Звільнений з російського полону командир буксира «Яни Капу» Олег Мельничук після необхідних заходів у столиці нарешті приїхав додому у Смілу, звідки родом. На пресконференції для черкаських журналістів повідомив, що почувається добре, як і інші побратими, які перебували в полоні. Щоправда, в декого загострилися хвороби, однак вони вірять, що рідна земля допоможе подолати всі недуги.
Сам Олег весь час не втрачав віри у визволення, дуже вдячний за підтримку всім українцям. Саме вона додавала сил у кремлівській в’язниці. Листи з рідного краю доходили туди з великими затримками, та й то далеко не всі. З огляду на це їх передавали через консула й адвокатів.
Вісточки з України були ніби краплі живої води. Адже пригнічувала ізоляція, невідомість. Хотілося чути рідну мову, знати, що ти потрібний, що про тебе не забули.
— Уявіть камеру сім на три метри, в якій проводиш день при дні, — поділився пережитим моряк у відповідь на запитання, як вороги намагалися на нього вплинути. — Прогулянка раз на добу — майже в такій самій камері, де навіть небо заґратоване. Хоч можна було читати, чим і користувалися. У тюремній бібліотеці була навіть «Історія України» — звичайно, російською. Але хотілося чути рідну мову. Може, тому й на суді вимагав перекладача з російської.
Щодо того, чи вважає ситуацію із захопленням українських моряків провокацією, командир рейдового буксира «Яни Капу» відповів так:
— Я військовий і виконував наказ: здійснював перехід з одного місця базування до іншого. Усе це мало відбуватися згідно з домовленостями, проте їх було порушено.
Мама Олега Лариса Мельничук, яка була присутня на пресконференції, розповіла, що дуже настраждалася за період полону сина, однак весь час вірила, що він неодмінно повернеться. Її молитви почуто. У листах до сина намагалася використовувати мову натяків, зрозумілих лише Олегові. Вона повідомляла, що за повернення полонених борються, незабаром можна очікувати змін на краще.
Зміни, на які так чекали, відбулися. Однак несподівано. Рано-вранці до камери зайшли й наказали збирати речі. Олегові подумалося: «Може, свої забирають?» Тільки коли зійшли з літака в Борисполі, всі зітхнули з полегшенням.
Тут, на пресконференції, голова облдержадміністрації Ігор Шевченко вручив Олегові Мельничуку відзнаку «За заслуги перед Черкащиною». А облвійськком Євген Курбет наголосив, що командир «Яни Капу» — приклад того, як громадянин має бути відданий військовому обов’язку.
Тепер моряк зі Сміли очікує на обіцяну квартиру. Очевидно, вона буде за місцем служби, на яку Олег планує повернутися. Мама не відмовлятиме сина від цього кроку, бо, як вона сказала, «обидва мої сини народилися капітанами». Варто зазначити, що Олег та Ігор двійнята, разом вчилися в морехідному коледжі.
ДО РЕЧІ. Багато хто нині запитує, що означає назва героїчного буксира. Яни Капу — місто на півночі окупованого Криму, колишній Красноперекопськ. Його перейменовано 2016 року разом з іншими 74 кримськими населеними пунктами у межах декомунізації. Яни Капу в перекладі з кримськотатарської означає «нові ворота». Разом з містом перейменували й рейдовий буксир, який до цього називався «Красноперекопськ».
Ми в Google+