У творчості поета Максима Рильського особливе місце займають переклади: він був не тільки надзвичайно талановитим перекладачем-практиком, а й вдумливим теоретиком, дослідником в галузі перекладознавства.

Внесок Максима Рильського в теорію комунікативного перекладу

Максим Тадейович підняв таку важливу в перекладі проблему, як співвідношення між дослівним (семантичним) перекладом та перекладом-адаптацією (комунікативним). Він вважав, що вимоги до художнього перекладу змінюються разом з епохою, тому теорія перекладознавства повинна постійно розвиватися. Прикладом сучасного семантичного підходу можна вважати онлайн перекладач з української на польську, який виконує лише механічну обробку тексту, незважаючи на індивідуальність твору.

На відміну від такого підходу, Максим Рильський дотримувався думки, що треба насамперед відчути «творчу домінанту автора» та за допомогою адаптації відтворити враження від оригіналу. Його доробок в концепцію комунікативного перекладу:

♦ розширення словникового запасу рідної мови шляхом словотворення;

♦ вивчення паралелей між мовними системами різних мов;

♦ пошук нових літературних форм.

Перекладач-універсал

Максим Рильський – перекладач, який об'єднав український досвід та багатовікові європейські традиції перекладу. Перекладацькою діяльністю Максим Тадейович почав займатись у двадцятих роках минулого століття і працював до останніх місяців життя. Він дотримувався думки, що переклад – це співтворчість автора оригінального твору та перекладача, який передаючи особливості стилю іноземного автора, не повинен губити власну індивідуальність.

Завдяки величезному творчому досвіду та енциклопедичним знанням, Рильський був універсальним перекладачем, відрізнявся широтою охоплення іншомовних літератур. Але найбільшою його прихильністю була французька поезія та творчість польського поета Адама Міцкевича. Його адаптація «Пана Тадеуша» стала сенсацією не тільки в українському, а і в польському суспільстві.

Емілія КУЛІБАБА
для «Урядового кур’єра»