ЗА МИР В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ДОМІ. З Другої світової війни Європа вийшла зруйнованою та злиденною.

«Ми повинні створити щось на кшталт Сполучених Штатів Європи», – ця ідея Вінстона Черчілля в той час здавалася майже утопією.

Але так чи інакше, Стару Європу треба було відбудовувати. «Щоб більше ніколи» – ось слова, які лежали в основі панєвропейського проекту.

«Якщо поглянути з історичної точки зору, до Євросоюзу в Європі завжди було неспокійно. Думаю, ЄС багато зробив, щоб зберегти мир. І те, що союз розширився на схід, означає: їм вдалося стабілізувати також східну Європу», – каже мешканка Осло.

Тож серед аргументів «за» вручення Нобелівської премії миру Євросоюзу називають історичне підґрунтя. Впродовж десятиліть європейське об’єднання міцнішало і розбудовувалася, плекаючи демократичні цінності. Це призвело до падіння Берлінської муру у 1989 році – споруди, що з 60-х років символізувала поділ світу. Руйнування стіни стало символом відкриття кордонів.

У 2004-му сталося наймасштабніше розширення євроспільноти: одразу 10 країн, 8 з яких раніше входили до східного блоку, доєдналися до ЄС та розділили його цінності. У 2007-му надійшла черга Румунії та Болгарії. Інші, зокрема, країни колишньої Югославії, стоять на порозі. Союз європейських держав став найкращою гарантією миру на континеті. І залишається нею вже 60 років.

Але у рішення Нобелівського комітету є і противники. Це ті, які спираються на реалії сьогодення і дивляться в майбутнє.

Сьогоднішня Європа це: розлючені люди на судні, яке борсається в морі кризи, і керманичі, які з останніх сил намагаються виправити курс, запроваджуючи обмежувальні заходи. І все більше нерозуміння між тими, хто прокладає шлях, і тими, хто хоче зійти з корабля.

Свідченням цього відчуження і несприйняття є зростання впливу в багатьох європейських країнах націоналістичних та сепаратистських рухів, більш того, зовсім екстремістських, як, скажімо «Золотий світанок» у Греції, що відверто пропагує ксенофобію.

Як би там не було, контроверсійна нагорода дійшла до адресата в найскладніший за 60 років його існування момент, коли європейське об’єднання переживає економічну і ідеологічну кризу.

Для керівників Євросоюзу церемонія вручення Нобелівської премії в Осло – привід вкотре підкреслити необхідність існування організації, попри усі її недоліки.

Кореспондент euronews попросила поділитися своїми відчуттями трьох представників ЄС, які виходили на сцену, щоб отримати приз.

Герман ван Ромпей, голова Європейської Ради:

«Мета, заради якої створювали Євросоюз – це примирення націй після двох світових воєн. Я був здивований, що люди визнали і оцінили цю основну засаду союзу, навіть в такі важкі для нього часи».

Жозе Мануел Баррозу, голова Єврокомісії:

«З досвіду попередніх воєн ми знаємо, що популізм та націоналізм – це загроза для миру. Євросоюз – наднаціональний проект, створений заради миру. І я вірю, що нам вдасться подолати націоналізм».

Мартін Шульц, голова Європаламенту:

«Я чудово розумію тих, хто має сумніви щодо ЄС. Так, ми не в найкращій формі. Але ця ідея – Європи з відкритими кордонами, зі спільними інституціями, які мають долати виклики ХХІ століття так само, як робили це в ХХ-му, – ця ідея не має рівних».

Євросоюз вже не може слугувати взірцем солідарності, адже прірва між багатшими північними країнами та південними державами, що потопають в боргах і приречені на економію, все глибшає. Декому з гостей в Осло здалося парадоксом те, що очільник Норвезького нобелівського комітету, який у промові закликав європейців спільно рухатися до майбутнього, сам є громадянином країни, яка неодноразово відмовлялася долучатися до ЄС.

«В розпал песимістичних настроїв щодо спільного майбутнього Європи деякі європейські лідери вирішили не з’являтися на церемонії в Осло. Серед них і британський прем’єр Девід Камерон.

Кажуть, він хотів догодити своїй партії, в якій чимало євроскептиків», – передає з Осло кореспондент euronews.