими роками зосередить увагу держава.
Георгій Логвинський вважає, що ситуація з правами українців різниться від тієї, в якій перебувають жителі західної частини Європи. «Ми ще не розв’язали проблем тортур, ув’язнення та тримання під вартою, але життя щодня створює нові виклики. Треба шукати не наслідки проблем, а механізми їх подолання, — заявив він. — Ми не розмірковуватимемо над правами людини, а вирішуватимемо конкретний зміст проблем в щоденній законотворчій діяльності, у щоденному аналізі ситуацій, які склалися».
Стратегія розпочне процес системного і послідовного розв’язання проблем у сфері прав людини, про наявність яких свідчать численні рішення Європейського суду з прав людини, висновки і рекомендації моніторингових органів міжнародних організацій, вимоги Майдану, а також знайде ефективні засоби розв’язання нових проблем, що стосуються окупації частини території України та військової агресії на сході.
Ми в Google+