ПРЕЗЕНТАЦІЯ. Відомий письменник представив  шанувальникам  новий роман.Як розповів знаний прозаїк, ідея роману народилася в кабінеті Андрія Садового. Міський голова Львова якось запросив його і делікатно запропонував: «Чи маєте бажання написати про наше місто? Ми сплатимо перебування в «Леополісі» — найкращому львівському готелі — на час роботи».

Свого часу з такою самою пропозицією пан Садовий звернувся до Марека Краєвського. Письменник погодився і, зрештою, описав «польський» Львів 1930-х. Ту історію львів’яни прочитали, проте без захвату. Нині  місто Лева — у білбордах, які сповіщають про «Львівську гастроль Джимі Хендрікса».

— Джимі Хендрікс помер 1970-го, коли йому було 27. Відтоді охочі пом’янути його щовересня приїздять до Львова (найбільші угруповання хіпі за радянських часів дислокувалися в Таллінні та Львові), — розповів Андрій Курков на презентації  твору. — А одного року 17 вересня місто відзначало ювілей возз’єднання двох Україн і влада вирішила: хіпі хочуть зірвати урочистий захід. Тим часом хіпі, збираючись на Личаківському кладовищі, планували тільки перехилити чарку-другу за Хендрікса.

Після «Останньої любові президента» я намагався оминати політичні події, проте в «Нічному молочнику», написаному вслід, вповні мені це не вдалося. Тому, працюючи над «Львівською гастроллю…», вирішив: ані мовних, ані політичних питань не порушуватиму. Та й хіпі ними не переймаються.

У романі чимало реальних особистостей: Алік Олісевич (якому вже за 50 і який досі знаний і у Львові, і за його межами як хіпі), актриса Оксана Прохорець... Юркові Винничуку я запропонував стати героєм під власним іменем; ми з ним домовилися, що в найближчому його творі одним із героїв (теж під своїм іменем) стане ваш покірний слуга.

Окрім того, я створив образ позитивного кадебіста (щоправда, колишнього) Рябцева. У когорті вигаданих є й жіночі образи: продавщиця валюти Дарка, яка носить високі (до ліктя) рукавички і в такий спосіб вберігає себе (жінка страждає від алергії на… гроші; і навіть, торкаючись до чоловіків, які тримали їх, ризикує зіткнутися з алергічним нападом).

Документальна частина оповіді — це притулок у Винниках для тих, хто приречений жити просто неба.

Працюючи над романом, обходив Львів навіть більше, ніж Париж, та й об’їздив його не менше (причому на «Таврії»). Скажімо, підшукуючи помешкання для одного з персонажів, оглянув чимало будинків і, зрештою, таки знайшов під’їзд із дерев’яними східцями, бо волів знайти такі, де одна зі сходинок рипить і розбурхує агресію сусідів.

Тож героєм твору стало, власне, і саме місто Лева, яке здавна потерпало через брак води. Рябцев переймається тим, що Львову загрожує загибель. Утім, порятунок міста моїм персонажам — до снаги.

Я надзвичайно вдоволений цим романом. Сподіваюся, незабаром розпочну роботу над наступним; він теж оповідатиме про Львів. Київ я уславив уже в семи... Однак усі 26 обласних центрів і Севастополь, напевно, не подужаю, бо, наприклад, Очаків (твір «Садівник з Очакова». — Л. Б.) вивчав 12 років.

До речі. «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» вийшла в  російсько- й україномовному варіантах. Переклад українською зробив Василь Бойко.