ТАК ТРИМАТИ!

Глухівські школярі створюють документальні фільми про земляків

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
 для «Урядового кур’єра»

Міський голова Глухова Юрій Бурлака дбає про героїчну персоніфікацію історії краю. Торік за його ініціативи в навчальних закладах міста створили 10 документальних 15-хвилинних фільмів про долі героїв Великої Вітчизняної війни.

Серед них вирізняється неформатна 29-хвилинна стрічка з пафосною назвою «У хоробрих є тільки безсмертя». Та цей пафос нівелюється щирістю інтонації. Фільм розповідає про Героя Радянського Союзу — льотчика Григорія Коцебу. Він отримав це звання за мужність, проявлену у «відмінному виконанні бойових завдань під час оборони Києва 20 грудня 1941 року». В книжці «Подвиг» про героїв Сумщини йому присвячена лише одна сторінка. Тому автор фільму — заступник директора глухівської школи № 4 Людмила  Рекун створила пошуковий загін, до якого увійшли учні Марія Самощенко, Артем Кириченко, Дарина Приходько, щоб якомога більше дізнатися про героя.

У селі Обложки неподалік Глухова, де народився Грицько, з установ — лише сільрада і школа з його меморіальною дошкою. Пошуковцям істотно допоміг директор навчального закладу.

До речі, саме 3 березня 2013 року виповнюється 70 років із часу загибелі Григорія Коцеби. Григорій став героєм у 24 роки. Автор фільму ще більше пройнялася його долею після особистого знайомства з родичами. Ті згадують його як відповідального хлопця, який мріяв бути агрономом. Та після робфаку його направили до Чугуївського авіаційного училища. На початку війни Коцебу призначили командиром авіаланки. «Героя» він отримав за результативні бомбометання з непристосованих для цього літаків.

А в 26 він не по-геройськи загинув, виконуючи повсякденну роботу на аеродромі. Тоді для злету з ∂рунту передбачалося, щоб на хвості літака зависали двоє супроводжуючих, які зіскакували на певній висоті. В березневій мряці Григорій не зорієнтувався і розбився. Ці факти дослідниця з’ясувала з паперів, що супроводжували лист «безвозвратных потерь».

А ще доля українського героя нагадала пошуковій групі історію з фільму «Батько солдата». Андрій Коцеба, батько героя, пішов на фронт добровольцем і перебував у трагічний час недалеко від сина. Він устиг приїхати, сам викопав йому могилу. Після війни повернувся в рідні Обложки, працював у колгоспі, доживав через бюрократів без пільг, які країна надавала батькам за геройське звання дітей.

Робота над фільмом збагатила не тільки учасників пошукової групи. Людмила Миколаївна розповідає, як охоче їм допомагали всі, до кого вони зверталися. Пам’ять про героїв не вмирає…