Комети — одні із найбільш легендарних і численних мешканців далекого космосу. Їх довгі хвости такі загадкові, а раптова поява настільки непередбачувана, а проліт небосхилом настільки ефемерний, що колись їх вважали передвісниками нещасть, епідемій і воєн. Сьогодні ж крижані мандрівниці не лякають, а, навпаки, заворожують спостерігачів в усьому світі.
Знімки комети C / 2019 Y4 (ATLAS), що розпадається, отримані космічним телескопом «Hubble» 20 і 23 квітня 2020 року, дають найчіткіше уявлення про загибель об'єкта, в ході якої тверде крижане ядро розлетілося аж на 30 ідентифікованих фрагментів розміром у кілька метрів.
Хоча в родині об'єктів Сонячної системи комети класифікуються як «малі тіла», їх історія, як і пов'язана з нею доля нашого світу, сягає в минуле на мільярди років. Вважається, що потік крижаних об'єктів напував «суху» новонароджену Землю, приносячи досить води для утворення океанів. Комети також могли принести на Блакитну планету органічні сполуки, що є провісниками життя.
Комету виявила 29 грудня 2019 року роботизована система астрономічних досліджень ATLAS (Asteroid Terrestrial-Impact System Last Alert), що базується на Гаваях (США). Першим передбачуване руйнування C / 2019 Y4 підтвердив астроном-любитель Хосе де Кейроз, який 11 квітня сфотографував три фрагменти її розколотого ядра. Через деякий час до пошуків більшої кількості осколків приступив космічний телескоп «Hubble» і, зрозуміло, не розчарував астрономів.
Астрономи знають, що тверде ядро комети — джерело її ошатного хвоста — це тендітна суміш льоду і пилу. Проте, невідомо, чому деякі з цих об'єктів розлітаються на частини, подібно до вибуху феєрверку. Можливо, це пов'язано з тепловим впливом Сонця, коли комета проникає у внутрішню Сонячну систему? Або крижане ядро не витримує наростаючого обертання? Ученим ще слід відповісти на ці запитання, і загибель C / 2019 Y4 їм у цьому допоможе.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+