Пригадується нещодавня зустріч діячів культури і мистецтв, присвячена проблемам галузі. Тоді особливо тривожно звучав голос керівника Національного заслуженого академічного ансамблю танцю імені П. Вірського Мирослава Вантуха.
— Ми гастролювали, — казав він, — у 60 країнах світу. А ось в Україні такої можливості не маємо.
Либонь, голос його було почуто. І 22 січня понад сто артистів ансамблю прибули до Львова. Через політичні події виступ відмінили.
Ця та інші події стали для міністра культури Леоніда Новохатька приводом провести брифінг.
— Через політичне протистояння, — сказав він на зустрічі з журналістами, — люди бояться ввечері виходити на вулицю, відвідувати заклади культури. Приміром, у львівському театрі імені Заньковецької замість очікуваних 70 тисяч гривень виручки за місяць зібрали лише 20 тисяч. Подібне відбувається і в столиці. Зокрема потерпають від браку глядачів театри імені Івана Франка, Національна філармонія. Закрито Національний художній музей, а Український дім перетворили в казарму. Культосвітні заклади за два місяці недоотримали майже два мільйони гривень.
Аби розрахуватися за комунальні послуги, їхні керівники просять додаткового державного фінансування.
Леонід Новохатько звернув увагу й на те, що грати в порожній залі — мука для актора. Констатував, що в Черкасах постраждала база охорони культурної спадщини, а також трудові книжки працівників культури. Хто відповість за це? І чи можна повернути втрачене?
Міністр вважає, що проблема втрати культурних надбань, як і життя, — невідкладна. А тому ми всі відповідальні за їх збереження.
— Чому ж раніше міністерство мовчало? — запитали у високопосадовця.
— Триває політичне протистояння, — почули у відповідь. — І я не думаю, що моя поява мала б результат. Бо політична культура у нас на ганебному рівні.
Леонід Новохатько з подій, які відбуваються у державі, зробив висновок, що нам треба вчитися культурі, зокрема й політичній. На його думку, останні двадцять років у державі цим ніхто не займався. Тим часом уся система освіти і культури — учасники виховного процесу громадян. Наголошувати на цьому стало немодно. Скажімо, в Європі державна система діяльності спрямована на виховання громадян. Від їхньої загальної культури залежить уся життєдіяльність.
Ми в Google+