Досвідчені туристи з наших широт на період сезонної депресії, зазвичай, вирушають у мандри такими ж широтами тільки… у південній півкулі. У вересні-жовтні середньоденна температура там дещо вища за наше бабине літо, а дощі, які так дошкуляли українцям першого осіннього місяця, йдуть рідко.
Тож не дивно, що приміром у Мачу Пікчу, одному з чудес світу — доколумбовому місті інків, розташованому на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки Урубамби, о цій порі навала туристів.
Місто, яке часто називають втраченим, залишалося забутим протягом століть і знову стало всесвітньо відомим в 1911 році, відкрите американським істориком Хайремом Бінгхемом, на той час вже в руїнах. Відтоді Мачу Пікчу, у перекладі «стара вершина», стало важливою туристичною пам’яткою. А спадкоємці андских культур і донині вважають Мачу Пікчу символом зв’язку з великою цивілізацією минулого, частиною історії, яку завойовники не змогли стерти з пам’яті.
Проте тепер історики стверджують, що Мачу Пікчу був виявлений ще в XIX столітті німецьким підприємцем, який і розграбував його. На думку фахівців, Августо Бернс, який купував у Перу деревину і золото, не гребував і похованнями, що знаходяться в місті.
Кажуть, побачене зігріває туристів навіть без пончо з альпаки, близького родича лами. До речі, у цих тварин зараз триває шлюбний період, оскільки на біологічному календарі у них весна.
Ми в Google+