Мовою вишивки
Румунські рушники від українських можуть відрізнити тільки фахівці.
Якби не написи латиницею, що зустрічаються подекуди на розвішаних по стінах рушниках, можна було б подумати, що потрапив на виставку українських старожитностей.
ЕТНОГРАФІЯ. Румунські рушники від українських можуть відрізнити тільки фахівці.
Якби не написи латиницею, що зустрічаються подекуди на розвішаних по стінах рушниках, можна було б подумати, що потрапив на виставку українських старожитностей. Насправді ж представлені в мистецькій галереї наукової бібліотеки Одеського національного університету рушники — це традиційні румунські вироби з фондів історичного музею міста Галац (Румунія). Директор музею Крістіан Керделару каже, в українських та румунських рушниках багато спільних рис. Лише фахові етнографи за однаково червоно-чорним вишиванням можуть помітити якісь відмінності в геометрії візерунка чи в текстурі тканини.
Український вчений В’ячеслав Кушнір, декан історичного факультету ОНУ, якраз і є фаховим етнографом, і схожі рушникові мотиви його анітрішки не дивують, адже знає, що традиція орнаментованого рушника виникла набагато раніше, ніж, власне, з’явилися наші народи: «Якщо говорити про нашу територію — південь України і зокрема Одеську область, то перші орнаменти на тканому полотні ми знаходимо в курганних похованнях III тисячоліття до нашої ери».
В будь-якому разі пильне око дослідника ніколи не пропустить і відмінностей, що їх мають різноплемінні рушники: «Річ у тім, що різні народи використовують практично одні й ті самі мотиви, але кожен народ вибудовує ці мотиви в притаманну тільки йому орнаментальну систему». Крістіан Керделару зауважує, що зовсім не рідкісними є ткані вироби, де українські мотиви межують із румунськими, особливо на берегах Пруту, де українці й румуни близькі сусіди. «Не треба забувати, — каже румунський науковець, — що на півночі Добруджі є багато українських сіл, які зберегли свої традиції та культуру».
Порівнюючи мотиви українських та румунських рушників, В’ячеслав Кушнір підготував фотоальбом «Нижньодунайський рушник». Цю роботу він вважає результатом понад 10-річної співпраці з румунськими колегами. Та й профінансував видання альбому румунською, українською та англійською мовами саме історичний музей Галаца.
Крістіан Керделару анонсує ще одну етнографічну виставку, що має відбутися наприкінці червня в Галаці. А восени нова експозиція чекає й на Одесу — цього разу тут мають бути представлені традиційні румунські килими.