Юрій СЄДИХ, 
президент товариства «Україна — Болгарія» 
для «Урядового кур’єра»

ВТРАТА. Не стало 22 лютого Миколи Сингаївського. Він широко відомий не лише як поет — ще й перекладач європейського рівня. За перекладацьку працю з болгарської мови його нагороджено Золотими знаками Спілки письменників та Спілки перекладачів Болгарії. Він зробив вагомий особистий внесок у збагачення братніх слов’янських літератур, переклавши й упорядкувавши Антологію дитячої болгарської поезії «Болгарії сонячне гроно». Яскравим кольоровим доробком до болгарського вінка поезій Сингаївського стали його поетичні книжки про Болгарію «Вогненна трава» та «Лоза і камінь», а також дві поетичні книжки, що побачили світ болгарською мовою, — «Листи до жайворонків» та «Серед теплих левад».

У його творчому доробку — понад п’ятсот пісень, написаних у співавторстві з багатьма відомими українськими композиторами. У серпні 2010 року літературно-мистецька громадськість України відзначила піввіковий ювілей славнозвісної пісні Миколи Сингаївського та Володимира Верменича: «Чорнобривців насіяла мати...», яка насправді стала українською народною піснею. І це, мабуть, найвище визнання для кожного митця.

Подвижницька діяльність Миколи Сингаївського на поетичній і пісенній ниві відзначена високим званням Заслуженого діяча мистецтв України. Ми жалкуємо, що він не дожив і до присудження знакової премії  нашого видатного поета Максима Рильського. Товариство дружби «Україна — Болгарія» підтримало внесення його кандидатури і сподіваємось, що він її одержить та вже, на жаль, запізно.

Товариство дружби «Україна-Болгарія» глибоко сумує з приводу передчасної смерті знаного українського поета, громадського діяча, великого друга Болгарії Миколи Федоровича Сингаївського. Він, разом  із видатними державними  діячами, науковцями, виробничниками, представниками творчих професій, — один із засновників товариства, був серед патріотично налаштованих, високоосвічених особистостей, які заклали його під∂рунтя та розпочали активну роботу з розвитку дружніх зв’язків між Україною та Болгарією.

Упродовж півстоліття Микола Сингаївський виступав як активний повноважний представник України за кордоном. Завдяки його невтомній праці у Болгарії та в Україні зроблено багато добрих справ.   

Важко усвідомити, що вже ніколи не зможемо мати живого спілкування з Миколою Сингаївським. Проте його чиста, світла душа назавжди залишаться у наших вдячних споминах.

Поле честі – то поле роботи, І тому добротворне воно. Там виходиш ти грозам супроти І плекаєш, мов душу, зерно.

У поетичних рядках Микола заповів нам продовжувати орати це поле честі, сіяти зернята добра, аби наша українська земля народжувала нових справжніх патріотів.